3.2. Економічні функції держави та особливості їх реалізації в трансформаційній економіці

Держава покликана законодавчо регулювати не лише правові, а й економічні відносини, що виникають на ринку. Це і визначає сутність і перелік виконуваних нею функцій.

Функції держави в ринковій економіці — відносно сталі напря­ми діяльності держави, в яких втілюється її сутність і призначен­ня, цілі, завдання та властиві їй засоби регулювання ринкових процесів.

Функції здійснюють уповноважені органи держав­ної влади, в процесі їх реалізації задіяні різноманітні державні та недержавні інституції. Виокремлюють такі основні функції держави в ринковій економіці (П. Са-муельсон, В. Нордхауз): забезпечення ефективності системи господарювання, її справедливості та сприяння макроекономічному зростанню й стабільності розвитку. Інші економісти (К. Макконел, С. Брю) як найважливі­ші функції держави в ринковій системі вказують такі: забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, які сприяють ефективному функціонуванню ринкової системи; захист конкуренції; перерозподіл доходів і багатства; корегування розподілу ресурсів з метою зміни структури: національного продукту; стабілізація економіки, тобто контроль за рівнем зайнятості та інфляції, які породжуються коливаннями економічної кон'юнктури, а також стимулювання економічного зро­стання.

Переліки функцій, вказані різними економістами, частково збігаються., оскільки відображають найзагальніші напрями діяльності держави в ринковій системі господарювання, конкретні втілення яких є рухливи­ми, багатоваріантними. Функції наповнюються реаль­ним змістом залежно від соціальних, культурних, полі­тичних умов та відображають вплив суб'єктивних чин­ників прийняття державно-управлінських рішень — домінуючі теоретичні концепції, пріоритети урядової політики тощо. При цьому загальною тенденцією (хоча з певними відхиленнями) є посилення ролі держави в регулюванні економіки і, відповідно, збільшення кіль­кості її функцій. Зокрема, до їх переліку нині зарахову­ють визначення стратегічних цілей розвитку країни та шляхів їх досягнення у глобалізованому світі, стимулю­вання економічного зростання і забезпечення позитив­них структурних: змін у національній економіці, під­тримку науки і освіти, захист навколишнього середови­ща та ін. (табл. 3.2).

Можливі структуризації і класифікації функцій держави в ринковій економіці не мають однозначного характеру, а наведений перелік не вичерпує всього їх різноманіття.

Трансформаційні процеси переходу від адміністра­тивно-командної до соціально орієнтованої ринкової моделі функціонування і розвитку національної еконо­міки об'єктивно зумовили зростання ролі держави. У перехідний період вона виконує, крім загальних, низку додаткових функцій. Так, держава часто стає ініціато­ром і основним рушієм економічних реформ, бере на себе зобов'язання стосовно компенсування або змен­шення витрат, пов'язаних із перехідними процесами. З огляду на це до специфічних функцій держави в тран­сформаційній економіці, як правило, належать:

