Західний фасад. На задньому плані вивищувався храм Ерехтейон.
Ерехтейон. Вигляд з південного сходу. Б. 420—406 рр. до н. е. Ерехтейон. Північний портик/
Північний портик видається далеко вперед, так, що його видно в профіль одночасно із західним; його колони стоять прямо на землі. Довга південна стіна храму, гладка, складена з мармурових квадратів, слугує фоном для маленького, зсунутого до заходу портика каріатид, де роль колон виконують жіночі фігури.
І, нарешті, східний фасад – портик звичайного типу, з колонами на трьохступінчастому постаменті.
Таким чином, різні типи вирішення іонічного портика об’єднуються в Ерехтейоні у своєрідне ціле.
Нове в ньому – каріатиди, жіночі фігури, які підтримують на одному з портиків замість іонічних колон перекриття храму. Ерехтейон будували в період боротьби між Афінською державою і Пелопоннеським союзом на чолі зі Спартою, яка дістала в історії назву Пелопоннеської війни.
3). Афінський Акрополь. Скульптура.
Апофеозом ходи по Акрополю було входження до головного вівтаря Афіни. Над східним входом у Парфенон, де вміщувався вівтар, скульптурна група фронтону зображувала міф про народження Афіни з голови Зевса. Ця сцена трактувалась Фідієм як грандіозна космічна подія: її спостерігають божества сонця і місяця і богині долі – Мойри. Прекрасна група Мойр відносно добре збереглась. Всі фігури були вирішені як круглі статуї, а не рельєфи, хоч розташовувались на пласкому фоні фронтону. Відкривались двері східного входу, і сонячне світло, проникаючи у напівтемряву храму, освітлював велику 13-метрову статую Афіни Парфенос, Афіни-Діви.
Варіанти статуї. Реконструкція.
Третім великим скульптором V ст. до н.е. був афінянин Фідій. Він, як і його вчитель Гегій, досконало володів мистецтвом бронзового литва. Ми вже згадували про його твори, що прикрашали Афінський Акрополь. Спробуємо розглянути ще й інші.
Вже ранні твори Фідія ясно говорять, що скульптора надихала гордовита думка про героїчний подвиг рідного міста, що очолив боротьбу проти перського нашестя. Між 465 і 460 р. до н.е. майстер відлив бронзову скульптурну групу з 13 фігур, яку афіняни присвятили в дельфійський храм Аполлона. Поруч із зображенням богів і міфологічних героїв він вмістив статую полководця Мильтіада, що командував афінськими військами у битві при Марафоні.
Міць і величність Афін прославляла і бронзова фігура Афіни, створена Фідієм у 465-455 рр. до н.е. для Афінського Акрополя. Першим пам’ятником на руїнах, в які перетворили перси храми на вершині Акрополя, коли у 480-479 рр. захопили Афіни, стала Афіна-Воїтельниця Фідія. Її сприймали як символ відродження міста і його непереборну волю до перемоги. Сувора і грізна богиня правою рукою спиралась на спис, а в лівій тримала щит. Її голову увінчував шолом, складки одягу, що вільно падали, підкреслювали монументальну велич фігури. Семиметрову статую Афіни було добре видно з усіх кінців міста і навіть з моря мандрівники помічали, як палахкотять на сонці кінець списа і гребінь шолома. У ХІІІ ст. статую знищили у Константинополі (куди її перевіз один з правителів Східної Римської імперії) забобонні рицарі-хрестоносці.
На Акрополі стояли і дві інші бронзові скульптури Фідія – Аполлон, встановлений у 460-450 рр. до н.е., щоби вшанувати бога за позбавлення міста від нашестя сарани і Афіна, котру біля 450 року присвятили рідному місту громадяни, що переселились на острів Лемнос. Звертаючись до традиційних релігійних образів, Фідій надавав їм гуманістичного смислу, що відповідав настроям сучасної йому епохи. Недаремно греки називали Фідія “творцем богів”. Він був справжнім величним майстром, якому підкорялись будь-які матеріали. Нажаль, майже всі творіння Фідія загинули, і судити про них можна лише з опису давніх авторів.
