- •Предмет, методи та цілі системи правового регулювання туристичної діяльності
- •Принципи та структура системи правового регулювання туристичної діяльності
- •Об’єкти та суб’єкти правовідносин у сфері туристичної діяльності
- •Система національних та міжнародних джерел права туристичної діяльності
- •Система правового забезпечення формування та реалізації державної політики України у сфері туристичної діяльності
- •6. Суб’єкти визначення та реалізації державної політики України у сфері туристичної діяльності
- •7. Основні засади сучасної державної політики України у сфері туристичної діяльності
- •8. Структура та основні принципи зу «Про туризм»
- •10. Учасники туристичної діяльності
- •9. Організаційні форми і види туризму за національним законодавством
- •11. Права суб΄єктів туристичної діяльності
- •12. Обов΄язки суб΄єктів туристичної діяльності
- •13. Права та обов΄язки туристів та екскурсантів
- •14. Найважливіші сучасні нормативно-правові акти з питань державної політики розвитку туристичної діяльності в Україні
- •15. Система органів державного регулювання у сфері туризму в Україні
- •16. Основні повноваження органів державного регулювання у сфері туризму в Україні
- •17. Сучасні держані програми розвитку туризму, правове забезпечення іх підготовки
- •18. Роль державних стандартів у регулюванні туристичної діяльності
- •19. Система державного контролю за дотриманням законадавства у сфері туристичної діяльності
- •20. Правове регулювання довгострокового прогнозування та програмування розвитку туристичної діяльності
- •21. Міжнародні засади туристичної діяльності, основні документи, що визначають їх
- •22. Основний зміст Хартії туризму
- •23. Основний зміст Глобального етичного кодексу туризму
- •24. Основний зміст Манільської декларації з світового туризму
- •25. Основний зміст Гаагської та Балійської декларацій з туризму
- •26. Вто, її статус, правові засади діяльності
- •27. Роль вто у формуванні правових засад та розвитку туристичної діяльності на міжнародному та національному рівнях
- •28. Правове забезпечення участі України у міжнародному співробітництві у сфері туризму, виконанні міжнародних договорів та діяльності міжнародних організацій
- •29. Основні засади регулювання правового статусу туриста
- •30. Правові засади класифікації туристичних ресурсів
- •31. Правове регулювання інформаційного забезпечення та реклами у тур бізнесі
- •32. Засади формування безпечних умов туристичної діяльності
- •33. Правове регулювання страхування туристів, надання їм медичної допомоги
- •34. Система попередження надзвичайних ситуацій та реагування у разі іх виникнення
- •35. Правове регулювання фінансового забезпечення туристичної діяльності
- •36. Механізми правового регулювання туристичної діяльності
- •37. Ліцензування у сфері туристичної діяльності та порядок його здійснення
- •38. Сертифікація і стандартизація в сфері туристичної діяльності
- •39. Суб’єкти підприємницької туристичної діяльності, їх основні організаційно-правові форми
- •40. Правове регулювання утворення та державної реєстрації суб'єктів підприємницької туристичної діяльності
- •41. Роль договору у відносинах суб’єктів туристичної діяльності, вимоги щодо його змісту
- •42. Договір на туристичне обслуговування
- •43. Договір на єкскурсійне обслуговування
- •44. Договір на готельне обслуговування
- •45. Ваучер-правовий зміст та основні завдання
- •46. Національне та міжнародне правове забезпечення збереження та ефективного використання туристичних ресурсів
- •47. Правове забезпечення формування системи та збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, рекреаційних територій, як туристичних ресурсів
- •48. Правове забезпечення збереження об’єктів культурного надбання
- •49. Правове регулювання режиму державного кордону України, порядок його перетину
- •50. Основи порядку виїзду та в’їзду в Україну, інші держави, вимоги паспортного, візового режиму
- •51. Правове регулювання підготовки фахівців у галузі туризму
- •52. Павове регулювання створення діяльності об΄єднань суб΄єктів туристичної діяльності
- •53. Основні положення системи захисту прав суб΄єктів туристичної діяльності, вирішення спорів, розгляду справ судами
- •54. Основні підстави притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері туризму
- •55. Види відповідальності у сфері туристичної діяльності
- •56. Основні механізми вирішення питань щодо юридичної відповідальності у сфері туристичної діяльності
- •57. Особливості діяльності в Україні іноземних суб΄єктів туристичної діяльності
- •58. Статистична звітність в туризмі
- •59. Правове регулювання оподаткування в туризмі
33. Правове регулювання страхування туристів, надання їм медичної допомоги
Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками.Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.
Договором страхування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування.
Інформація про умови обов'язкового страхування має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування.
Обов'язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі.
За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують страхування інших ризиків, пов'язаних із здійсненням подорожі.
За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним поверненням до місця постійного проживання при настанні нещасного випадку або хвороби.
Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або його майну, проводиться у встановленому порядку.
34. Система попередження надзвичайних ситуацій та реагування у разі іх виникнення
Єди́на держа́вна систе́ма запобіга́ння і реагува́ння на надзвича́йні ситуа́ції техноге́нного і приро́дного хара́ктеру (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайній ситуації (НС) техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.
Мета: Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС, забезпечення цивільного захисту населення.
Завданнями ЄДСЗР є: -розробка нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів із питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків; -забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на НС; -забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС; -навчання населення щодо поведінки та дій уразі виникнення НС; -виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат; -збирання й аналітичне опрацювання інформації про НС, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків НС; -прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах; -створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на НС тощо.
ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: -загальнодержавний, -регіональний, -місцевий, -об’єктовий.
Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної з запобіганням НС та захистом населення і територій від їх наслідків.
Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв’язання завдань у сфері запобігання НС, захисту населення і території від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінан-сових ресурсів, системи зв’язку та інформаційного забезпечення.
До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв’язку оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації: -центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів; -диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.
Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР: -режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці; -режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації); -режим діяльності у надзвичайній ситуації — при реальній загрозі виникнення НС і реагування на них; -режим діяльності у надзвичайному стані — запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».
