- •Інструкція з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції
- •Динаміка бактеріологічного дослідження хворого
- •1 Збір патологічного матеріалу для виявлення мікобактерій туберкульозу
- •1.1 Харкотиння
- •1.2 Промивні води бронхів
- •1.3 Промивні води шлунка
- •Спеціальне обладнання
- •2.2 Бактеріоскопічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.2.1 Пряма бактеріоскопія мазка з фарбуванням за Цілем - Нільсеном
- •Реактиви
- •2.2.2 Метод збагачення
- •2.2.3 Люмінесцентна мікроскопія
- •2.2.4 Фазовоконтрастна мікроскопія
- •2.3 Бактеріологічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.3.1 Обробка патологічного матеріалу при посіві на щільне живильне середовище
- •Обробка трьохзаміщеним фосфорнокислым натрієм
- •Обробка лугом з використанням гідроокису натрія - модифікований метод Петрова (використовується за рекомендаціями вооз)
- •4,0 % Гідроокис натрію (NaОн):
- •Обробка кислотою
- •2.3.2 Живильні середовища
- •2.3.2.1 Приготування щільних живильних середовищ
- •2.3.2.2. Рідкі живильні середовища
- •Напівсинтетичне середовище Школьнікової.
- •2.4 Біологічний метод дослідження
- •3 Ідентифікація виділених культур мiкобактерiй
- •3.1 Бактеріологічний (культуральний) метод дослідження
- •Атипові мікобактерії
- •3.2 Диференціація мікобактерій
- •3.2.1 Культуральні тести
- •3.2.1.1 Приготування середовища із саліциловокислим натрієм
- •3.2.1.2 Приготування середововища з паранітробензойною кислотою
- •3.2.1.3 Приготування середовища з тіоацетазоном (тібоном)
- •3.2.1.4 Ріст на середовищі з 5 % NаСl
- •3.2.1.5 Виявлення корд-фактора
- •3.2.2 Бiохiмiчнi методи дослідження
- •3.2.2.1 Ніациновий тест
- •3.2.2.2 Визначення амiдазної активності
- •Метод Бьоніке
- •Визначення нікотинамiдазної активності
- •Метод Таке
- •Визначення формамiдазної активності
- •3.2.2.3 Визначення нiтратредуктазної активності
- •3.2.2.4 Диференціація мiкобактерiй за окисно-відновними ферментами
- •Визначення каталазної і пероксидазної активності одночасно
- •Термостабiльнiсть каталази
- •Визначення активності термостабільної каталази
- •3.2.2.5 Реакція гiдролiзу твiну-80
- •3.2.2.6 Ключові тести і схеми ідентифікації мікобактерій
- •3.3 Біологічний метод ідентифікації кислотостійких мiкобактерiй
- •4 Прискоренні методи виявлення мікобактерій
- •4.1 Виявлення мікобактерій за допомогою індикаторної пробірки bbl mgit
- •4.2 Визначення медикаментозної стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів (стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин, етамбутол) за допомогою системи bbl mgit ast sire
- •4.3 Виявлення мікобактерій за допомогою середовища вкг (стимулятор росту і середовище вкг) (в.В.Власенко)
- •4.3.1 Постановка досліду по контролю якості живильного середовища вкг
- •1 Етап – відбір і попередня обробка досліджуваного матеріалу для характеристики днк
- •Відбір та підготовка клінічного матеріалу для аналізу.
- •Форма випуску та пакування.
- •Комплектність набору для ампліфікації днк m.Tuberculosis,м.Bovis наведена в табл.4.4.
- •3 Этап – детекція продуктів ампліфікації за допомогою гельелектрофорезу
- •Порядок проведення робіт.
- •Форма випуску й пакування.
