2. Економічна система як об'єкт економіко-політичного регулювання

Крах на початку 90-х років XX cт. економічних систем радянського типу вважають доказом переваг Господарського і суспільного устрою західного зразка. Щодо подію розглядають як знакову у процесі глобалізації ринкового господарства, остаточної перебудови світу на засадах економічної і соціальної моделі, що домінує у розвинутих країнах Заходу. Однак глобальна фінансово-економічна криза початку XXI ст. та ті наслідки для всіх країн похитнули ці переконання. До трудно­щів, які переживають пострадянські країни у процесі ринкової трансформації своїх економічних систем, додались проблеми тиску світової рецесії. Сучасні еко­номічні системи, які прийнято вважати ринковими, функціонують не лише за логікою дії ринкових сил. На них впливає комбінація багатьох координувальних механізмів — ринку, державного регулювання, організа­ції, адміністрування, програм міжнародних фінансових інституцій, дії наднаціональних органів управлін­ця тощо, які по-різному поєднуються у конкретних історичних, політичних і геоекономічних умовах. Тому з'ясування багатоманітних аспектів організації гос­подарського життя суспільства, пошук ефективних механізмів функціонування і регулювання економіки вимагає насамперед вивчення загальних основ сучас­них економічних систем і тих фундаментальних про­блем, які вони покликані розв'язувати.

2.1. Організування господарського життя суспільства

Потреба в певному упорядкуванні й організуванні господарського життя будь-якого суспільства зумовле­на довічною суперечністю розвитку людської цивіліза­ції — між безмежними, постійним зростанням потреб людей, які необхідно задовольнити, і обмеженими, рід­кісними економічними ресурсами. Саме обмеженість ресурсів є фундаментальною проблемою економіки. Тобто економічна наука займається питанням вибору: необхідно відмовлятися від чогось, надаючи перевагу задоволенню певної потреби, оскільки внаслідок обме­женості ресурсів неможливо одночасно задовольнити всі бажання і потреби суспільства.

З огляду на визначення економічної теорії предмет її досліджень обмежується чотирма аспектами життя людини і вивчення їх взаємодії: потреби людей безмеж­ні; ці потреби мають різну важливість; ресурси, необхідні для задоволення потреб — робочий час, енер­гія, матеріальні засоби, — обмежені; ресурси можна використовувати різними способами, виробляючи за їх допомогою різні товари і послуги. Однак жоден із цих аспектів сам по собі не може бути предметом вивчення економіки. Економічної проблеми розподілу обмеже­них ресурсів не існує для потреб, щодо задоволення яких неможливо зробити вибір. Безплатні блага (які існують у настільки великих обсягах, що за них жодна людина не сплачує, наприклад повітря) не є предметом аналізу, оскільки для їх отримання жодні ресурси роз­поділяти не потрібно. Рідкісні унікальні ресурси, тобто ті, які можна використати тільки в єдиний спосіб, також не становлять предмет економіки. Економічна проблема вибору виникає лише тоді, коли одночасно присутні всі вказані аспекти.

Економічну проблему вибору можна проілюструвати за допомогою кривої виробничих можливостей (рис. 2.1). При цьому суспільні виробничі можливості у задоволен­ні зростаючих потреб детермінує рівень розвитку про­дуктивних сил. Виробничі можливості характеризують потенціал суспільства у виробництві економічних благ за повного й ефективного використання всіх наявних ресурсів і певного рівня розвитку технології. Крива ефективно ілюструє сутність проблеми економії ресур­сів, демонструє необхідність вибору між виробництвом різних товарів. За повної зайнятості доводиться жертву­вати виробництвом певного продукту, щоб виробляти більшу кількість іншого.

Рис. 2.1. Крива виробничих можливостей

Модель виробничих можливостей ґрунтується на таких вихідних положеннях:

1) в економіці виробляють тільки два типи товарів;

2) одні й ті самі ресурси можна використовувати у виробництві обох типів товарів, ресурси можна перемі­щувати з одного виробництва в інше;

3. пропозиція ресурсів є фіксованою;

4) технологія незмінна;

5) економіка функціонує в умовах повної зайнято­сті, тобто на межі виробничих можливостей.

