2. Swot-аналіз

Основним документом, що формалізує результати стратегічного планування у вигляді цілей, стратегії розвитку і необхідних ресурсів, є стратегічний план, структура якого обумовлюється концептуальними положеннями стратегічного управління і відбиває логічну послідовність стадій його складання. Розробка стратегічного плану починається з виявлення так званих “вузьких місць”, які стримують досягнення стратегічних цілей підприємством. "Вузькі місця" можуть бути відшукані за допомогою аналізу конкретних ситуацій. Інноваційний характер сучасного виробництва обумовлює необхідність формувати і структурувати інноваційні проблеми, для розв’язання яких потрібні відповідні стратегічні нововведення. Саме виявлені в такий спосіб проблеми кладуться в основу стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємства.

Формування і структурування проблем здійснюється на основі результатів аналізу попередньої інноваційної діяльності, прогнозу розвитку підприємства, оцінки сильних і слабких його сторін (SWOT-аналіз), результатів експертного опитування керівників, фахівців функціональних і виробничих підрозділів.

SWOT-аналіз є достатньо ефективним інструментом для швидкої оцінки стратегічного становища підприємства. Він передбачає побудову стратегії інноваційного розвитку підприємства, яка в найбільшій мірі повинна сполучати його внутрішні можливості (слабкі та сильні сторони) та зовнішню ситуацію, що частково відображається у можливостях та загрозах. Причому сильні сторони включають усі ті особливості підприємства, що надають йому додаткових можливостей (навички, значний практичний досвід, цінні організаційні ресур-си, конкурентні переваги на ринку). Слабкі сторони відображають відсутність чогось важливого для ефективного функціонування підприємства порівняно з іншими і ставлять його у несприятливі умови .

Визначаючи сильні і слабкі сторони підприємства, необхідно мати на увазі такі чинники:

1. потенційні внутрішні сильні сторони;

2. потенційні зовнішні можливості підприємства;

3. потенційні внутрішні слабкі сторони;

4. потенційні зовнішні загрози підприємству.

До потенційних внутрішніх сильних сторін належать: власна технологія та наявність технологічних навичок; кращі можливості організації виробничого процесу; наявний досвід в розробці нової продукції, що користується сталим довгостроковим попитом на ринку; наявність необхідних фінансових ресурсів; можливості забезпечення економії на масштабах виробництва; більш низькі витрати на продукцію; наявність добре опрацьованої функціональної стратегії, методів здійснення стратегічного менеджменту тощо.

Серед потенційних внутрішніх слабких сторін слід відзначити: відсутність стратегічної направленості інноваційного розвитку підприємства; слабко розроблені стратегії розвитку; відставання в галузі НДДКР; наявність високої питомої ваги застарілого устаткування; більш високі витрати на продукцію та низька її прибутковість; відсутність певних здібностей і навичок у визначених напрямках діяльності підприємства; незадовільний рівень організації маркетингової діяльності.

Потенційними зовнішніми можливостями підприємства можуть бути: послаблення позицій конкурентів за рахунок швидкого розвитку підприємства та різкого зростання попиту на його продукцію на ринку; спроможність підприємства використовувати нові технології, технологічні ноу–хау з метою випуску нової продукції або нових її видів; можливість здійснення вертикальної інтеграції та виходу на нові ринки (нові сегменти).

Потенційні зовнішні загрози можуть бути пов'язані з виходом на ринок іноземних конкурентів з більш низькими витратами; високою залежністю від зниження попиту й етапу життєвого циклу підприємства (продукції); несприятливими демографічними змінами, зміною курсів іноземних валют, потреб споживачів; сповільненим зростанням ринку тощо.

Внутрішні сильні сторони підприємства слід розглядати як конкурентні активи, а внутрішні слабкі сторони – як конкурентні пасиви. При цьому в процесі виявлення сильних і слабких сторін їх необхідно ретельно вивчати та оцінювати. Це пов'язано з тим, що визначені сильні сторони можуть відігравати більш важливу роль в діяльності підприємства, конкурентній боротьбі та формуванні її стратегії. Таким же чином слабкі сторони можуть бути важливими для діяльності підприємства з точки зору їх впливу на результати, в той час як деякі з них можуть бути ліквідовані. Тобто SWOT- аналіз дорівнюється до складання стратегічного балансу, в якому важливим є визначення, наскільки сильні сторони можуть перекрити слабкі та схилити стратегічний баланс в сторону його активів.

Ефективна стратегія інноваційного розвитку підприємства повинна бути націлена на усунення таких слабких сторін, які заважають його діяльності та не дають можливості використовувати наявні потенційні можливості. Вона повинна базуватися на тому, за рахунок чого підприємство може ефективно функціонувати (досвід, сильні сторони, головні переваги та важливі конкурентні можливості), що сприяє створенню конкурентних переваг підприємства на ринку.

Головними перевагами підприємства повинні бути: висока виробнича майстерність, яка сприяє випуску конкурентоспроможної продукції; використання ноу-хау у її виробництві; здатність і можливість забезпечувати краще післяпродажне обслуговування; розуміння потреб і смаків споживачів, їх своєчасне вивчення й оцінка нових тенденцій розвитку ринків тощо. Ці переваги сприяють посиленню здатності підприємства визначати ринкові можливості, забезпечувати конкурентні переваги на ринку та бути основою складання стратегії інноваційного розвитку підприємств.

У процесі розробки стратегії необхідно зосередитись на забезпеченні найкращих можливостей для подальшого розвитку підприємства, створення захисту від загроз його конкурентних позицій в перспективі. Це свідчить про те, що важливою особливістю SWOT- аналізу є обґрунтування стану підприємства та необхідності стратегічних змін у його діяльності. У зв'язку з цим стратегія інноваційної діяльності підприємства повинна засновуватися на використанні таких сильних його сторін, які разом з наявними ресурсами та досвідом сприяють перспективному його розвитку.