1.2. Методи дослідження економічних явищ і процесів. Позитивна і нормативна економіка

Основою методології економічної науки є розвиток теорії пізнання, відображена в узагальнюючих катего­ріях, поняттях і законах усього розмаїття господарсько­го життя суспільства, його впорядкування й приведен­ня до певної субординованості економічних явищ і про­цесів. Економічна теорія використовує широкий спектр загальних і спеціальних методів наукового пізнання, вибір яких зумовлений певними особливостями об'єкта і предмета економічних досліджень. Наприклад, на від­міну від дослідників у сфері природничих наук, еконо­місти, вивчаючи людську поведінку, а не фізичні вла­стивості певних об'єктів, не можуть повною мірою використовувати експериментальні методи досліджень. Вихідним даним для економічних досліджень завжди властива неточність, певний рівень припущень, оскіль­ки факти, що стосуються поведінки економічних суб'єктів, важко встановити.

Економічні явища та процеси практично неможливо розглядати ізольовано, без урахування зв'язків із зо­внішнім середовищем. З огляду на те що економічні зв'язки дуже складні, всі наслідки зміни впливу як вну­трішніх, так і зовнішніх чинників на перебіг економіч­них процесів складно передбачити. Тому економісти часто оперують гіпотезами, які підтверджуються тіль­ки за певних умов.

Широкого використання в економічних досліджен­нях набув метод наукової абстракції (лат. abstractio — віддалення), за якого дослідник відволікається, звіль­нюється від другорядних, випадкових аспектів явищ і процесів і зосереджується на з'ясуванні того, що є сут­тєвим і повторюваним. У процесі абстрагування форму­ються наукові категорії або поняття, які пояснюють певні аспекти економічних процесів і явищ. Логічні поняття, що відображають найзагальніші суттєві аспек­ти економічної реальності, називають економічними категоріями (наприклад, попит, пропозиція, ціна, витрати, прибуток тощо).

Важливим результатом наукового абстрагування є виявлення та обґрунтування економічних законів, що відображають істотні причинно-наслідкові зв'язки виробничих відносин, економічних процесів і явищ (наприклад, закон зростання потреб, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу, закон рід­кісності, закон конкуренції, закон вартості, закон попи­ту, закон пропозиції та ін.).

Індуктивний (лат. inductio — наведення, введення) метод дає змогу економістам систематизувати і уза­гальнювати факти, а потім встановлювати між ними причинно-наслідкові зв'язки, робити основні узагаль­нення щодо реальної поведінки індивідів та інститутів. Індуктивний метод допомагає прямувати від фактів до теорії, від часткового до загального, однак встановлені за ним залежності не завжди повністю обґрунтовані.

Виведені індуктивно принципи і закони перевіря­ють за допомогою дедуктивного (лат. deductio — виве­дення) методу. Економісти починають дослідження з гіпотетичних припущень (постулатів), на їх основі шля­хом логічних розмірковувань вони отримують виснов­ки. Отже, для формування неперевіреного принципу — гіпотези — можна спиратися на випадкові спостереження, умоглядні висновки, логіку або інтуїцію. Достовірність цієї гіпотези перевіряють систематичним і багаторазо­вим вивченням відповідних фактів. Тобто дедуктивний метод полягає в сходженні від загального до часткового, від теорії до фактів.

Індукція і дедукція — взаємодоповнювальні методи дослідження. Сформульовані дедуктивним методом гіпотези є орієнтирами при доборі та систематизації емпіричних даних, а відомі уявлення, факти — переду­мовами для формулювання змістовних гіпотез.

Методом вивчення економічних явищ і процесів є аналіз (грец. analysis — розкладення, роздроблення), що передбачає ділення об'єкта дослідження на складо­ві, елементи (ознаки, властивості, відносини) і відокрем­лене їх вивчення.

Процедурою зворотного аналізу є синтез (грец. syn­thesis — з'єднання, складання), тобто поєднання окре­мих елементів, сторін об'єкта дослідження в єдине ціле — систему. Будь-який процес пізнання економічних явищ ґрунтується на єдності аналізу і синтезу. Результати аналітичного дослідження об'єкта синтезуються при їх теоретичному узагальненні.

Важливою умовою отримання об'єктивних узагаль­нень економічної дійсності в принципах, категоріях, законах є вивчення всієї сукупності здобутих наукою фактів, історії розвитку процесу або явища в його уні­кальності й неповторності, випадковості та необхідності. Це досягається завдяки використанню в економічних дослідженнях історикогенетичного методу, що поля­гає у виявленні історичних умов генези — виникнення і подальшої еволюції економічних явищ і процесів, загальних закономірностей і хронологізації їх розвитку.

