164. Структура договору як правового документу

Законодавство більшості країн не регламентує структуру і зміст ліцензійного договору. Відповідне законодавство України не є винятком. Саме цим фактором зумовлена потреба проаналізувати структуру моделі договору.

Структуру договору визначає також його зміст, який у свою чергу грунтується на умовах, погоджених сторонами з метою встановити їх взаємні права та обов'язки. Зазначені умови мають неоднакове правове значення.

Істотні умови договору поділяються на дві групи — об'єктивні та суб'єктивні.

Об'єктивними істотними умовами визнаються ті, які є такими за законом або необхідні для договорів даного виду.

Суб'єктивні істотні умови — це ті, які на вимогу будь-якої сторони мають бути узгоджені між сторонами. Якщо з будь-якої такої умови не досягнуто згоди, договір не набирає чинності.

До об'єктивних істотних умов належать сторони у договорі; предмет договору; строк чинності договору.

Суб'єктивними істотними умовами є: вступна частина договору (преамбула); територія чинності договору;технічна сфера застосування та інша технічна документація; технічна допомога у навчанні фахівців; удосконалення; платежі за технічну документацію; платежі і розрахунки; податки і збори; облік і звітність; таємність; гарантії виконання; правовий захист, розгляд спорів; розірвання договору у зв'язку з неможливістю виконання; завершення зобов'язальних відносин.

165. Форма договору

Договору має бути надано певної форми, що закріплює волю сторін і розкриває її зміст.

Сторонам надано право визначати форму договору. Вони можуть використовувати таку форму, яка нормативними актами для даного виду договору не встановлена. Наприклад, договір може оформлятися простою письмовою формою, а сторони прийняли рішення посвідчити його нотаріально. Якщо сторони домовилися укласти договір певної форми, він вважається укладеним після надання йому встановленої форми, хоча б законом для даного виду договору такої форми не вимагалося. Якщо згідно із законом або згодою сторін для укладення договору необхідна письмова форма, то сторонам надається можливість вибору шляхів його оформлення. Він може бути оформлений шляхом укладення єдиного документа, підписаного сторонами, і містити всі умови договору, а може бути здійснений шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, за допомогою електронних та інших засобів зв'язку, які дозволяють встановити, що договір виходить від сторони за договором. Зрозуміло, що ці документи мають містити всі основні умови договору.

У деяких випадках необхідно додержуватися нотаріальної форми під загрозою недійсності договору, наприклад, купівля-продаж жилого будинку.

166. Стадії укладення договору (оферта, акцепт)

Дог. вважається укладеним, коли сторони досягли по всім умовам згоди і належним чином оформили угоду. Процес укладення дог. має дві послідовні стадії, а саме пропозиція укласти дог.(оферта) і прийняття пропозиції (акцепт). Відповідно і називають котрагента: особа, яка запропонувала укласти дог. – оферент, а особа, що прийняла пропозицію – акцепт. ЦКУ визначає з якого моменту дог. вважається укладеним. Коли пропозиція укласти дог. зроблена усно без зазначення строку для відповіді, дог. вважається укдаденим., якщо друга сторона негайно заявила особі, яка зробила пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. Якщо така пропозиція зроблена в письмовій формі, дог. вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом необхідного часу. Часто сторони самі визначають момент вступу дог. в юр. силу, т-то момент з якого дог. вважається укладеним, про що прямо зазначено в дог.- дог.вступає в силу з такого дня, місяця і року. Напр., дог. купівлі-продажу жил. будинку має бути нотаріально посвідчений але юр. сили він набуває лише з моменту його реєстрації в місцевих органанх упр-ня. Момент набуття дог. чинності має важливе значення, оскільки з цим моментом пов’язані певні юр. наслідки- перехід права вл-ті до покупця, ризик випадкової загибелі речі і т.і.