Приклад. Припустимо, що в суспільстві виробляють лише два блага: зерно і ракети. Якщо суспільство вико­ристовує всі свої ресурси для виробництва зерна, воно виробляє 5 млн т; якщо ж для виробництва тільки ракет, то їх вироблятимуть 6 штук. За одночасного виробництва обох благ можливі різні співвідношення і поєднання (рис. 2.1). Зростання виробництва ракет (від 0 до 6 шт.) знижує виробництво зерна (з 5 млн до 0 т) і навпаки. Лінія ABCDEFG, яку називають кривою (ме­жею) виробничих можливостей, показує альтернативні варіанти за повного використання ресурсів. Усі точки, розташовані всередині фігури OAG, означають неповне використання ресурсів, наприклад точка К (одночасне виробництво 2,5 млн т зерна і трьох ракет). Навпаки, будь-яка виробнича програма, що характеризується точ­ками за межами фігури OAG, не буде забезпечена наяв­ними ресурсами, наприклад точка L. Крива виробничих можливостей має зазвичай опуклу форму.

Зростаюча економіка позначається зсувом кривої виробничих можливостей вправо (крива A1LG1). Фак­торами, що зумовлюють економічне зростання і відпо­відний зсув кривої виробничих можливостей, є збіль­шення кількості обсягу ресурсів (зростання чисельно­сті населення, збільшення обсягу товарів виробничого призначення, відкриття нових запасів мінералів тощо) та науково-технічний прогрес (здатність суспільства збільшувати виробництво за одних і тих самих витрат ресурсів).

Можливості	Зерно (млн т)	Ракети (шт.)
А	5,0	0
В	4,8	1
С	4,5	2
D	4,0	3
Е	3,4	4
F	2,3	5
G	0	6

Ситуація, проілюстрована кривою виробничих можливостей, типова для економіки будь-якого су­спільства, коли необхідно весь час робити вибір: що, як і для кого виробляти. При цьому раціонально господа­рюючий суб'єкт повинен підрахувати не тільки майбут­ні витрати, а й витрати невикористаних виробничих можливостей, щоб зробити оптимальний економічний вибір. Витрати одного блага, виражені через інше благо, яким довелося знехтувати (пожертвувати), назива­ються альтернативними витратами, або витратами невикористаних можливостей. Нахил кривої виробни­чих можливостей показує альтернативні витрати. У на­веденому прикладі альтернативні витрати виробництва 6 ракет дорівнюють витратам на виробництво 5 млн т зерна і навпаки.

З моделі виробничих можливостей випливає закон зростаючих альтернативних витрат, відповідно до якого для отримання додаткової кількості товару су­спільство повинне жертвувати певною кількістю іншого товару.

Зростання альтернативних витрат зумовлене такими причинами:

1) ресурси неоднаково придатні для виробництва товарів. У розглянутому прикладі спочатку для вироб­ництва зерна будуть використані менш продуктивні ресурси, що застосовуються при виробництві ракет, і навпаки;

2) зі збільшенням додаткової кількості праці для виробництва зерна за незмінності інших ресурсів буде досягнуто точку, за якою приріст виробництва, або додатковий обсяг виробництва продукції, почне зменшуватись. Ця залежність, отримана емпіричним шляхом, отримала назву закону спадної віддачі і є характерною для більшості виробництв у реальній економіці.

Отже, обмеженість, рідкісність ресурсів свідчить про нездатність економіки виробити весь обсяг това­рів і послуг у достатній кількості та якості для задово­лення потреб людей. Тому постає питання, як викори­стовувати обмежені ресурси. В економіці таку ситуа­цію розглядають як проблему розподілу (алокації) ресурсів.

У повсякденному економічному житті кожного су­спільства перед господарюючими суб'єктами, зокрема й перед державою, постійно виникає багато дилем, аль­тернативних варіантів розвитку продуктивних сил, застосування обмежених виробничих ресурсів, щодо яких потрібно приймати оптимальні економічні рішен­ня і робити обґрунтований вибір. Будь-яке суспільство стикається з необхідністю розв'язування тріади основ­них проблем економіки (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Основні питання (проблеми) економіки

Питання «Що?» і «Як?» стосуються безпосередньо сфери виробництва, але навіть за їх розв'язання зали­шається надзвичайно важливою проблема розподілу вироблених благ. Товари і послуги мають, як правило, грошове втілення їх цінності (вартості). Це означає, що люди з вищими грошовими доходами і споживатимуть більше, оскільки у них більший і реальний дохід. Тому слід розв'язати комплекс проблем, визначити критерії економічної ефективності і справедливості. Саме для цього суспільство організовує у певний спосіб господар­ське життя і створює відповідні економічні системи.