1.3. Діагностування

Технічний стан агрегатів і вузлів автомобіля визначається за допомогою контрольно-діагностичного устаткування примусово через визначений пробіг. Технічне діагностування та прогнозування є важливим елементом управління в системі профілактичного обслугову­вання та ремонту рухомого складу.

Контрольно-діагностичні роботи складаються з трьох етапів:

контролю функціонування, тобто встановлення факту виконання об'єктом діагностування своїх функцій без їх кількісної оцінки (наприклад, для двигуна - пуск, випробування на різних навантажувально-швид-кісних режимах);

загального діагностування, тобто кількісної оцінки основних параметрів агрегатів, вузлів, механізмів за допомогою спеціальних діагностичних засобів;

пошуку несправностей, тобто відшукання місця, причини, де­талі (деталей), які викликали відхилення від нормативних величин параметрів або невиконання функцій.

Контрольно-діагностичні роботи можуть бути як плановими, так і позаплановими.

До планових впливів відносяться:

діагностування №1 (Д-1) – контрольно-діагностичні роботи, які призначені для визначення технічного стану агрегатів, вузлів і систем автомобілів, які забезпечують безпеку руху і виконуються разом з ОР-1;

діагностування №2 (Д-2) – контрольно-діагностичні роботи, які призначені для визначення технічного стану автомобіля в ціло­му та його окремих агрегатів і систем, уточнення переліку і обся­гу робіт по усуненню виявлених несправностей і які виконуються разом з ОР-2.

Позаплановими контрольно-діагностичними впливами можуть бути:

діагностування перед ремонтом – виконується при раптовому відказі на лінії з метою визначення причини відказу і вироблення заходів по його усуненню. Воно здійснюється в тих випадках, коли причини відказу не очевидні та коли виявлення їх методами діагностування більш доцільно, ніж методами контролю у процесі розбиран­ня та ремонту;

контрольне діагностування після усунення несправностей – ви­конуєть-ся після УН з метою контролю якості виконання ремонту і (або) прогнозування.

1.4. Усунення несправностей

Ремонт рухомого складу може виконуватись безпосередньо на автотранспортних підприємствах (експлуатаційний, поточний) або в заводських умовах (капітальний ремонт окремих агре­гатів).

Роботи по усуненню несправностей (експлуатаційний ремонт) призначені для відновлення працездатності рухомого складу, втра­та якої виявлена при діагностуванні (Д-1 і Д-2), а також в про­цесі його експлуатації на лінії, при контролі на контрольно-про­пускному пункті АТП, виконанні ЩО і ОР.

Згідно з призначенням і обсягом робіт експлуатаційний ре­монт може виконуватись:

безпосередньо на автомобілі, шляхом ремонту або заміни нес­правного агрегату, вузла, механізму;

на агрегатах, вузлах, механізмах, які зняті з автомобіля в процесі виконання технічних впливів, шляхом заміни відмовленої деталі (деталей), крім базових і основних.

Усунення несправностей може здійснюватися:

незнеособленим методом, при якому зберігається належність відновлених складових частин до певного рухомого складу;

знеособленим методом, при якому не зберігається належність відновлених складових частин до певного рухомого складу;

агрегатним методом, який є різновидністю незнеособленого методу. В цьому випадку несправні агрегати замінюються новими або завчасно відремонтованими.

Експлуатаційний ремонт складається з таких технологічних еле­ментів:

діагностичних робіт (при необхідності), які мають за мету визначення причин, місця несправності, а також деталі (деталей), що спричинили цю несправність;

визначення найбільш ефективного методу усунення несправності;

виконання ремонтних операцій;

контролю якості робіт.

Усунення несправностей виконується на постах зони УН або на ремонтних дільницях автотранспортних або автообслуговуючих підприємств.

Контрольні запитання

1. В чому суть планово-запобіжної системи технічного обслуговування автомобілів?

2. Чим відрізняються системи ТО і ремонту автомобілів за напрацюванням та за їх технічним станом?

3. На які види розподіляються ПО і ремонт автомобілів?

4. Яка різниця між профілактичними і ремонтними роботами?

5. Якими показниками оцінюються режими ПО автомобілів?

6. Яка ціль діагностування автомобілів?

7. Які задачі діагностичної інформації?

8. На які види розподіляється діагностування автомобілів?

9. Що таке процес діагностування?

10. Яке місце діагностування в системі ПО і ремонту рухомого складу?

2. ОБГРУНТУВАННЯ ВАРІАНТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ ПО І РЕМОНТУ І НОРМАТИВНИХ ДАНИХ ДЛЯ

ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗРАХУНКУ

2.1. Класифікація умов роботи рухомого складу

До умов експлуатації рухомого складу автотранспорту відносяться дорожні, транспортні, атмосферно-кліматичні та культура праці. В табл. 2.1 наведені класифікаційні ознаки, підкласи, межі змін параметрів для дорожніх та транспортних умов [3, 4].

Таблиця 2.1

Класифікація умов експлуатації

Умови роботи	Класифікацій-на ознака	Назва підкласів	Позначення підкласів	Межі змін параметрів
Дорож­ні (Д)	Висота над рівнем моря, h, м	Гори низькі Гори середні Гори високі Гори дуже високі	Г1 Г2 Г3 Г4	0…1700 1700…2900 2900…3700 3700 і >
	Поздовжній профіль (рельєф місцевості), і, %	Рівнинні Хвилясті Пагорбкуваті Низькогірські Перевальні	Р Х П Н Пер	0…2,2 2.2…3.7 3.7…4.9 4.9…5.8 5.8 і >
	Тип і стан покриття, (S)	Відмінні Добрі Задовільні Погані Бездоріжжя	в д з п б	0,012…0,015 0,015…0,019 0,019…0,023 0,023…0,027 0,027 і >
Транспор-тні (Т)	Інтенсивність руху, И, авт./год.	Легкі Середні Трудні Важкі Критичні	Л С Т В К	0…1100 1100…1900 1900…2500 2500…3000 3000 і >

Для практичних цілей можливі варіанти сполучень умов роботи за змінюванням середніх технічних швидкостей розділені на п'ять груп (табл. 2.2).

Таблиця 2.2