106. Види недійсних правочинів

Недійсними правочинами є дії фізичних та юридичних осіб, які не створюють юридичних наслідків, що передбачалися ними, через непритаманність цим діям властивостей юридичного факту.

Поділяються недійсні правочини на нікчемні та оспорювані. Нікчемний правочин — це правочин, недійсність якого встановлена у законі, не вимагається визнання його недійсності судом. Оспорюваний правочин — це правочин, недійсність якого прямо не встановлена у законі, але він може бути визнаний недійсним судом у разі, коли одна зі сторін або інша зацікавлена особа заперечують його дійсність на підставах, передбачених законом.

Підставами нікчемності правочинів є: 1) правочини, які порушують публічний порядок; 2) правочини, вчинені з порушенням вимог щодо їх форми; 3) правочини, вчинені недієздатною особою; 4) правочин, вчинений без згоди органу опіки та піклування.

Підставами оспорюваності правочинів є:

— вчинення правочинів неповнолітніми фізичними особами поза межами їх цивільної дієздатності;

— вчинення правочину дієздатної фізичної особи у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;

— вчинення правочину юридичною особою, якого вона не мала права вчиняти;

— вчинення правочину під впливом помилки;

— вчинення правочину під впливом обману;

— вчинення правочину під впливом насильства;

— вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною;

— вчинення правочину під впливом тяжкої обставини;

— вчинення фіктивного правочину.

107. Правові наслідки недійсності правочину

Недійсними правочинами є дії фізичних та юридичних осіб, які не створюють юридичних наслідків, що передбачалися ними, через непритаманність цим діям властивостей юридичного факту.

Правочин вважається недійсним з моменту його вчинення. Це правило є загальним і стосується як нікчемних, так і оспорюваних правочинів. Якщо за недійсним пра- вочином права й обов’язки передбачалися лише на майбутнє (наприклад у строкових правочинах із відкладальним строком), можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Наслідки правочинів, які пов’язані з їх недійсністю: якщо недійсний правочин не виконувався сторонами, то наслідком останнього є неможливість його подальшого виконання; якщо недійсний правочин повністю або частково виконаний, мають наставати майнові наслідки такого правочину.

ЦК закріплює загальні наслідки недійсності правочину, які охоплюють дві складові: є абсолютно обов’язковими і мають місце тоді, коли ці збитки (моральна шкода) заподіяні недійсним правочином. Відшкодування їх покладається на винну сторону. Особливі правові наслідки — це спеціальні правила, передбачені у ЦК щодо нетипових наслідків визнання недійсними окремих видів правочинів.

Спеціальні положення щодо правових наслідків недійсності нікчемних правочинів: правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін; застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути здійснено судом не тільки за вимогою будь-якої зацікавленої особи, а й з власної ініціативи. Недійсність окремої частини правочину не має неслідком недійсності решти його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Якщо ж підстав для такого припущення немає, правочин у повному обсязі вважається або визнається недійсним.