- •5 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1 Критерії стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1.1 Визначення чутливості мiкобактерiй туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів методом абсолютних концентрацій на щільних середовищах
- •5.1.1.1 Розведення антимікобактеріальних препаратів
- •Iзонiазид
- •5.1.2 Визначення стійкості мбт до антимікобактеріальних препаратів
- •I Приготування розведень антимікобактеріальних препаратів
- •II Приготування суспензії культури мбт
- •5.3 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до декількох антимікобактеріальних препаратів
- •5.4 Визначення чутливості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів з використанням кров’яного живильного середовища
- •5.5 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих
- •5.5.1 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих методом серійних розведень в рідкому середовищі
- •5.5.1.1 Схеми розведення антимікобактеріальних препаратів для визначення мік
- •Iзонiазид
- •Рифампіцин (рифадин, мікобутин)
- •Етамбутол
- •Канаміцин
- •Фторхінолони (ципробай або інший ципрофлоксацин чи офлоксацин)
- •5.5.1.2 Визначення бактеріостатичної активності крові (бак) після прийому хворим антимікобактеріальних препаратів (туберкулостатична проба)
3.2 Диференціація мікобактерій
3.2.1 Культуральні тести
Принцип. Для диференціювання M.tuberculosis і M.bovis від інших мікобактерій можна використовувати здатність атипових і сапрофітних мікобактерій до росту на середовищі Льовенштайна-Єнсена з 500,0 мкг/мл саліциловокислого натрію або паранітробензойної кислоти, доданої до середовища в тій же концентрації, а також ріст на середовищі з 10,0 мкг/мл тіоацетазону (тібону). Ці речовини інгібують ріст М.tuberculosis та M.bovis, на відміну від інших мiкобактерiй, що ростуть добре в їх присутності. Контролем служить середовище без препаратів.
3.2.1.1 Приготування середовища із саліциловокислим натрієм
Інгредієнти.
1. Натрій саліциловокислий.
2. Етиловий спирт 96 %.
2. Середовище Льовенштайна-Єнсена – 100,0 мл (до згортання).
Середовище з саліциловокислим натрієм готують так: наважку 50,0 мг препарату висипають в пробірку, заливають 1,0 мл етилового спирту для дезинфекції, додають 2,0 мл стерильної дистильованої води і виливають в 97,0 мл середовища Льовенштайна-Єнсена (до згортання). Ретельно розмішують. Тепер середовище містить 0,5 мг препарату в 1,0 мл, тобто 500,0 мкг/мл. Розливають у пробірки приблизно по 5,0 мл. Згортають в скошеному вигляді при 85 0С протягом 30 хвилин в апараті для згортання сироватки крові.
3.2.1.2 Приготування середововища з паранітробензойною кислотою
Інгредієнти:
1. Паранітробензойна кислота.
2. Етиловий спирт 96 %.
3. Їдкий натр.
4. Соляна кислота.
5. Середовище Льовенштайна-Єнсена – 100,0 мл (до згортання).
50,0 мг паранітробензойної кислоти добре розтирають у ступці товкачиком, додають 1,0 мл етилового спирту, 4,0 мл дистильованої води і 20-24 краплі 4,0 % NaOH до рН - 8,0 (по індикаторному папірцю). Після цього додають 1-2 краплі 10,0 % НС1 до рН - 7,0. Усе це додають до 95,0 мл яєчного середовища, попередньо профільтрованого. Одержують концентрацію паранітробензойної кислоти 500,0 мкг/мл. Розливають у пробірки приблизно по 5,0 мл. Згортають в скошеному вигляді при 85 0С протягом 20-30 хвилин в апараті для згортання сироватки крові.
3.2.1.3 Приготування середовища з тіоацетазоном (тібоном)
Принцип. Тіоацетазон (тіосемікарбазон пара-ацетамінобензальдегід), протитуберкульозний препарат. М.tuberculosis та M.bovis чутливі до цього препарату, тоді як інші мікобактерії, за винятком M. kansasii, до нього стійкі.
Інгредієнти.
1. Тіоацетазон (тібон).
2. Етиловий спирт 96 %.
3. Середовище Льовенштайна-Єнсена – 100,0 мл (до згортання).
Готують розчин тіоацетазону, що містить 1000,0 мкг/мл препарату. Для цього до наважки 10,0 мг тібону, висипаної в пробірку, додають 1,0 мл етилового спирту і 9,0 мл стерильної дистильованої води, отримують розведення 1,0 мг/мл (1000,0 мкг/мл). 1,0 мл цього розведення додають до 99,0 мл яєчної маси - одержують концентрацію тібону 10,0 мкг/мл і розливають у пробірки по 5,0 мл. Середовище в пробірках згортають в скошеному вигляді в апараті для згортання сироватки крові при 85 0 С протягом 30 хвилин.
Всі три описані тести (здатність росту на середовищах із саліциловокислим натрієм та паранітробензойною кислотою, а також тібоном) служать для відрізнення М.tuberculosis та M.bovis від атипових мiкобактерiй.
Варто згадати ще про один простий тест, що у комплексі з вказаними вище дозволяє диференціювати збудників туберкульозу від атипових мікобактерій - це толерантність деяких видів мiкобактерiй до NаСl.
