- •Предмет, методи та цілі системи правового регулювання туристичної діяльності
- •Принципи та структура системи правового регулювання туристичної діяльності
- •Об’єкти та суб’єкти правовідносин у сфері туристичної діяльності
- •Система національних та міжнародних джерел права туристичної діяльності
- •Система правового забезпечення формування та реалізації державної політики України у сфері туристичної діяльності
- •6. Суб’єкти визначення та реалізації державної політики України у сфері туристичної діяльності
- •7. Основні засади сучасної державної політики України у сфері туристичної діяльності
- •8. Структура та основні принципи зу «Про туризм»
- •10. Учасники туристичної діяльності
- •9. Організаційні форми і види туризму за національним законодавством
- •11. Права суб΄єктів туристичної діяльності
- •12. Обов΄язки суб΄єктів туристичної діяльності
- •13. Права та обов΄язки туристів та екскурсантів
- •14. Найважливіші сучасні нормативно-правові акти з питань державної політики розвитку туристичної діяльності в Україні
- •15. Система органів державного регулювання у сфері туризму в Україні
- •16. Основні повноваження органів державного регулювання у сфері туризму в Україні
- •17. Сучасні держані програми розвитку туризму, правове забезпечення іх підготовки
- •18. Роль державних стандартів у регулюванні туристичної діяльності
- •19. Система державного контролю за дотриманням законадавства у сфері туристичної діяльності
- •20. Правове регулювання довгострокового прогнозування та програмування розвитку туристичної діяльності
- •21. Міжнародні засади туристичної діяльності, основні документи, що визначають їх
- •22. Основний зміст Хартії туризму
- •23. Основний зміст Глобального етичного кодексу туризму
- •24. Основний зміст Манільської декларації з світового туризму
- •25. Основний зміст Гаагської та Балійської декларацій з туризму
- •26. Вто, її статус, правові засади діяльності
- •27. Роль вто у формуванні правових засад та розвитку туристичної діяльності на міжнародному та національному рівнях
- •28. Правове забезпечення участі України у міжнародному співробітництві у сфері туризму, виконанні міжнародних договорів та діяльності міжнародних організацій
- •29. Основні засади регулювання правового статусу туриста
- •30. Правові засади класифікації туристичних ресурсів
- •31. Правове регулювання інформаційного забезпечення та реклами у тур бізнесі
- •32. Засади формування безпечних умов туристичної діяльності
- •33. Правове регулювання страхування туристів, надання їм медичної допомоги
- •34. Система попередження надзвичайних ситуацій та реагування у разі іх виникнення
- •35. Правове регулювання фінансового забезпечення туристичної діяльності
- •36. Механізми правового регулювання туристичної діяльності
- •37. Ліцензування у сфері туристичної діяльності та порядок його здійснення
- •38. Сертифікація і стандартизація в сфері туристичної діяльності
- •39. Суб’єкти підприємницької туристичної діяльності, їх основні організаційно-правові форми
- •40. Правове регулювання утворення та державної реєстрації суб'єктів підприємницької туристичної діяльності
- •41. Роль договору у відносинах суб’єктів туристичної діяльності, вимоги щодо його змісту
- •42. Договір на туристичне обслуговування
- •43. Договір на єкскурсійне обслуговування
- •44. Договір на готельне обслуговування
- •45. Ваучер-правовий зміст та основні завдання
- •46. Національне та міжнародне правове забезпечення збереження та ефективного використання туристичних ресурсів
- •47. Правове забезпечення формування системи та збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, рекреаційних територій, як туристичних ресурсів
- •48. Правове забезпечення збереження об’єктів культурного надбання
- •49. Правове регулювання режиму державного кордону України, порядок його перетину
- •50. Основи порядку виїзду та в’їзду в Україну, інші держави, вимоги паспортного, візового режиму
- •51. Правове регулювання підготовки фахівців у галузі туризму
- •52. Павове регулювання створення діяльності об΄єднань суб΄єктів туристичної діяльності
- •53. Основні положення системи захисту прав суб΄єктів туристичної діяльності, вирішення спорів, розгляду справ судами
- •54. Основні підстави притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері туризму
- •55. Види відповідальності у сфері туристичної діяльності
- •56. Основні механізми вирішення питань щодо юридичної відповідальності у сфері туристичної діяльності
- •57. Особливості діяльності в Україні іноземних суб΄єктів туристичної діяльності
- •58. Статистична звітність в туризмі
- •59. Правове регулювання оподаткування в туризмі
45. Ваучер-правовий зміст та основні завдання
Ваучер – форма письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування.