Таблиця 3.2 - Основні функції держави в сучасній ринковій економіці

Функція	Зміст функції
1	2
Нормативно -правозахисна	Установлення правил господарських відносин шляхом прийняття законодавчих і нормативно-правових актів, створення системи захисту прав власності і контрактів, забезпечення юридичних гарантій захисту економічних інтересів учасників ринкових відносин
Клієнтська	Замовлення і придбання продукції для армії, установ освіти, охорони здоров'я, культури, органів державної влади
Власницька	Виконання ролі власника (співвласника) підприємств та установ у певних секторах національної економіки
Фінансово-розподільна	Забезпечення фінансовими ресурсами бюджетних установ і організацій, підтримка підприємств державного сектору економіки, здійснення перерозподілу доходів через податкові механізми
Гуманітарно-соціальна	Створення умов для відтворення і розвитку людського капіталу, функціонування системи соціального забезпечення, освіти, охорони здоров'я
Прогнозно-планова	Визначення довгострокових і короткостроко­вих цілей розвитку національної економіки, розроблення прогнозів і планів соціально-економічного розвитку країни (галузей, регіонів, секторів, сфер національної економіки)
Ресурсно-розподільна	Визначення і забезпечення реалізації правил розподілу лімітованих природних і матеріальних ресурсів
Координаційно -синхронізувальна	Забезпечення збалансованості, пропорційності розвитку національної економіки (галузей, регіонів, секторів, сфер національної економіки)
Інноваційно-інвестиційна, структурна	Сприяння формуванню і реалізації національної науково-дослідної, інноваційно-технологічної та інвестиційної політики, створення передумов для здійснення позитивних структурних зрушень у національній економіці
Ліцензійно-дозвільна, сертифікаційно-стандартизувальна	Визначення правил ведення певних видів господарської діяльності і видання дозволів на їх здійснення, встановлення техніко-експлуатаційних норм і забезпечення обов'язкової уніфікації виробів
Екологозахисна	Установлення правил і вимог щодо захисту довкілля, забезпечення охорони природного середовища
Контрольно-наглядова, санкціонуюча	Контролювання відповідності фактично здійснюваної господарської діяльності підприємств і установ встановленим правилам, запровадження системи санкцій, спрямованих на попередження й усунення порушень
Інформаційно -мотиваційна	Інформування і мотивування населення з метою підтримання владних ініціатив

— розроблення і здійснення стратегії соціально-еко­номічного розвитку країни, структурно-технологічних та інституційних перетворень, визначення місця і ролі країни в системі геоекономічних відносин;

— забезпечення соціальної орієнтації розвитку рин­кової економіки;

— цілеспрямоване формування оптимального та ефективного державного сектору економіки;

— участь у ключових для розвитку країни інвести­ційних, структурно-технологічних проектах;

— розвиток і зміцнення загальнодержавних основ у регулюванні економічних і соціальних процесів;

— створення загальних законодавчих і правових передумов, своєрідних «правил гри» для суб'єктів рин­кової економіки, визначення прерогатив центральних, регіональних органів і місцевого самоврядування тощо.

Трансформація адміністративно-командної економі­ки полягає не в повному її запереченні, а в створенні ефективнішої, конкурентоспроможнішої господарської системи. У процесі змін тривалий час співіснують і діють елементи попередньої і нової систем господарю­вання з властивими для них засобами забезпечення дер­жавного впливу. Зокрема, протягом певного періоду держава змушена брати на себе окремі функції (напри­клад, мобілізацію ресурсів для інвестицій), що в розви­нутій ринковій системі виконують інші економічні аген­ти. Зважаючи на ці обставини, можна виокремити основні різновиди функцій держави в трансформаційній економіці: системоутворювальні, або системоформувальні; системоутверджувальні; системовідтворювальні. У межах цих видів розрізняють специфічні для кож­ної з функцій цілі запровадження, здійснюють їх ранжу-вання (визначають пріоритетність їх реалізації), плану­ють порядок, форми і методи їх досягнення з урахуван­ням зміни наявного економічного і соціально-політично­го потенціалу внутрішнього і зовнішнього характеру.

Основним змістом утілення системоутворювальних функцій є демонтаж старих і створення нових економіч­них і соціальних інститутів та механізмів господарюван­ня. До цих функцій належать: роздержавлення і прива­тизація, демонополізація і розвиток конкурентного се­редовища; формування нормативно-правової бази, правил гри, властивих ринковій економіці; сприяння організації інфраструктури ринкового господарювання. Системоутво­рювальні функції держави в перехідний період насампе­ред пов'язані із формуванням необхідних умов запуску і функціонування нової господарської системи.

