- •Інструкція з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції
- •Динаміка бактеріологічного дослідження хворого
- •1 Збір патологічного матеріалу для виявлення мікобактерій туберкульозу
- •1.1 Харкотиння
- •1.2 Промивні води бронхів
- •1.3 Промивні води шлунка
- •Спеціальне обладнання
- •2.2 Бактеріоскопічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.2.1 Пряма бактеріоскопія мазка з фарбуванням за Цілем - Нільсеном
- •Реактиви
- •2.2.2 Метод збагачення
- •2.2.3 Люмінесцентна мікроскопія
- •2.2.4 Фазовоконтрастна мікроскопія
- •2.3 Бактеріологічні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
- •2.3.1 Обробка патологічного матеріалу при посіві на щільне живильне середовище
- •Обробка трьохзаміщеним фосфорнокислым натрієм
- •Обробка лугом з використанням гідроокису натрія - модифікований метод Петрова (використовується за рекомендаціями вооз)
- •4,0 % Гідроокис натрію (NaОн):
- •Обробка кислотою
- •2.3.2 Живильні середовища
- •2.3.2.1 Приготування щільних живильних середовищ
- •2.3.2.2. Рідкі живильні середовища
- •Напівсинтетичне середовище Школьнікової.
- •2.4 Біологічний метод дослідження
- •3 Ідентифікація виділених культур мiкобактерiй
- •3.1 Бактеріологічний (культуральний) метод дослідження
- •Атипові мікобактерії
- •3.2 Диференціація мікобактерій
- •3.2.1 Культуральні тести
- •3.2.1.1 Приготування середовища із саліциловокислим натрієм
- •3.2.1.2 Приготування середововища з паранітробензойною кислотою
- •3.2.1.3 Приготування середовища з тіоацетазоном (тібоном)
- •3.2.1.4 Ріст на середовищі з 5 % NаСl
- •3.2.1.5 Виявлення корд-фактора
- •3.2.2 Бiохiмiчнi методи дослідження
- •3.2.2.1 Ніациновий тест
- •3.2.2.2 Визначення амiдазної активності
- •Метод Бьоніке
- •Визначення нікотинамiдазної активності
- •Метод Таке
- •Визначення формамiдазної активності
- •3.2.2.3 Визначення нiтратредуктазної активності
- •3.2.2.4 Диференціація мiкобактерiй за окисно-відновними ферментами
- •Визначення каталазної і пероксидазної активності одночасно
- •Термостабiльнiсть каталази
- •Визначення активності термостабільної каталази
- •3.2.2.5 Реакція гiдролiзу твiну-80
- •3.2.2.6 Ключові тести і схеми ідентифікації мікобактерій
- •3.3 Біологічний метод ідентифікації кислотостійких мiкобактерiй
- •4 Прискоренні методи виявлення мікобактерій
- •4.1 Виявлення мікобактерій за допомогою індикаторної пробірки bbl mgit
- •4.2 Визначення медикаментозної стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів (стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин, етамбутол) за допомогою системи bbl mgit ast sire
- •4.3 Виявлення мікобактерій за допомогою середовища вкг (стимулятор росту і середовище вкг) (в.В.Власенко)
- •4.3.1 Постановка досліду по контролю якості живильного середовища вкг
- •1 Етап – відбір і попередня обробка досліджуваного матеріалу для характеристики днк
- •Відбір та підготовка клінічного матеріалу для аналізу.
- •Форма випуску та пакування.
- •Комплектність набору для ампліфікації днк m.Tuberculosis,м.Bovis наведена в табл.4.4.
- •3 Этап – детекція продуктів ампліфікації за допомогою гельелектрофорезу
- •Порядок проведення робіт.
- •Форма випуску й пакування.
- •5 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1 Критерії стійкості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів
- •5.1.1 Визначення чутливості мiкобактерiй туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів методом абсолютних концентрацій на щільних середовищах
- •5.1.1.1 Розведення антимікобактеріальних препаратів
- •Iзонiазид
- •5.1.2 Визначення стійкості мбт до антимікобактеріальних препаратів
- •I Приготування розведень антимікобактеріальних препаратів
- •II Приготування суспензії культури мбт
- •5.3 Визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до декількох антимікобактеріальних препаратів
- •5.4 Визначення чутливості m.Tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів з використанням кров’яного живильного середовища
- •5.5 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих
- •5.5.1 Визначення концентрації антимікобактеріальних препаратів у крові хворих методом серійних розведень в рідкому середовищі
- •5.5.1.1 Схеми розведення антимікобактеріальних препаратів для визначення мік
- •Iзонiазид
- •Рифампіцин (рифадин, мікобутин)
- •Етамбутол
- •Канаміцин
- •Фторхінолони (ципробай або інший ципрофлоксацин чи офлоксацин)
- •5.5.1.2 Визначення бактеріостатичної активності крові (бак) після прийому хворим антимікобактеріальних препаратів (туберкулостатична проба)
1 Етап – відбір і попередня обробка досліджуваного матеріалу для характеристики днк
методом ПЛР
Відбір та підготовка клінічного матеріалу для аналізу.
