1. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Основні ознаки функціональних стилів.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Вона поділяється на стилі.

Стиль - різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що

обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Висловлюючись, спілкуючись у різних ситуаціях протягом дня, ми по-різному говоримо вдома і з близькими, у транспорті, на роботі із керівником,

підлеглими, у магазині, на прийомі в певній вищій установі, під час обговорення чи виголошення доповіді тощо. У чому різниця? Місце і зміст спілкування примушують нас вибирати мовні засоби. Змінюється ситуація - змінюється мовний стиль. Отже, мовний стиль - сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Залежно від практичної мети, місця та предмета висловлювання ми виби-раємо із національної мовної системи слова, прийоми їх уживання, поєднання і застосування в мовній практиці. Будь-яка сфера і форма спілкування (чи то офіційно-ділова зустріч, чи то наукове зібрання, а, можливо, розмова по телефону із приятелем чи створення нового роману письменником та ін.) визначає доцільність використання тих або інших мовних засобів, диктує закони, засади сполучення мовних елементів.

Сукупність лексичних, фразеологічних, морфологічних і синтаксичних,

орфоепічних та акцентуаційних засобів у певній сфері та формі взаємин мовців становить поняття функціонального стилю.

Зауважимо, що саме функції мови впливають на розподіл в мовленні певних стилів. Так, призначення розмовного стилю - спілкування, публіцистичного- дієвий вплив на читачів або слухачів тощо. Одні стилі є більш поширеними, інші менш поширені. Усі стилі мають усну й писемну форми.

Оскільки суспільні функції мови часто переплітаються, то й функціональні стилі мають як специфічні елементи, так і міжстильові загальномовні засоби.

Найдавнішим серед стилів є розмовний. Пізніше, з появою письма, поча-

ли формуватися художній та діловий.

Розрізняють такі стилів сучасної української літературної мови: науковий,офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, епістолярний та конфесійний.

Кожний стиль має:

- сферу поширення і вживання (коло мовців);

- функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування);

- систему мовних засобів (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи

речень);

- характерні ознаки (форма та спосіб викладу).

- підстилі, тобто різновиди.

Науковий стиль – це мова науки, техніки, освіти. Мета мовлення - повід-

омлення про результати наукових досліджень.

Основні ознаки наукового стилю:

- ясність (зрозумілість) і предметність тлумачень;

- логічна послідовність і доказовість викладу;

- об’єктивний аналіз;

- точність і лаконічність висловлювань;

- аргументація і переконливість тверджень;

- детальні висновки.

2. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.

спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:

- використанням наукової термінології;

- наявністю схем, таблиць, графіків, систем математичних, фізичних, хі-

мічних знаків і значків;

- залученням цитат і посилань на першоджерела;

- відсутністю індивідуальної авторської манери та емоційно-експресивної

лексики;

- чіткою композиційною структурою тексту (послідовний поділ на розді-

ли, частини, пункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);

- окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників на-

явні дієслівні форми, частіше безособові; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти;

Форма реалізації наукового стилю – монолог.

Науковий стиль має такі підстилі:

1) власне науковий (монографія, рецензія, наукова доповідь, курсова й

дипломна роботи, реферат, тези). Який у свою чергу поділяється на науково-

технічні та науково-гуманітарні тексти;

2) науково-популярний, мета якого – дохідливо і доступно викладати ін-

формацію про наслідки наукових досліджень у журналах, книгах.

3) науково-навчальний – реалізується в навчальних підручниках, лекціях,

бесідах і не виключає використання елементів емоційності.

Публіцистичний стиль. Сфера використання публіцистичного стилю –

громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення (функція):

1) інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати актуальні,

злободенні суспільно-політичні проблеми;

2) активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до

необхідності зайняти певну громадську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;

3) пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна активі-

зація за втілення їх у життя.