12) Остеохондроз хребта. Вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт:основні симптоми, лікування.

Остеохондроз — це дегенеративно-дистрофічне ураження міжхребцевих дисків незапального характеру. Вперше термін «остеохондроз» запропонував німецький вчений Хільдебранд у 1933 році для визначення дегенеративних змін в міжхребцевих дисках. Наступні дослідження показали, що в окремих випадках більше страждають хребці, цей вид захворювання позначили як спондильоз (грецькою «спондилос» — хребець). В інших випадках хвороба вражає міжхребцеві диски, і її назвали дискоз. Але найбільш розповсюдженим залишився термін і назва остеохондроз.

Симптоматика[ред. • ред. Код]

Клінічні прояви остеохондрозу численні та залежать від локалізації процесу, ступеню порушень, фізичного розвитку хворого. Остеохондроз буває шийний, грудний та поперековий.

Шийний остеохондроз. Хворого турбує біль у ділянці плечового суглобу та шиї. Біль носить інтенсивний та пекучий характер. М'язи шиї напружені. Може спостерігатись кардіальний синдром, який нагадує стенокардію, аритмію, тахікардію. Але при обстеженні серцевого м'яза ані функціональних, ані органічних змін нема (при відсутності серцевих захворювань). Також для шийного остеохондрозу характерні головний біль, запаморочення, нудота, погіршення зору у вигляді «мушок» та «плівки» перед очима, розлад сну, важкість у голові.

Грудний остеохондроз проявляється функціональним ураженням внутрішніх органів — серця, нирок, шлунка, задишкою, зниженням потенції у чоловіків.

Поперековий остеохондроз найбільш розповсюджений. Першим проявом його є різкий біль у попереку, пов'язаний з м'язовим перевантаженням. Ще його називають радикуліт або люмбаго. Біль у ділянці попереку суворо локалізований. За характером пекучий, стріляючий, колючий. Хворий не може повернутись з боку на бік, встати з ліжка, нахилитись. Згодом біль може розповсюджуватись на кульшові суглоби, стегна, аж до гомілки та ступні.

Лікування

Лікування остеохондрозу є комплексним і включає в себе різноманітні заходи.

Медикаментозна терапія

Застосовується залежно від симптомів та проявів хвороби. У гострій стадії використовують знеболюючі (диклофенак, кетанов, дексалгін) та спазмолітичні (но-шпа, мідокалм) препарати, а також знеболюючі мазі (апізатрон, фіналгон, диклак-гель та інші). Під час ремісіїхворим призначають ліки, які покращують структуру хряща та кровообіг у хребті (терафлекс, структум, дона, хондроітін з глюкозаміном). Також великою популярністю користуються гомеопатичні препарати.

Фізіотерапія

Діапазон фізіотерапевтичних процедур досить великий. Це ультрафіолетове опромінювання, динамічні струми, фонофорез новокаїну, еуфіліну, ультразвук, електромагнітні процедури. Невід'ємною складовою є ванни з радоном, грязеві, вуглеводневі, хвойні.

Лікувальна гімнастика

В гострому стані захворювання завданням лікувальної гімнастики є нормалізація тонусу центральної нервової системи, підсилення крово- та лімфотоку в суглобах хребта, зняття напруги м'язів, покращення функціонування основних систем організму. Вправи виконуються у положенні лежачи та сидячи, у повільному темпі, дуже обережно під наглядом лікаря. В стадії ремісії вправи виконуються у тренувальному режимі та спрямовані на укріплення м'язів спини, шиї, живота, кінцівок. Можна використовувати гантелі та тренажери. Дуже корисне виконання вправ у воді та плавання. Масаж повинна виконувати спеціально навчена людина. В гострій стадії прийоми масажу потрібно виконувати дуже повільно з мінімальним навантаженням. Завданням масажу є зниження напруги м'язів, запобігання утворення контрактури суглобів, підвищення загального тонусу організму. Поза загостренням прийоми масажу можуть мати інтенсивніший характер. Дозволяється як ручний, так і аппаратний, вібраційний, точковий та самомасаж. Курси потрібно проводити 3—4 рази на рік. Додатково можна застосовувати голкотерапію, су-джок. Дуже ефективним є витягування хребта із застосуванням ваги від 3 до 30 кг. Воно може проводитись лежачи на ліжку, сидячи, а також у воді, що є найефективнішим.

Радикулíт – запалення корінців спинномозкових нервів у людини.

Зумовлений втратою форми і еластичності міжхребцевих дисків, в результаті яких утворюються грижі міжхребцевих дисків, що тиснуть на нервові корінці. Причинами радикуліту можуть стати різні травми хребта, переохолодження, ряд інфекційних захворювань. При радикуліті характерні різкі болі, що приводять до обмеження рухів. Існує гостра і хронічна форми радикуліту. Найчастіше зустрічається попереково-крижовий радикуліт, що виявляється болями в області поясниці і сідниць. Виділяється також шийно-плечовий радикуліт. Звичайно біль посилюється при розтягуванні корінців, яке може бути зумовлене поворотом голови, рухом руки або ноги, кашлем або чханням. Найбільш часто радикуліт виявляється у віці 30-50 років.

Лікування радикуліту проводиться знеболюювальними засобами в комплексі із застосуванням фізіотерапевтичних процедур, витяжкою хребта, використовуванням біологічно активних препаратів.