- •Конспект лекцій навчальної дисципліни
- •1. Предмет і завдання дисципліни.
- •1. Предмет і завдання дисципліни
- •2. Поняття української літературної мови.
- •3. Мовна норма. Типи мовних норм.
- •4.Функції мови:
- •5.Кодифікація мови.
- •1. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Основні ознаки функціональних стилів.
- •2. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.
- •3.Основні ознаки публіцистичного стилю:
- •4. Характеристика офіційно-ділового стилю
- •5.Основні жанри наукового стилю. Анотація. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •2. Правильність мовлення. Орфоепічна правильність. Сучасної української літературної мови.
- •3. Етикет усного і писемного ділового спілкування. Діловий етикет...................................................................
- •4.Види усного ділового спілкування.Жанри публічних
- •4. Жанри публічних виступів
- •5.Українська лексикографія. Основні типи словників
- •2. Правила оформлення реквізитів
- •3. Вимоги до тексту документа
- •4. З історії виникнення справочинства
- •5.1 Велика літера в документах...................................................
- •5.3 Географічні назви в ділових паперах........................................
- •1. Велика літера в документах
- •2. Правопис та відмінювання прізвищ, імен по батькові в документах
- •3.1.Правопис імен у документах
- •3. Географічні назви в ділових паперах
- •3.1.Правопис географічних назв
- •3.2.Відмінювання географічних назв
- •2.Багатозначність.Стилістичні можливості синонімів,антоніми,омонімів, паронімів. Синоніми та пароніми в документах.
- •3. Професійна лексика та терміни в ділових паперах
- •4. Іншомовна лексика в ділових паперах
- •5. Книжні й урочисті слова в документах
- •2.Капцеляризми.. Мовні кліше та мовні штампи.
- •3.Особливості перекладу стійких словосполучень Переклад фразеологізмів з російського та інших мов на українську.Переклад прийменникових конструкцій.
- •Фонетичні особливості
- •1.Граматичні категорії іменників у документах.
- •4.Особливості відмінювання складних слів у документах.
- •1. Граматичні категорії іменників у документах
- •2. Особливості відмінкових закінчень іменників у документах
- •3. Правопис закінчень власних та загальних назв
- •4. Особливості відмінювання складних слів у документах
- •2. Особливості використання займенників у ділових паперах
- •3. Правила запису цифрової інформації в документах
- •4. Зв’язок числівників з іменниками в ділових паперах
- •5. Правопис числівників як компонентів складних слів
- •2. Прийменник в офіційно-діловому стилі.
- •3. Особливості використання сполучників у документах.
- •1. Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах
- •2. Прийменник в офіційно-діловому стилі
- •2.Правила використання прийменників у діловому стилі:
- •3. Особливості використання сполучників у документах
- •2. Узгодження підмета з присудком у ділових паперах
- •3. Складні випадки керування в ділових паперах
- •4. Скорочування слів і словосполучень у документах
- •12.1.Спілкування і комунікація.
- •12.2. Професійне спілкування виконує такі функції:
- •12..2. Спілкування й комунікація
- •12..3. Види, типи і форми професійного спілкування
- •3.Форми прямого вербального спілкування:
- •12. 5.Невербальні компоненти спілкування
- •12. Поняття ділового спілкування
- •1. При словозміні та словотворенні:
- •2. У коренях дієслів:
- •У різних частинах мови:
3. Географічні назви в ділових паперах
Географічні назви поділяються на власні й невласні. Невласні назви – це
географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, хребет, долина, яр,
річка, море, озеро. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуалізова-
ні реальні об’єкти: Київ, Одеса, Запоріжжя, Чернівці; Дніпро, Псьол; Карпати,
Альпи; Байкал, Балхаш. Чимало географічних назв передається словосполучен-
ням: Нова Ушлиця, Великий Токмак, Західна Європа, Мінеральні Води, Великі Луки, Сухий Яр, Біла Церква, мис Доброї Надії.
Географічні назви здебільшого не перекладаються. Вони транслітерують-
ся: Алмати (Яблуневе), Аюдаг (Ведмідь-гора), Неаполь ( На полі).
