Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цивільне шпора моя.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆
  1. Правила обчислення строків і термінів

Нове цивільне законодавство, закріпивши визначення строку і встановивши поняття терміну, надало часовим показникам цивільних правовідносин особливої ваги.

Одним з основних питань при застосуванні строків у цивільних правовідносинах є порядок та способи їх визначення і обчислення. Загальний порядок обчислення строків передбачений главою Цивільного кодексу України «Визначення та обчислення строків».

Строк, як певний період у часі, визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Встановлення строку дії будь-якого договору, строку існування того чи іншого права тощо, як правило, не викликають особливих труднощів. Основною проблемою є визначення і встановлення часового моменту, що породжує, змінює чи припиняє правовідношен-ня, тобто початку та закінчення того чи іншого строку.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, що має неминуче настати, і є певним моментом у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Посилання на конкретну дату зустрічаються найчастіше у договорах, коли здійснення прав та обов'язків визначається чітким моментом часу.

Якщо термін визначається вказівкою на подію, яка має неминуче настати, то саме настання події, визначеної договором або його сутністю, тягне юридичні наслідки і визначає момент початку або момент закінчення дії договору.

При обчисленні строків у цивільному праві нас не тільки повинно цікавити, з якого саме моменту договір вважати укладеним, з якого моменту виникають чи припиняються ті або інші цивільні права та обов'язки, а також коли починається перебіг строку, його закінчення, як вчиняти дії в останній день строку. Отже, для встановлення та обчислення строків у цивільному праві слід враховувати два аспекти врегулювання вказаного питання. По-перше, це суто юридичний, коли потрібно на підставі чинних норм цивільного права встановити моменти у часі, які визначають граничні межі дії того чи іншого правовідношення. По-друге, це техніко-юридичний аспект обчислення строків, закріплений у чинному цивільному законодавстві і який врегульовує початок перебігу та закінчення строку.

Отже, строки, визначені періодами (відрізками) часу, обчислюються за встановленими законом правилами. У відповідності з ЦК початок перебігу строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Потрібно звернути увагу, що момент (день), яким визначається початок строку, не зараховується у його тривалість. Швидше за все це правило введене для спрощення підрахунку часу перебігу (плину) строку.

  1. Поняття та значення строку позовної давності

Позовна давність – це строк для захисту прав за позовом особи, право якої порушено. Позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їхнього захисту у суді. Позовна давність застосовується незалежно від позову сторін. За загальним правилом норми позовної давності поширюються на всі цивільно – правові відносини. Але у законі є й винятки з цього правила. Строки у позовній давності поділяються на: 1. Загальні; 2. Скорочені. Загальний строк– три роки. Скорочені строки: встановлюються для окремих видів вимог. Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема за позовами: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про недоліки проданих речей; 3) що випливають з поставки продукції недостатньої якості; 4) про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду; 5) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення. Та деякі інші права. Перебіг строку починається з дня виникнення права на позов. Право на позов – коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права. У деяких випадках відбувається призупинення та периривання строків позовної давності. Призупинення – це час протягом якого існує обставина, яка є підставою призупинення не зараховується в строк позовної давності. Після того, як вказана обставина припиняє існування, строк давності продовжується. Частина строку, яка пройшла до настання цих обставин включається у позовну давність. Строк припиняється внаслідок дій боржника або кредитора (підтвердження боржником свого боргу). Після переривання, строк позовної давності починається спочатку, а строк який тривав до переривання, не враховується. Згідно ЦКУ передбачається можливість відновлення пропущеного строку давності, якщо буде визнано поважною причиною. Згідно ЦК застосування строку позовної давності є обов'язковим.