Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
dodatok1.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
718 Кб
Скачать
☆

3.2.2.2 Визначення амiдазної активності

Принцип визначення амiдазної активності базується на дезамінуванні амiдiв і виділенні аміаку, що визначається спеціальними реактивами. Існує два методи визначення амiдазної активності – кількісний, бiохiмiчний (за Бьоніке), і якісний, бактеріологічний (за Таке).

Метод Бьоніке

Амідний ряд, за Бьоніке, включає 10 амiдiв, але в лабораторній практиці можна користуватися трьома амідами: сечовина, нікотинамід і піразинамід. За Бьоніке, розчини амiдiв варто готувати, виходячи з наступних кількостей аміду на 100,0 мл дистильованої води: сечовина - 9,8 мг, нiкотинамiд – 20,0 мг, пiразинамiд – 20,0 мг. Хід реакції визначення амiдазної активності біохімічним методом приведений на прикладі нікотинамiдазної активності.

Визначення нікотинамiдазної активності

Принцип. Нiкотинамiдаза - це одна з ациламідаз. Вона сприяє переходові нiкотинамiду в нікотинову кислоту - нiацин. При цьому звільняється аміак, що уловлюється відповідними реактивами. Наявність нiкотинамiдази, поряд із позитивним нiациновим тестом, свідчить про належність мiкобактерiй до M.tuberculosis.

Реактиви.

1. Феноловий реактив. Розчинити 25,0 г кристалічного фенолу в 10,0 мл води, додати при помішуванні 54,0 мл 25,0 % розчину NaOH (25,0 г NaOH + 75,0 мл дистильованої води) і довести об’єм до 100,0 мл. Зберігати на холоді в пляшці із темного скла.

2. Розчин гіпохлориту. Розмолоти 25,0 г хлорного вапна, просіяти і розчинити в 300,0 мл дистильованої води, додати при помішуванні 135,0 мл водного розчину вуглекислого калію (20,0 г безводної солі К2СОз у 100,0 мл дистильованої води, попередньо прокип'яченої для видалення аміаку), старанно розмішати, швидко нагріти до 90 0С, остудити і довести до 500,0 мл. Фільтрують невелику частину суміші і випробовують на присутність іонів кальцію. Якщо проба позитивна (розчин каламутніє), то додають ще вуглекислого калію до одержання негативної проби (розчин - прозорий). Профільтрувати суміш і зберігати розчин у холодильнику, у невеликих пляшках із темного скла. Peaктив може зберігатися в холодильнику 1-2 місяці.

3. Водний розчин нiкотинамiду - 200,0 мкг/мл. Для цього 20,0 мг нiкотинамiду розчиняють у 100,0 мл дистильованої води.

4. 1/15 М фосфатний буфер, рН-7, 2.

5. 0,07 % MnS04 .

Хід дослідження. До 0,5 мл густої бактеріальної зависі ( 20,0 мг/мл змішують за допомогою струшувача типу ВОРТЕКС у 0,5 мл 1/15 М фосфатного буфера, рН-7,2), додають 0,5 мл розчину нiкотинамiду. Суміш витримують у термостаті 15-16 годин. Потім визначають аміак по Расселу. Для цього до суміші додають 0,2 мл 0,07 % MnS04, 2,0 мл фенолового реактиву в 1 мл гіпохлориту. Пробірки поміщають у водяну баню при 100 0С на 15-20 хвилин. Поява синьо-зеленого забарвлення свідчить про наявність у середовищі аміаку, отже, про належність культури до M.tuberculosis. Контролем є пробірка з 0,5 мл нiкотинамiду і 0,5 мл буферу, яку також поміщають у термостат. У контрольній пробірці реакція на аміак повинна бути негативною. У випадку появи блідо-блакитного забарвлення воно враховується при оцінці результатів у дослідній пробірці.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]