Голова Алкіонея. Фрагмент фризу Пергамського вівтаря. Б. 180 р. До н.Е.
Гігантомахія. Деметра. 180 р. До н.Е.
У пергамському фризі з найбільшою повнотою проявилась властива елліністичному мистецтву грандіозність образів, їхня надлюдська могутність, бурхлива динаміка, драматизм. Якщо композиції класичної епохи викликали у людини спокійну впевненість у своїй силі, то грандіозні образи Пергамського вівтаря покликані приголомшити людину, змусити її відчути свою слабкість перед вищими силами. І в той же час глядача не залишає почуття героїчної величі цілого. Над патетичними жестами страху, страждання, відчаю гігантів панують широкі, сповнені тріумфуючої сили рухи могутніх і прекрасних олімпійських богів.
5. Мистецтво Родоса.
Зразки пізньої елліністичної пластики (2-1 ст. до н.е.) дає мистецтво Родоса, найбільш східного з островів Архіпелагу в Егейському морі.
Родос. Колосальна скульптура бога сонця Геліоса. Варіанти реконструкції.
Для родоської скульптури надзвичайно характерні багатофігурні групи, гостро-драматичні за сюжетами. Але родоські майстри не прагнули до розкриття внутрішньої патетики героїчного образу. Вони втілювали складні драматичні колізії у зовнішньо навмисній оповідній манері. Такою є скульптура «Фарнезький бик» («Страта Дірки», ІІ пол. 2 ст. до н.е., Неаполь, Нац. музей)або найбільш прославлений твір родоської школи – «Лаокоон» (Рим, Ватикан), виконаний Агесандром, Полідором і Афінадором бл. 50 р. до н.е.
Скульптори Агесандр, Полідор, Афінодор. Лаокоон. І ст. До н.Е. Мармур. H – 2,42 м. Рим, Ватикан.
Лаокоон – троянський жрець, який намагався врятувати Трою всупереч волі богів. Одного разу троянці побачили, що ахейці, які тримали місто в облозі, пішли, залишивши лише величезного дерев'яного коня. Лаокоон попередив співгромадян, що в місто його не можна вводити: в ньому сидять ахейські розвідники. Він наміть проткнув бік коня списом, мало не задівши голову воїна, який сидів всередині. Боги наслали по морю двох величезних змій. Вони смертельно вкусили Лаокоона і задушили його синів.
Страшна загибель троянського жерця та його двох синів показана з підкресленою наочністю: група майстерно розвернута в одній площині і сприймається з фронтальної точки зору. Глядач бачить і бородатого Лаокоона, що марно намагається зірвати з себе зміїні пута, і двох його синів, один з яких вже гине. Отрута розлилась по тілу жерця знизу догори: стегно змертвіло, але руки й торс ще продовжують боротися, а в обличчі відображений смертельний біль. Не дивлячись на важкість ситуації, Лаокоон зберігає благородство і велич. Роботу виконано віртуозно. Анатомія людини передана з небаченою раніше ретельністю, що доходить до натуралізму. Проте мелодраматизм загального задуму, відсутність глибокого внутрішнього змісту, сухість моделювання знижують силу впливу твору
Три грации (мр.Рим.Копия 2в. С элл.Ориг.,рестав.В 1609 Николасом Кордье) Париж,Лувр 119х85.
Кулачный боец (Аполлоний,сын Нестора) ок.100 до н.э. Рим,Нац.музей выс.120
Протягом наступних століть багато з найціннішої спадщини Давньої Греції та еллінізму, було втрачено. Але потім, в кожний з етапів розквіту гуманізму художники всього світу постійно звертались до пам'яток грецького мистецтва, оскільки в них знайшли своє поетичне, піднесене втілення дух громадянства, утвердження цінності людини, уявлення про величезне виховне значення мистецтва.
Тому твори античного мистецтва – не лише пам'ятки епохи, що давно минула, але й живі образи, шедеври людської творчості, які до сих пір надають нам величезну естетичну радість.
Додаток