- •Інструкція з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції
- •Динаміка бактеріологічного дослідження хворого
- •1 Збір патологічного матеріалу для виявлення мікобактерій туберкульозу
- •1.1 Харкотиння
- •1.2 Промивні води бронхів
- •1.3 Промивні води шлунка
- •Спеціальне обладнання
- •2.2 Бактеріоскопічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.2.1 Пряма бактеріоскопія мазка з фарбуванням за Цілем - Нільсеном
- •Реактиви
- •2.2.2 Метод збагачення
- •2.2.3 Люмінесцентна мікроскопія
- •2.2.4 Фазовоконтрастна мікроскопія
- •2.3 Бактеріологічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.3.1 Обробка патологічного матеріалу при посіві на щільне живильне середовище
- •Обробка трьохзаміщеним фосфорнокислым натрієм
- •Обробка лугом з використанням гідроокису натрія - модифікований метод Петрова (використовується за рекомендаціями вооз)
- •4,0 % Гідроокис натрію (NaОн):
- •Обробка кислотою
- •2.3.2 Живильні середовища
- •2.3.2.1 Приготування щільних живильних середовищ
- •2.3.2.2. Рідкі живильні середовища
- •Напівсинтетичне середовище Школьнікової.
- •2.4 Біологічний метод дослідження
- •3 Ідентифікація виділених культур мiкобактерiй
- •3.1 Бактеріологічний (культуральний) метод дослідження
- •Атипові мікобактерії
- •3.2 Диференціація мікобактерій
- •3.2.1 Культуральні тести
- •3.2.1.1 Приготування середовища із саліциловокислим натрієм
- •3.2.1.2 Приготування середововища з паранітробензойною кислотою
- •3.2.1.3 Приготування середовища з тіоацетазоном (тібоном)
- •3.2.1.4 Ріст на середовищі з 5 % NаСl
- •3.2.1.5 Виявлення корд-фактора
- •3.2.2 Бiохiмiчнi методи дослідження
- •3.2.2.1 Ніациновий тест
- •3.2.2.2 Визначення амiдазної активності
- •Метод Бьоніке
- •Визначення нікотинамiдазної активності
- •Метод Таке
- •Визначення формамiдазної активності
- •3.2.2.3 Визначення нiтратредуктазної активності
- •3.2.2.4 Диференціація мiкобактерiй за окисно-відновними ферментами
- •Визначення каталазної і пероксидазної активності одночасно
- •Термостабiльнiсть каталази
- •Визначення активності термостабільної каталази
- •3.2.2.5 Реакція гiдролiзу твiну-80
- •3.2.2.6 Ключові тести і схеми ідентифікації мікобактерій
- •3.3 Біологічний метод ідентифікації кислотостійких мiкобактерiй
- •4 Прискоренні методи виявлення мікобактерій
- •4.1 Виявлення мікобактерій за допомогою індикаторної пробірки bbl mgit
- •4.2 Визначення медикаментозної стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів (стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин, етамбутол) за допомогою системи bbl mgit ast sire
- •4.3 Виявлення мікобактерій за допомогою середовища вкг (стимулятор росту і середовище вкг) (в.В.Власенко)
- •4.3.1 Постановка досліду по контролю якості живильного середовища вкг
- •1 Етап – відбір і попередня обробка досліджуваного матеріалу для характеристики днк
- •Відбір та підготовка клінічного матеріалу для аналізу.
- •Форма випуску та пакування.
- •Комплектність набору для ампліфікації днк m.Tuberculosis,м.Bovis наведена в табл.4.4.
- •3 Этап – детекція продуктів ампліфікації за допомогою гельелектрофорезу
- •Порядок проведення робіт.
- •Форма випуску й пакування.
