Лекція 8. Фінансування інноваційних процесів Питання

1. Форми і засоби фінансування інноваційних процесів

2. Роль та місце ризику в фінансуванні інноваційної діяльності

3. Методи оцінки ризику

1. Форми і засоби фінансування інноваційних процесів

Фінансове джерело, яке забезпечує вирішення великомасштабних науково-технічних проблем, – це засоби державного бюджету. Держава надає кошти на безповоротній основі, виходячи з свого головного завдання – сприяти розвитку фундаментальних наукових досліджень і підвищенню наукової кваліфікації вчених. Державний інноваційний фонд здійснює фінансування відібраних проектів і контроль за використанням виділених для них засобів. Фонд є некомерційною організацією і не має мети одержати прибуток.

Фонд сприяння розвитку малих форм підприємств у науково-технічній сфері покликаний надавати фінансову підтримку і сприяти створенню малих наукомістких фірм, інкубаторів бізнесу, інноваційних інжинірингових центрів та інших аналогічних підприємств. Засоби фонду можуть витрачатися і на заохочення конкуренції в науково-технічній сфері через надання фінансової підтримки високоефективним наукоємним проектам, які розробляються малими інноваційними підприємствами.Цей фонд є державною некомерційною організацією. З метою забезпечення фінансування загальногалузевих, міжгалузевих і регіональних науково-технічних проблем, а також заходів щодо освоєння нових видів промислової продукції в даний час допускається створення позабюджетних фондів фінансування НДДКР і підтримки інновацій. Такі фонди можуть створюватися в міністерствах, у великих містах і регіонах, а також у межах концернів, холдингів, ФПГ (Фінансово-промислових груп). На рис.8.1 наведені джерела недержавної системи фінансування інноваційних проектів.

На великих підприємствах конструктивні і технологічні новації часто впроваджуються за рахунок власних коштів (фонду розвитку виробництва і фонду амортизаційних відрахувань).

Джерела фінансування нових продуктових ліній або розширення раніше освоєних виробництв на базі більш продуктивних :

1. Самофінансування:

• самофінансування з накопичених капіталізованих прибутків (за рахунок фонду розвитку фірми);

• самофінансування з накопиченого амортизаційного фонду і поточних амортизаційних відрахувань;

• використання резервного фонду для покриття тимчасових поточних збитків підприємства, запланованих на період до виходу підприємства на проектні показники обсягів випуску і продажу, що перевищують обсяг беззбиткового випуску і продажу;

• фінансування з власного капіталу підприємства, поміщеного в статутний фонд фірми (при перевищенні ними нормативу підтримки визначеної величини статутного капіталу);

2. Позичкові кошти:

• банківські кредити (у першу чергу довгостроковий і середньостроковий інвестиційний кредит);

• позичкові кошти, які виручають від розміщення на біржовому або позабіржовому фондових ринках спеціально випущених облігацій підприємства;

• комерційний кредит постачальників матеріальних ресурсів (запасів сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, послуг контрагентів і ін.), куплених на виплат або з відстроченим платежем;

• лізинг спеціально замовленого устаткування з відстроченим викупом його після того, як воно буде доставлено з дозволом протягом визначеного часу використовувати його на умовах оренди (при цьому можливий не один різновид такого лізингу – прямий, оперативний, фінансовий тощо).

3. Інші змішані або нетрадиційні джерела фінансування (наприклад, випуск і розміщення конвертованих один в одного акцій і облігацій, інноваційний кредит, одержання форвардних контрактів на постачання освоюваної продукції зі значно відстроченим терміном постачання, але за наявності від замовника істотних, аж до повної оплати за зниженою ціною, авансових платежів і т.д.). При цьому вважається, що найбільшої динамічності розвиткові фірми на засадах інновацій (оперативне реагування відповідними інноваціями на зміну попиту, поява нових технологій, а також подорожчання певних покупних ресурсів) додає використання залучених і позичкових коштів. Вони роблять можливим фінансування нововведень, які підтримують конкурентноздатність підприємства, не очікуючи нагромадження фірмою достатніх власних засобів. Фінансування інновацій з позичкових коштів, звичайно, є ризикованим для фірми, тому що незалежно від факту одержання чи неодержання в результаті нововведення додаткових прибутків кредит доведеться повертати (найчастіше вроздріб, до закінчення терміну кредитної угоди), виплачуючи також відсотки (як правило, протягом дії кредитної угоди з непогашеної частини основного боргу). Зате за достатньої кредитоспроможності підприємства, а також за комерційної перспективності проектів інновацій, мобілізація позичкових засобів може бути здійснена набагато швидше, ніж розміщення на ринку нових акцій, або пошук співзасновників, або заснування зовсім нових підприємств.