Лекція 9. Моніторинг інновацій Питання

1. Антикризові заходи моніторингу інновацій

2. SWOT- аналіз

1. Антикризові заходи щодо моніторингу інновацій

Робота інноваційного підприємства зв'язана з рухом двох найважливіших видів ресурсів: матеріальних і фінансових. Для прийняття рішень про їх використання керівник повинен мати у своєму розпорядженні необхідний обсяг інформації.

Результати діяльності фірми під час реалізації інноваційного проекту характеризуються великою кількістю часто суперечливих показників. Дати об'єктивну оцінку на підставі одного з них здається неможливим. Цілі окремих підприємств також можуть відрізнятися. Виникає потреба в методиці, що дозволяє комплексно охарактеризувати використання ресурсів на підприємстві.

Для вирішення проблеми оцінки стану управління матеріальними і фінансовими ресурсами, яка в даний час дуже актуальна, необхідно здійснити вибір найважливіших критеріїв (показників), визначити їх вагомість, обгрунтувати шкалу оцінки, розробити методику розрахунку комплексного показника.

Основи методики моніторингу фінансового стану включають такі блоки аналізу:

- загальна оцінка фінансового стану і його змін за звітний період;

• аналіз фінансової стійкості підприємства;

• аналіз ліквідності балансу;

• аналіз фінансових коефіцієнтів.

Для більш компактної і цілеспрямованої оцінки платоспроможності підприємства на Заході розроблені спеціальні економічні моделі діагностики можливого банкрутства підприємства (моделі Альтмана). Ці моделі дозволяють досить точно прогнозувати банкрутство на короткостроковому (річному) інтервалі (до 90% випадків). На більш тривалому інтервалі точність діагнозу знижується, але все-таки залишається досить високою. Багато авторів пропонують п'ятифакторну модель Альтмана для прогнозування банкрутства.:

Z = 1,2 Коб + 1,4 Кнп + 3,3 Кр + 0,6 Кп + 1,0Кв , (9.1)

де Z – коефіцієнт Альтмана;

Коб – частка оборотних коштів в активах, тобто відношення поточних активів до загальної суми активів;

Кнп – рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком, тобто відношенням нерозподіленого прибутку (чистий прибуток за винятком дивідендів) до загальної суми активів;

Кр – рентабельність активів, обчислена за балансовим прибутком, тобто відношенням балансового прибутку (до вирахування податків) до загальної суми активів;

Кп – коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіталу (сумарна ринкова вартість

акцій підприємства) до короткострокових зобов'язань;

Кв – віддача всіх активів, тобто відношення виторгу від реалізації до загальної суми активів.

У цілому класифікувати можна і таким чином: якщо Z < 2,675, підприємство відносять до групи банкрутів, якщо Z ≥ 2,675, фірму відносять до групи успішних.

Ще один спосіб – введення бальної (чи рейтингової) системи. Взагалі, рейтинг – це індивідуальний числовий показник оцінки досягнень, числове вираження ділової репутації фірми, її “візитна картка” на різних ринках. Як бачимо, зміст рейтингу фірми зовсім не зводиться до фінансово-економічних зіставлень (тут і престиж фірми, її імідж, рівень керування і характер трудових відносин у фірмі тощо).

Головний зміст рейтингу – це фінансовий стан, стійкість фірми, ліквідність її балансу. Як правило, звичайний інвестор судить про ступінь ризику не самостійно, а через рейтинг надійності фірми.

В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств за кожним показником фінансового стану з умовним еталонним підприємством, що має найкращі результати з усіх порівнюваних показників. Для цього всі порівнювані підприємства (крім збиткових, які не включалися в рейтингову систему) розміщуються в спеціальну матрицю, рядками якої служать відібрані для порівняння показники, а по стовпцях представлені порівнювані підприємства. Число показників і число порівнюваних підприємств не обмежується.

Як показує практика, найчастіше при ухваленні рішення про вибір ділового партнера менеджери компаній оцінюють фінансовий стан майбутнього партнера не з точки зору близькості до еталонного, а з погляду віддаленості від критичного.

За встановленими алгоритмами на основі даних балансу й інших форм звітності обчислюються фінансові коефіцієнти.

Рейтингове число визначається за формулою:

R = 1 / LN_i  K_i (9.2),

де І – число показників, використовуваних для рейтингової оцінки;

N_i – нормативні вимоги для i-го коефіцієнта;

K_i – i-й коефіцієнт;

1/ ІN_i – ваговий індекс i-го коефіцієнта.

Зрозуміло, що за повної відповідності значень фінансових коефіцієнтів К₁…К_L їх нормативним мінімальним рівням рейтинг підприємства буде дорівнювати одиниці, тобто рейтинг підприємства задовільний. Фінансовий стан підприємств із рейтинговою оцінкою менш одиниці характеризується як незадовільний.

У випадку проведення просторової рейтингової оцінки одержимо n оцінок (n – кількість підприємств), що упорядковуються в порядку зростання. Проводячи динамічну рейтингову оцінку, одержимо m оцінок (m – кількість порівнюваних періодів), що складають собою часовий ряд і далі піддаються обробці за правилами математичної статистики.

Для рейтингування підприємств можна використовувати п'ять показників: забезпеченість власними оборотними коштами, поточна ліквідність, оборотність капіталу, ефективність керування підприємством, рентабельність підприємства.