- •5 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1 Критерії стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1.1 Визначення чутливості мiкобактерiй туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів методом абсолютних концентрацій на щільних середовищах
- •5.1.1.1 Розведення антимікобактеріальних препаратів
- •Iзонiазид
- •5.1.2 Визначення стійкості мбт до антимікобактеріальних препаратів
- •I Приготування розведень антимікобактеріальних препаратів
- •II Приготування суспензії культури мбт
- •5.3 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до декількох антимікобактеріальних препаратів
- •5.4 Визначення чутливості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів з використанням кров’яного живильного середовища
- •5.5 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих
- •5.5.1 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих методом серійних розведень в рідкому середовищі
- •5.5.1.1 Схеми розведення антимікобактеріальних препаратів для визначення мік
- •Iзонiазид
- •Рифампіцин (рифадин, мікобутин)
- •Етамбутол
- •Канаміцин
- •Фторхінолони (ципробай або інший ципрофлоксацин чи офлоксацин)
- •5.5.1.2 Визначення бактеріостатичної активності крові (бак) після прийому хворим антимікобактеріальних препаратів (туберкулостатична проба)
5.5.1 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих методом серійних розведень в рідкому середовищі
Принцип. Приготування серійних розведень зразка крові хворих, що одержали тест-дозу антимікобактеріальних препаратів, у рідкому живильному середовищі з наступним внесенням у кожне розведення дозованої кількості тест-мікробів. Після періоду інкубації відзначають наявність або відсутність росту мікобактерій в кожному з розведень. Метод дозволяє визначити максимальне розведення крові, що затримує ріст тест-мікробів із відомою чутливістю до даного препарату. Концентрація препарату в крові обчислюється множенням показника розведення крові на мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) препарату по відношенню до тест-штаму в контрольному досліді.
Компоненти:
1. Синтетичне середовище Проскауера - Бека:
- L-аспарагін – 5,0 г (або глікокол – 8,0 г);
- калій фосфорнокислий однозаміщений – 5,0 г;
- калій сірчанокислий – 0,5 г;
- гліцерин – 20,0 мл;
- лимоннокисла магнезія - 1,5 г;
- дистильована вода – до 1000,0 мл.
Примітка: лимоннокисла магнезія додається до середовища після встановлення рН 7,0 – 7,1(для цього середовище підлужується 40,0 % розчином їдкого натрію).
Середовище автоклавують 20 хвилин під тиском 0,5 атм. або піддають дрібній стерилізації.
2. Сироватка нормальна коняча. Вноситься в середовище Проскауера-Бека безпосередньо перед дослідом в кількості 1:10 (10,0 %).
3. Тонка плівка тест-штаму M.tuberculosis, пересіяна на середовище за 8 – 12 днів перед дослідом (молода культура).
Підготовка до визначення. Досліди проводять у бактеріологічних пробірках, в які розливають по 3,0 мл середовище Проскауера – Бека, що містить 10,0 % нормальної конячої сироватки. На кожний дослід використовують ряд пробірок числом від 6 до 10 (в залежності від активності препарату, концентрацію якого визначають).
Якщо дослідження проводиться в період лікування хворого, то якнайменше за 1 добу відміняють всі антибактеріальні препарати. В день дослідження хворому вранці, натщесерце, дають тест-дозу препарату (як правило, разову терапевтичну дозу). Через 2 години після перорального прийому ізоніазиду, рифампіцину, етамбутолу, канаміцину, фторхінолонів, або через 3 години після прийому етіонаміду, із ліктьової вени беруть рівно 3,0 мл крові і виливають її в асептичних умовах в стерильну пробірку, що містить 1,0 мл 5,0 % стерильного розчину цитрату натрію (як антикоагулянта).
В лабораторії в пробірку з цитратною кров’ю додають рівно 2,0 мл стерильної дистильованої води, ретельно перемішують. Отримують розведення крові 1:2. Далі мірною кінцевою піпеткою ємністю 5,0 мл відсмоктують 3,0 мл і переносять у пробірку з 3,0 мл середовища, отримують розведення 1:4 і т.д. – серійні розведення крові. У останню пробірку кров не вносять – контроль. Для кращого перемішування крові з середовищем перед тим, як перенести кров в наступну пробірку, треба тричі перемішати її піпеткою.
Далі на поверхню кожної пробірки, починаючи з контрольної, бактеріологічною лопаткою поміщають невеличкий шматочок заздалегідь (за 8-12 днів) вирощеної плівки тест-штаму M.tuberculosis (найчастіше користуються лабораторним штамом Н37Rv або Academia). Пробірки поміщають в термостат при 37 0С на 7 – 10 днів, поки в контрольній пробірці плівка розростеться, займаючи всю поверхню живильного середовища.
Паралельно проводиться дослід по визначенню МІК препарату по відношенню до даного тест-штаму. Для цього роблять розведення препарату, щоб отримати серію випробовуваних концентрацій.