Клінічний матеріал – зразки культур, харкотиння, кров, сечу відбирають лише одноразовими інструментами та в одноразові пластикові пробірки або контейнери з кришкою, кров збирають у пробірку з консервантом (1/10 об’єму 3,0 % ЕДТА або 4,0 % цитрату натрію).
Відібрані зразки пакують у окремі пакети, щоб уникнути контамінації і доставляють у лабораторію у ізотермічному контейнері з охолоджувачем або льодом при температурі нижчій 0 0С, протягом доби.
Відібрані зразки зберігають при температурі +4,0 0С не більше доби, а при -20,0 0С не більше 1 місяця. Допускається одноразове заморожування та розморожування матеріалу. Кров не заморожують і зберігають при температурі +4,0 0С не більше 1 доби до проведення дослідження.
Попередня обробка матеріалу.
Культура мікроорганізмів. 100,0 мкл суспензії зразка культури мікроорганізмів внести в пробірку ємністю 1,5 см3 і використовувати для виділення ДНК.
Харкотиння. До 500,0 мкл харкотиння додають 500,0 мкл спутолізина і залишають при кімнатній температурі на 30 хвилин. Центрифугують при 10 000 об/хв 5 хвилин. Надосадну рідину видаляють.
Сеча. 1 см3 сечі помістити в пробірку, центрифугувати при 10 000 об/хв. протягом 5 хвилин. Надосадову рідину обережно видалити, залишаючи над осадом 100,0 мкл рідини. Якщо осаду практично не видно, тоді в цю ж пробірку додати ще 1 см3 сечі та повторити процедуру центрифугування. Розчинити осад у рідині, що залишилася в пробірці та використовувати цю завись для виділення ДНК.
Кров. Для виділення ДНК використовують 100,0 мкл суцільної консервованої крові. Як консервант (антикоагулянт) використовують 3,0 % ЕДТА або 4,0 % цитрат натрію в кількості 10,0 % до об’єму крові.
Примітка. При використанні деяких наборів можуть бути передбачені спеціальні рекомендації по підготовці матеріалу для дослідження. У цьому випадку потрібно керуватися інструкцією, що додається до даного набору.
Виділення ДНК із клінічного матеріалу може проводитись за допомогою набору реактивів № 1 із набору MYC– ТЕSТ.
Порядок проведення робіт.
1. До осаду підготовленого матеріалу додати 400,0 мкл “Буфера ЛБ” і прогріти в термостаті при температурі 100 0С на протязі 15 хвилин (кришки пробірок повинні бути щільно закритими) та охолодити при кімнатній температурі.
2. Додати в пробірки по 10,0 мкл старанно перемішаного до однорідної зависі магнітного сорбенту та перемішати.
3. Витримати 10 хвилин при кімнатній температурі, періодично (2-3 рази), струшуючи пробірку.
4. Помістити сорбент у магнітний штатив для осадження сорбенту на стінці пробірки. При відсутності магнітного штатива – осадити сорбент центрифугуванням 15 – 20 секунд при 1500 – 2000 об/хв. Надосадну рідину видалити піпеткою зі змінним наконечником.
5. До осаду в пробірці додати 300,0 мкл “Буфера ПБ 1”, струсити на центрифузі-вортексі протягом 5 – 10 секунд до гомогенного стану зависі та помістити пробірку в магнітний штатив для осадження магнітного сорбенту. Надосадну рідину видалити піпеткою зі змінним наконечником.
6. До осаду в пробірці додати 500,0 мкл “Буфера ПБ 2”, струсити на вортексі протягом 5 – 10 секунд до гомогенного стану та помістити пробірку в магнітний штатив для осадження магнітного сорбенту. Надосадну рідину видалити піпеткою зі змінним наконечником.
7. Повторити операцію 6. Звернути увагу на повне видалення надосадної рідини та уникати відсмоктування часток магнітного сорбенту.
8. Помістити пробірки в термостат при температурі 65 0С на 10 хвилин, залишаючи пробірки відкритими для випаровування залишкової кількості промивної рідини.
9. Додати до осаду 30,0 мкл “Буфера ТЕ”, пробірки закрити, струсити на вортексі протягом 10 секунд та інкубувати в термостаті при темпратурі 65 0С протягом 5 хвилин.
10. Пробірки струсити на вортексі протягом 10 секунд і помістити в магнітний штатив для осадження сорбенту. Відібрати для аналізу надосадну рідину, що містить виділену ДНК. Зберігати виділену ДНК при температурі -20 0С або -70 0С.
Умови проведення робіт.
Не допускається повторного використання пробірок і наконечників. При проведенні робіт слід використовувати одноразові рукавички, маски й халати.