Туристичний ваучер (путівка) – документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг.
Ваучер є фінансовим документом, необхідним для здійснення розрахунків між направляючими та приймаючими туристичними підприємствами. Бланк ваучера єдиний по формі як для туриста, який здійснює подорож індивідуально, так і для групи туристів. До ваучера на групу туристів додається список туристів, завірений печаткою направляючого туристичного підприємства.
Інформація про кількість реалізованих ваучерів і напрямки руху туристів у відповідності з такими ваучерами подається суб'єктами туристичної діяльності разом зі статистичним звітом за формою № 1-ТУР (річна), за формою № 1-Тур (к) (за півріччя та 9 місяців). Звіти за формою № 1-ТУР, № 1-ТУР(к) готують відповідальні особи туристичних підприємств, фізичні особи, які зареєстровані в установленому законодавством порядку і здійснюють діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг. Звіт за формою № 1-ТУР(к) подається до 10 липня та 10 жовтня суб'єктами туристичної діяльності в Криму – Міністерству курортів і туризму Автономної Республіки Крим, на інших територіях – відповідно структурним підрозділам обласних, Київської і Севастопольської державних адміністрацій.
Ваучер – форма письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування.
У договорі на туристичне (екскурсійне) обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані: – найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса; – прізвище, ім'я, по батькові туриста (екскурсанта) або членів групи (при груповій поїздці); – строки надання та види туристичних (екскурсійних) послуг, їх загальна вартість; – назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорія, режим харчування; – розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування; – інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо; – дата видачі ваучера.
Ваучер є документом суворого обліку. Порядок оформлення та використання ваучера затверджується Міністерством інфраструктури України.
46. Національне та міжнародне правове забезпечення збереження та ефективного використання туристичних ресурсів
Закон України «Про туристичні ресурси» визначає правові, організаційні та соціально-економічні засади державної політики України щодо раціонального використання ресурсів держави у туристичній діяльності та спрямований на забезпечення безпеки національних інтересів у сфері туризму, сталого та диверсифікованого розвитку туристичної діяльності і т.д.
У статті 3 Закону говориться, що Використання окремих видів туристичних ресурсів узгоджується з законами України «Про туристичну діяльність», «Про курорти» (2026-14), «Про природно-заповідний фонд України» (2456-12), «Про охорону навколишнього природного середовища» (1264-12), Земельним кодексом України (2768-14), Кодексом України про надра (132/94-ВР).
Також, завданнями законодавства про туристичні ресурси є: - визначення принципів державної політики та державної підтримки туризму на основі використання туристичних ресурсів; - створення правових умов регулювання суспільних відносин та забезпечення ефективного управління раціональним використанням, відтворенням і охороною ресурсів держави в туризмі.
