3.7.2. Технологічний розрахунок сто

Основна відміна технологічного розрахунку СТО від розрахунку АТП полягає в тому, що надходження автомобілів на станцію для виконання будь-якого виду технічного впливу або окремих операцій з усунення несправностей – це випадкове явище. Для АТП це характерно тільки для зон УН (в якійсь мірі це може мати відношення до зони діагностики, якщо необхідно визначити причину або місце несправності, яка з’явилася ).

Основними етапами технологічного розрахунку міських СТО є такі [9].

а) Установлюються вихідні дані :

кількість автомобілів А, які обслуговуються СТО за рік, і тип станції (універсальна або спеціалізована за визначеною моделлю автомобіля);

середньорічний пробіг обслуговуємих автомобілів Lг;

режим роботи станції;

число заїздів автомобілів на СТО за рік;

виробнича програма за видами виконуємих робіт (для спеціалізованих СТО);

число продаваємих автомобілів.

Кількість обслуговуємих на СТО автомобілів визначається на основі статистичних даних з урахуванням перспективи зростання їх парку або за формулою

, (3.22)

де P – число жителів в місті , чол.;

N – кількість автомобілів на тисячу жителів (для України N=105);

- коефіцієнт, який враховує число власників автомобілів, які користуються послугами СТО (0.75…0.9).

Вибір типу СТО здійснюється на підставі розподілення загальної кількості автомобілів за моделями. За відсутності статистичних даних можна скористуватися такою приблизно структурою (для автомобілів країн СНД):”Жигулі” – 50 %, “Москвич“ – 25 % , “Таврія“ – 16 %, “Волга“– 5 %. В містах з населенням до 100 тис.чол. доцільно будівництво універсальних станцій, від 100 до 500 тис.чол.– універсальних (для автомобілів “Таврія“, “Волга“ та іншіх) і спеціалізованих (для автомобілів ”Жигулі”, “Москвич“), в великих містах – спеціалізованих станцій для усіх моделей легкових автомобілів.

При організації дрібних автосервісних майстерень їх універсальність або спеціалізація визначається урахуванням їх конкурентоспроможності, наявністю комерційних зв’язків із поставщиками відповідних запасних частин, кваліфікацією виробничого персоналу .

Середньорічний пробіг автомобілів установлюється на основі статистичних даних.

Режим роботи СТО (число днів роботи за рік , тривалість робочого дня ) приймається в залежності від призначення станції та видів виконуємих робіт. Для міських СТО згідно з ОНТП =305 днів і двохзмінна робота.

Число заїздів на міську СТО за рік на один автомобіль, що комплексно обслуговується, складає:

для проведення прибирально-мийних робіт – 5 ,

робіт по ТО і ПР – 2 ,

робіт по протикорозійному захисту кузова – 1 .

Виробнича програма за видами робіт для спеціалізованих станцій, а також число продаваємих на СТО автомобілів установлюється завданням на проектування.

б ) Розраховується річний обсяг робіт СТО .

Річний обсяг робіт по передпродажній підготовці визначається формулою

, (3.23)

де - кількість продаваємих автомобілів ;

- трудомісткість по передпродажній підготовці автомобіля (3,5 люд.- год.).

Річний обсяг робіт СТО для виконання ТО і ПР розраховується за формулою ( без урахування прибирально-мийних робіт )

, (3.24)

де t – питома трудомісткість робіт ТО і ПР, люд.-год./1000 км (табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Нормативи трудомісткості ТО і ПР автомобілів на СТО ( за ОНТП – 01 – 91 )

Тип СТО і рухомого складу	Питома трудо-місткість ТО і ПР*, люд.-год./1000 км	Разова трудомісткість на один заїзд за видами робіт , люд.-год.
		ТТО та ПР	Миття та при­би­рання	Прий­мання та видача	Перед- про­дажна підго-товка	Проти­корозій-на обробка
Міські СТО легко­вих автомобілів:
особливо малого класу	2.0	-	0.15	0.15	3.5	3.0
малого класу	2.3	-	0.20	0.20	3.5	3.0
середнього класу	2.7	-	0.25	0.25	3.5	3.0
Дорожні СТО:
легкових авто­мобілів усіх класів	-	2,0	0.20	0.20	-	-
автобусів і ван­тажних автомобілів незалежно від класу і ванта­жопідйомності	-	2.8	0.25	0.30	-	-

*Без прибирально-мийних робіт і протикорозійної обробки.

Нормативна трудомісткість ТО і ПР коректується в залежності від розмірів СТО (числа робочих постів) і кліматичного району за допомогою таких коефіцієнтів:

до 5 постів – 1.05; 5…10 – 1.00; 11…15 – 0.95; 16…25 – 0.90; 26…35 – 0.85; понад 35 – 0.80.

Разові трудомісткості з окремих видів робіт (табл . 3.10) коректувати не треба.

При проектуванні універсальної СТО для обслуговування автомобілів декількох моделей сумарний річний обсяг робіт по ТО і ПР розраховується за формулою

= , (3.25)

де , і - відповідно кількість, середньорічний пробіг і питома трудомісткість по ТО і ПР (люд.-год.) по кожній моделі обслуговуємих на СТО автомобілів.

Річний обсяг прибирально-мийних робіт (ПМР), виконуємих перед ТО і ПР, визначається за середньою трудомісткістю (табл. 3.10), числу заїздів одного автомобіля за рік d і кількості автомобілів А, тобто

= . (3.26)

Загальний річний обсяг робіт по ТО і ПР розподіляється за видами робіт і за місцем їх виконання ( табл. 3.11 ).

Річний обсяг допоміжних робіт для СТО складає 20…30 % загального річного обсягу робіт по ТО і ПР та розподіляється він за їх видами в процентному відношенні ( табл. 3.4 ).

Число робочих постів для одного виду обслуговування або усунення несправностей визначається, виходячи з річної трудомісткості робіт на постах і фонду робочого часу поста:

Х= /( К), (3.27)

де -коефіцієнт, який враховує нерівномірність надходження автомобілів на пости (1.15 );

- середнє число робітників на посту (на постах кузовних і фарбувальних робіт – 1.5 чол., на інших – 2 чол.);

К- коефіцієнт використання робочого часу поста (0.9).

При механізації прибирально-мийних робіт число робочих постів визначається по добовому числу заїздів і продуктивності мийної установки :

Х= /( К ). (3.28)

Число допоміжних постів (приймання та видачі автомобілів, контролю

Таблиця 3.11