Функції системоутверджувальні, що забезпечують незворотність трансформаційного процесу, відіграють винятково важливу роль, оскільки спрямовані на утвер­дження нових інститутів, принципів, цінностей, норм і установок. Основними з них є: забезпечення структурної трансформації на макрорівні (приведення галузевої структури національної економіки у відповідність до рин­кових умов господарювання); сприяння структурній трансформації на мезорівні (адаптація виробничо-госпо­дарських комплексів галузей і регіонів до ринкового режиму функціонування і розвитку); сприяння структур­ній трансформації на мікрорівні через надання ринкової орієнтації організаційним структурам, механізмам і апа­рату управління фірм і компаній; підтримка підприєм­ництва і налагодження системи конструктивної взаємодії з ним; стабілізація досягнутих у дотрансформаційний період рівня та якості життя населення.

Системовідтворювальні функції держави пов'язані із формуванням необхідних і достатніх умов для устале­ного, стабільного розвитку вже сформованої системи господарювання, а також із утвердженням і розширен­ням її поля у світовому економічному і політичному просторі. Такими функціями є: забезпечення зростання рівня і якості життя всього населення країни; підтримання економічної безпеки країни, забезпечення і захист загальнонаціональних інтересів на внутрішньо­му та світових ринків.

Усі ці функції держави не розподілені у часі строго, хоча на початковому етапі трансформаційного процесу переважають системіоутворювальні. Однак це не озна­чає, що на наступному етапі реформування вони повні­стю себе вичерпують. Наприклад, функція роздержав­лення і приватизації зберігає актуальність і значущість протягом усього періоду трансформації, а запроваджен­ня структурних зрушень за змістом більше належить до системоутверджувальних функцій, хоча завдання, що розв'язуються в її мірках, повинні бути закладені вже в процесі роздержавлення і приватизації.

Необхідність виконання державою додаткових функцій, пов'язаних із реалізацією ринкових реформ в І економіці, зумовлює особливості її регулювальної діяльності. Так, за розвинутої ринкової системи господарювання основними є засоби державного регулюван­ня, спрямовані на стабілізацію соціально-економічного розвитку. В перехідній економіці домінують інституційні зміни, зорієнтовані на перетворення базових, виз­начальних засад господарювання: формування нової системи власності та нової організаційно-економічної структури (моделі) виробництва; підтримка корпоратизації, розвитку малого і середнього бізнесу; створення конкурентного середовища; формування ринкової інфраструктури; запровадження системи виконання контрактів, налагодження ефективного контролю за результатами діяльності господарюючих суб'єктів тощо. Трансформації мають системний характер, тому зростає значення комплексного й послідовного регулювального впливу держави.

У трансформаційній економіці інакше, ніж за розви­нутих ринкових систем господарювання, відбувається поєднання засобів державного регулювання і саморегулівних ринкових механізмів. В процесі ринкових перетворень здійснюється поступовий перехід від тотального адміністративного контролю до використання гнучкі­ших економічних методів впливу, ринкових інстру­ментів регулювання (вільне ціноутворення, конкурен­ція). Тому пріоритетними напрямами запровадження системи державного регулювання в трансформаційній економіці стають пошук раціонального поєднання пря­мих та опосередкованих методів впливу, визначення оптимального рівня централізації і децентралізації відповідної державно-управлінської діяльності, уріз­номанітнення форм її втілення (зокрема, становлення адекватних ринковим умовам макроекономічного індикативного планування, програмування економіки, системи контрактування). При цьому необхідно врахо­вувати тенденції злиття тіньової економіки з легаль­ною, які поширюються за недостатньої керованості гос­подарських процесів у перехідних умовах. Слід також зважати на науково-технічний прогрес, інтелектуаліза­цію праці, глобалізацію світогосподарських зв'язків та інші чинники, що суттєво впливають на трансформаційні процеси. Внаслідок цього ступінь втручання держави в економічні процеси та відносини зумовлений насамперед конкретними умовами ринкових реформ. Цей ступінь визначається методом спроб і помилок, а не завдяки вико­ристанню теоретичних моделей та перевірених практи­кою наукових рекомендацій. Стосовно ж вітчизняної системи державного регулювання можна стверджувати, що вона перебуває в процесі становлення, провідний вплив на який нині справляють позаекономічні чинники.