Стаття 4. Принципи державної політики щодо раціонального використання туристичних ресурсів
Державна політика України щодо раціонального використання ресурсів держави в туризмі визначається Верховною Радою України і будується на принципах: - законодавчого визначення умов і порядку використання туристичних ресурсів; - забезпечення доступності туристичних ресурсів для всіх громадян, зокрема доступності для дітей, молоді, людей похилого віку та осіб з особливими потребами; - забезпечення збереження, відтворення та відновлення туристичних ресурсів; - ефективного використання туристичних ресурсів і забезпечення їхньої належної охорони; - забезпечення безпечності використання туристичних ресурсів, належного захисту життя і здоров'я туристів та інших осіб, що використовують туристичні ресурси; - забезпечення рівності права власності на туристичні ресурси держави, територіальних громад, юридичних осіб та громадян; - прозорості й публічності;
- використання програмно-цільового підходу; - врахування державних і громадських інтересів при плануванні територій пріоритетного розвитку туризму; - забезпечення відповідності туристичних ресурсів нормативним вимогам; - актуальності, повноти та достовірності інформаційного забезпечення процесів використання туристичних ресурсів.
Стаття 5. Органи, що здійснюють регулювання процесів використання туристичних ресурсів
Регулювання процесів використання туристичних ресурсів здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади у сфері туризму, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їхньої компетенції. Моніторинг та контроль відповідності використання туристичних ресурсів здійснює спеціально уповноважений орган з питань моніторингу використання туристичних ресурсів.
Стаття 16. Право на використання туристичних ресурсів
1. Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства мають рівний доступ до використання туристичних ресурсів. 2. Відповідальність за належне використання в туризмі об’єктів, внесених до Єдиної державної бази даних у сфері туризму, здійснюють експлуатанти. Порядок їхнього надання у володіння та користування визначається Цивільним кодексом України. 3. Використання в туризмі об’єктів, не внесених до Єдиної державної бази даних у сфері туризму, забороняється. 4. Особливості використання окремих видів туристичних ресурсів встановлюються законом. 5. Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує їхнє використання в туризмі. Обмеження використання туристичних ресурсів визначається їхньою пропускною здатністю з урахуванням сезонних та інших умов. 6. Відомості про обмеження використання туристичних об’єктів вносяться до паспортів туристичних об’єктів.
Стаття 17. Напрями використання туристичних ресурсів
1. Використання об’єктів в туризмі здійснюється з урахуванням додаткового характеру такого використання, тобто за умови збереження або відновлення характеристик, які визначають їхнє основне функціональне призначення. 2. Напрями використання об’єктів, внесених до Єдиної державної бази даних у сфері туризму, визначаються у відповідності до параметрів і обмежень, зазначених у їхніх паспортах. 3. Напрями використання туристичних ресурсів України визначаються відповідно до їхньої категорії. Напрями використання туристичних ресурсів міжнародного та загальнодержавного значення затверджуються у державній цільовій, регіональних та місцевих програмах розвитку туризму, регіонального та місцевого значення – у регіональних та місцевих програмах розвитку туризму.
Стаття 18. Вимоги до використання ресурсів держави в туризмі
1. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити охорону й збереження туристичних ресурсів.
2. Забороняється використання ресурсів в туризмі, якщо вони: - небезпечні; - непридатні до використання; - незареєстровані та не мають маркування відповідно до положень цього Закону; - не відповідають вимогам технічних регламентів.
3. Використання туристичних ресурсів здійснюється відповідно до технологічної схеми використання туристичних об’єктів.
4. Особливості використання об’єктів у туризмі враховуються у генеральних планах населених пунктів, іншій містобудівній документації, планах земельно-господарського устрою, регіональних та місцевих правилах забудови, вимогах до використання земель відповідного цільового призначення.
5. Експлуатанти туристичних об’єктів зобов’язані: - забезпечувати використання об’єктів в туризмі та за свій рахунок приводити їх у попередній стан у разі зміни якісних характеристик (деградації туристичних ресурсів); - встановлювати режим доступу до туристичних об’єктів відповідно до їх пропускної здатності; - додержуватися вимог законодавства щодо збереження і охорони об’єктів та довкілля; - своєчасно сплачувати платежі за використання туристичних об’єктів, внесених до Єдиної державної бази даних у сфері туризму; - своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан та використання туристичних об’єктів у порядку, встановленому законодавством.