179. Поняття та система спадкового права України

Спадкове право — це сукупність правових норм, регулюючих перехід прав і обов'язків померлого до інших осіб.

На законодавчому рівні спадкове право в Україні регулює шоста книга Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Необхідно підкреслити, що спадщина відкривається після смерті фізичних осіб, і тільки вони можуть бути спадкодавцями. Юридичні особи не помирають, а ліквідуються, таким чином вони можуть бути тільки спадкоємцями. Не буває успадкування і між живими. У законі закріплюється традиційний для цивільного права підхід, згідно з яким до складу спадщини належать усі права та обов'язки спадкодавця. їх перехід до спадкоємця здійснюється у порядку правонаступництва. Спадкове правонаступництво має універсальний характер. Це означає, що спадкоємець спадкує всі права і обов'язки спадкодавця, за винятком тих, які за своєю природою не можуть бути передані іншій особі. Спадкоємець не може частково прийняти спадщину або частково відмовитися від неї.

Спадкове право як підгалузь права має і свої властиві лише цій підгалузі основні правові засади регулювання суспільних відносин. Серед науковців не має єдності стосовно коло принципів, які складають систему спадкового права. З огляду на висловлені думки, наведені нижче принципи можна розглядати лише як одні із можливих.

1. Принцип універсальності спадкового наступництва.

2. Принцип свободи заповіту.

3. Принцип захисту прав обов"язкових спадкоємців.

4. Принцип сімейно-родинного характеру спадкування.

5. Принцип послідовності закликання до спадкування, за умови відсутності спадкоємців першої черги.

6. Принцип рівності прав спадкоємців, які закликаються до спадщини за законом.

Як і будь-які цивільні правовідносини, спадкові правовідносини виникають між певними суб"єктами, направлені на певні об"єкти і мають певний зміст. Спадкове правонаступництво відкривається після смерті спадкодавця і встановлюється на користь спадкоємця.

180. Основні поняття спадкового права

Спадкові відносини виникають у випадку смерті громадянина або оголо­шення його у встановленому порядку померлим. З цими юридичними фактами закон пов'язує появу у спадкоємців суб'єктивного права на прийняття спад­щини, а у всіх інших осіб - обов'язок не перешкоджати їм у здійсненні цього права. Отже, спадкові правовідносини мають абсолютний характер і спрямо­вані на наступництво цивільних прав і обов'язків від однієї особи - спадкодавця до іншої - його спадкоємця.

З метою кращого розуміння суті спадкових відносин, джерел їх виникнен­ня і розвитку насамперед коротко розглянемо головні поняття спадкового права.

Спадкове право. Система правових норм, які регулюють порядок перехо­ду майнових прав і обов'язків від померлої особи до її правонаступників, називається спадковим правом.

Спадщина. Оскільки об'єктами спадкування є майнові права, то їх су­купність прийнято називати спадщиною, або спадковою масою, а також спадковим майном.

Спадкодавець. Особа, після смерті якої залишилося майно, називається спадкодавцем. Спадкодавцями при спадкуванні за законом та заповітом мо­жуть бути тільки громадяни (фізичні особи), але не організації, хоча б вони і володіли правами юридичної особи.

Спадкоємець. Особи, до яких переходить у встановленому законом поряд­ку майно померлого, називаються спадкоємцями. Ними можуть бути кожний громадянин, юридичні особи, а також держава.

Відкриття спадщини. Смерть спадкодавця зумовлює виникнення спадко­вих правовідносин, тобто відкритття спадщини. На день відкриття спадщини визначається коло спадкоємців, які закликаються до спадщини, і склад спад­кового майна.

З моменту відкриття спадщини починається сплив строку на прийняття її, на пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця, виникає право власності на майно у спадкоємців, які прийняли його, та деякі інші правові наслідки.