Історико-генетичний метод тісно пов'язаний з логіч­ним методом, який передбачає виявлення логіки розвитку, сутності господарських процесів, формулю­вання узагальнень і закономірностей.

Економіко-математичне моделювання дає змогу описувати й аналізувати економічні процеси і явища за допомогою економіко-математичних моделей (формалізо­ваних описів і кількісних вимірів економічних процесів і явищ, структуру яких зумовлюють їх об'єктивні власти­вості та суб'єктивний цільовий характер дослідження). Економіко-математичне моделювання має великий потенціал при прогнозуванні економічних процесів.

Специфіка аналітичного інструментарію, а також ступінь застосування дослідниками особистих цінніс­них суджень для пояснення та опису економічних явищ і процесів зумовлює виокремлення в економічній теорії двох сфер аналізу: позитивної та нормативної економіки.

Позитивна економіка — опис, пояснення й передбачення розвитку економічних явищ і процесів, тобто дослідження фактич­ного стану економіки.

Позитивна економіка оперує фактами і вільна від суб'єктивних і ціннісних суджень. Позитивна еконо­мічна теорія — це твердження, гіпотези, які можна перевірити за допомогою фактів. Вона ґрунтується на постулаті, що економічна наука може претендувати на звання науки тільки в тому разі, якщо вона строго нау­кова у своєму підході, уникає нормативних твер­джень, застосовує наукові методи дослідження. У світ­лі її тлумачень слід сприймати потреби як об'єктивну реальність, не характеризуючи «хороші» вони чи «погані». Як потреби, так і ресурси визнають задани­ми. Предметом вивчення позитивної теорії є те, як люди використовують ресурси: для задоволення своїх потреб, і наскільки ефективні обрані ними методи. Водночас тлумачення, інтерпретація фактичного стану економічного розвитку значною мірою залежать від цінностей, поширених серед економістів, управлін­ців, політиків і загалом у суспільстві на певному етапі його розвитку.

Ціннісні судження можна визначити як схвальні або несхвальні оцінки, що претендують на об'єктивну обґрунтованість. Вони подібні до суджень, що ґрунту­ються на фактах, і оцінок, основаних на особистих уподо­баннях. У зв'язку з цим постає складна філософська про­блема об'єктивної обґрунтованості, істинності суджень, а також їх об'єктивної необґрунтованості, хибності.

На початку XX ст. економісти хотіли забезпечити об'єктивність економічного аналізу шляхом виклю­чення ціннісних суджень з економічної теорії. У 30— 40-ві роки XX ст. у межах економічної теорії добробу­ту, з виходом праці американського економіста Кеннета-Джозефа Ерроу (нар. 1921) «Суспільний вибір та індивідуальні цінності» (1951), почався новий підхід до вивчення ціннісних суджень в економіці. Ця праця показала, як висловити альтернативні цінності у вигляді точно визначених формальних аксіом, як строгими методами дослідити їх логічні викладки і як вивчити їх відповідність або невідповідність. Безпе­речно, ціннісні судження часто відіграють важливу роль в економічній теорії. Вони впливають на полі­тичні рекомендації, які надають економісти, і на їх судження про переваги альтернативних систем еконо­мічної організації. Саме ціннісні судження, унормо­вані у загальноприйняту для різних груп економістів систему знань, становлять сферу нормативного аналі­зу економіки.

Нормативна економіка — прийняття економічних рішень з огляду не тільки на об'єктивну оцінку фактів, а й на суб'єктивні ціннісні судження, тобто підходи конкретної людини до інтерпретації цих фактів.

Наприклад, для перевірки гіпотез використовують фактичні дані, однак добір цих даних залежить від думки економіста, а його підхід до добору є суб'єктив­ним і може будуватись на певних упередженнях.

Отже, нормативна економіка уособлює судження певної людини чи групи людей про те, якою має бути економіка або яку конкретну політичну акцію потрібно рекомендувати, ґрунтуючись на певній економічній теорії, певних економічних відносинах. Використання у висловлюваннях слів «могло» або «повинно» свідчить про суб'єктивне оцінювання або нормативне тверджен­ня. Позитивна економічна теорія обмежується прогно­зуванням наслідків альтернативних політичних рішень, а нормативна — стає теоретичною основою для здійснення економічної політики. Саме в цій сфері між представниками різних напрямів економічної науки виникають найбільші розбіжності. Так, у країнах із розвинутою ринковою економікою точиться гостра полеміка щодо вибору шляхів модернізації ринкового господарства, пристосування до вимог і викликів постіндустріального суспільства, оптимального спів­відношення ринкових і державних механізмів регулю­вання економіки. Це стосується і підходів до розбудо­ви економічної системи в країнах з перехідною еконо­мікою.