Справжню славу й найширшу відомість принесла скульптору колосальна статуя бога-громовержця Зевса, виконана для храму в Олімпії біля 448 р. до н.е.
Давньогрецький календар починається з 776 року до н.е. Вважається, що в цей же рік стартували перші Олімпійські ігри, присвячені шанованому в Стародавній Греції богу Зевсу. Величний храм Зевса був спроектований архітектором Лібоном і збудований у 450 році до н. е. Могутність Стародавньої Греції, що зростала, вимагала не тільки будівництва храму Зевса, але й зведення чогось унікального, наприклад, величезної статуї бога. Честь створення статуї випала афінському скульптору Фідію.
Фідій розпочав роботу в 440 році до н. е. в майстерні, що повторювала внутрішню будову храму Зевса. Статуя складалась з кількох частин, які потім збирались разом. Не дивлячись на великі розміри храму, голова сидячого Зевса майже впиралась у стелю. Основа статуї досягла 6,5 метрів в ширину і 1 метр у висоту. Висота самої статуї була рівна 13 метрам. Статуя була такою високою, що археологи й історики частіше знаходять описи трону й ніг Зевса, котрі були прикрашені сфінксами і крилатими фігурами Ніки. На голові Зевса лежав оливковий вінок, в правій руці він тримав статую Ніки із золота і слонової кістки, в лівій скіпетр з орлом, інкрустований різними металами. Накидка і сандалії бога були повністю виконані із золота, одяг прикрашений тваринами і ліліями, а трон інкрустований золотом, слоновою кісткою, ебеновим (чорним) деревом і коштовними каменями.
Довгі роки прекрасна статуя привертала відвідувачів і шанувальників культу Зевса. У ІІ столітті до н. е. статуя перенесла реставрацію, а в І ст. уже нашої ери римський імператор Калігула наказав перевезти статую до Риму. Правда ця ідея провалилась, коли при попытке перевозки под статуей сломались подмостки. После запрещения в 391 году Олимпийских игр и принятия христианства храм был закрыт. В пятом веке землетрясение в Олимпии частично разрушило храм, в котором уже не было статуи – ее еще раньше перевезли в Константинополь, где та и сгорела в пожаре 462 года. Статуя была полностью уничтожена, а от храма остался фундамент и несколько фрагментов колонн.
Фідій. Поранена амазонка.
Фідій. Афіна Лемнія.
Фідій. Деметра.
Вона досягала 13 метрів у висоту. “Батько богів і людей” сидів на чудовому троні з кедрового дерева. Його обличчя, руки і напів-оголене атлетичне тіло майстер зробив зі слонової кістки, очі – з дорогоцінного каміння, плащ і сандалії – з золота. Падаючий з лівого плеча на коліна плащ вкривали карбовані зображення квітів і звірів. Голову статуї прикрашав золотий вінок у вигляді оливкових віт. Золоте волосся і борода хвилястими локонами обрамлювали класично правильне обличчя Зевса. У правій руці він тримав крилату богиню перемоги, в лівій – скіпетр, на якому сидів орел. Яскрава індивідуальність Фідія проявилась в тому, що він зумів надати образу Зевса виразу доброти і глибокої людяності. Скульптуру в давнину цінували вище всіх творінь грецького мистецтва, але й у неї був трагічний кінець: у V ст. статую знищило фанатичне християнське духівництво.
Найбільшим досягненням скульптора було відродження з руїн Афінського акрополя, де він був і скульптором-виконавцем, і організатором всіх пластичних робіт, і керівником будівництва величних храмів.
Але життя його закінчилось трагічно. Політичні супротивники Перикла, який був не лише володарем Афін – міста-поліса, замовником величних храмів і статуй, але й добрим другом Фідія, звинуватили скульптора у розкраданні золота під час роботи над статуєю Афіни-Парфенос і у святотатстві, бо у рельєфі на щиті богині серед воїнів Фідій зобразив себе у вигляді легендарного скульптора Дедала, а свого друга Перикла – у вигляді героя Тесея. Великого скульптора було ув’язнено, там він і помер у 431 році до н.е., не дочекавшись помилування.
Пифагор Регийский Мальчик,вынимающий занозу ок.сер.5 в.до н.э. бр.рим.копия Capitoline museum