Перекладаються тільки: а) номенклатурні слова (родові назви): гора, за-
тока, море, океан: Балканський півострів, Червоне море; б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Північна Буковина, Західний Сибір, Південний Буг, Північна Двіна.
3.1.Правопис географічних назв
Географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській
мові відповідно до вимог практичної транскрипції.
Російська літера е передається через е: Верхоянськ, Новочеркаськ, Зелено-
горськ, Воронеж, Лена, Онега.
Російська літера е передається через є:
а) на початку слова: Євпаторія, Єнісей, Європа, Єреван;
б) після голосного й при роздільній вимові після приголосного:
Єгор’євськ, Колгуєво, Посьєт;
в) після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, р, ц) у суфіксах -єв, -єєв: Лежнє-
во, море Лаптєвих, але: Плещеєво, Ржев, мис Рем’янцева;
г) коли російському е основи відповідає в аналогічних українських осно-
вах і: Бєжецьк, Бєлгород, Благовєщенськ, Орєхово-Зуєво.
В географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з від-
повідною українською, е передається через і: Піщане, Біла Церква, Стрілка.
Літера ё передається:
а) через йо на початку слова та в середині, коли воно означає сполучення
й+о: Йолкіно, Соловйово;
б) через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого при-
голосного з о: р. Оленьок, мис Держньова. Але: р. Березова, Орел.
в) через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щолкіно.
Російська літера и передається
1. Через і:
а) на початку слова: Іркутськ, Іржевськ, Іваново;
б) після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, ц): Челябінськ, Ніжин, Австрія;
в) у кінці невідмінюваних назв: Сочі, Батумі, Сухумі.
2. Через ї після голосного й при роздільній вимові: Кутаїсі, Троїцьк, Ана-
ньїно, Мар’їно;
3. Через и:
а) після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосними: Жигалово, Нальчик, Щигри;
б) у географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для ро-
сійської та української мов: Дмитрове, Михайлове, Гаврилово;
в) у коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та
російської мов: Виноградово, Кисловодськ, Липецьк;
г) у префіксі при: Приволжя, Приморськ;
ґ) у суфіксах -ик, -ич, -ищ: Зимовники, Боровичі, Осиповичі, Углич.
д) у закінченні географічних назв, уживаних у множині: Березники, Ва-
луйки. Але Жигулі.
е) у словах Сибір, Симбірськ і похідних від них: Новосибірськ.
Прикметникові закінчення географічних назв передаються:
а) -ый, -ой – через –ий: Грозний, Донський;
б) -ий після твердого приголосного – через -ий: Великий Устюг; після
м’якого – через -ій: Нижній Тагіл;
в) -ая, -яя – через -а, -я: Зелена Пристань, Нижня Тунгуска;
г) -ое, -ее – через -е, -є: Бологе, Крайнє.
Прикметникові закінчення географічних назв -ые, -ие передаються через
і: Нові Ключі, Набережні Човни, Карські Ворота.
Російські назви з кінцевими -ово, -ево, -ино передаються через -ово, -єво, -
іно (-їно), після шиплячих – -ино: Внуково, Орєхово-Зуєво, Бородіно, Пушкіно, Мар’їно, Рощино.
Апостроф пишеться в географічних назвах після б, п, в, м, ф, г, к, х, р пе-
ред я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, П’ятихатки, Ак’яр, Гур’єв.
Апостроф не пишеться перед йо: Муравйово, Соловйово.
М’який знак пишеться в географічних назвах після д, т, з, с, ц, л, н:
а) перед я, ю, є, ї: Дьєпп, Усольє;
б) перед приголосним: Клязьма, Львів;
в) у кінці слів: Гомель, Сімферополь, Тянь-Шань.
Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українським -
ськ, -цьк: Братськ, Брянськ, Курськ.
У географічних назвах, які мають в російській мові основу на приголос-
ний (крім б, п, в, м, ф, р) і закінчення -ье, відбувається подвоєння приголосних:
Запорожье – Запоріжжя, Полесье – Полісся, Закавказье – Закавказзя. Але
Приазов’я, Причорномор’я.
