4. Іншомовна лексика в ділових паперах

Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в ос-

новному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень.

Іншомовні слова - слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова ви-

магають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати в разі потреби, коли

немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать фінансові терміни, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).

При використанні іншомовних слів слід пам'ятати:

1) вживати іншомовне слово в тому разі, коли немає в українській мові

відповідника (франко-борт, акцепт, кредит, баланс);

2) запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення

(Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки лімітуються

фінансові витрати). У цьому реченні половина слів - запозичені, а слово лімі-

туються вжите ще й неточно, оскільки ліміт - це гранична норма, то ліміту-

ються не витрати, а кошти;

3) не вживати в одному тексті власне українське слово й іншомовне (ко-

ординувати – погоджувати, екстраординарний – особливий, фіксувати – запи-

сувати, лімітувати – обмежувати, прерогатива - перевага, симптом - озна-

ка);.

4) при виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу

на відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс – це будь-яке об-

слуговування, а обслуговування – побутових потреб населення).

Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в діловому документі дик-

туються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.

5. Книжні й урочисті слова в документах

Усі слова, що вживаються в ділових паперах, називаються книжними.

Книжні слова характерні для стилів, які функціонують у писемній формі, це –

діловий, науковий, художній і публіцистичний. Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають загальнонаукові поняття (економіка, експеримент, асигнація, демократизм та ін.). Значне місце відведено й словам з абстрактним значенням на -ання, -ення, -іння, -ство, -цтво (функціонування, примирення,товариство, сумісництво).

Незначний відтінок книжності мають слова на -увати, -ювати (утри-

мувати, заповнювати, призначувати), віддієслівні іменники на -ння, -ття (по-

свідчення, вибуття), дієприкметники (виконуючий, призначений, накреслений, підписаний).

Для укладання ділового паперу необхідно добирати саме книжні, а не

розмовні слова. Так слово дбати вживається у висловах «Як дбаєш, так і ма-

єш», «У недбалого руки не болять». Для тексту документа слід вжити вислів

типу виявити піклування, проявити турботу, багато зробити для чогось.

У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті

книжні слова, які проникають у ділові папери з мови газет. Їх вживання у діловій сфері спричиняє чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: «високе» слово вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами користуються в документах, де йдеться про справи буденні, повсякденні, дрібні. У високому, урочистому мовленні вживаються слова труд, трудитися, трудовий, трудівник, у звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися: праця, працювати, працівник; робота, робітник. На місці трудитися - працювати, виконувати, здійснювати, робити.

Можна споруджувати палаци, зводити мости, але типові корівники слід

будувати. Замість проживати слід використовувати мешкати, жити, бути

прописаним, займати житлоплощу.

Проте в окремих ділових паперах вживається й урочиста, застаріла, рід-

ковживана лексика: вищезазначений, нижчепідписаний, вищезгаданий, спричинятися до, глава уряду, благотворний, воєдино, діяння.

До слова в документі ставляться насамперед такі дві обов'язкові вимоги:

1) воно повинно бути вмотивованим; 2) відповідати нормам української літе-

ратурної мови.

Норми української літературної мови фіксуються в словниках, довід-

никах, підручниках, посібниках. Коли виникають труднощі при написанні, з'являються сумніви з приводу наголошення того чи іншого слова чи його перекладу з російської мови, ми повинні звертатися до відповідних джерел.

Та іноді виникають сумніви щодо вибору слова чи словосполучення се-

ред наявних чи загальновідомих.

Особливо складно буває зробити вибір, коли виникає потреба перекласти

російське слово, а в словнику подається не один, а кілька варіантів. Так, на-

приклад, слово свидетельство.у словнику має кілька відповідників: свідоцтво,

свідчення, посвідчення, посвідка, доказ. Довідка (документ) може називатися і свідоцтвом, і посвідченням, і посвідкою (залежно від її характеру); підтверджений факт зветься доказом і свідченням (за свідченням очевидців, документальні докази, свідчення). Слова продовжувати і тривати є близькими, але не тотоними. Слово продовжувати вживається тоді, коли дія виходить за раніше встановлені часові межі «Прийом заяв продовжується з ... на 20 днів». Слово тривати вживається тоді, коли йдеться про дію, що повторюється, продовжується без часових і просторових обмежень: конкурс триває, зустріч триває.

Іноді укладач документа не знає українського відповідника і перекладає

російські слова на свій розсуд. Так в українській мові з'явилося під впливом російської слово міроприємство (за аналогією предприятие - підприємство), але воно зайве, бо в українській мові є слово захід, заходи.

Слова повістка і порядок в українській мові мають різні значення. Пові-

стка - це коротке повідомлення про щось, а також попереджувальний сигнал на залізниці; порядок денний - це перелік питань, які обговорюються на заходах, засіданнях, нарадах. Об'єм, обсяг: об'єм вживається лише при наявності виміру в кубічних одиницях; обсяг - в інших випадках: обсяг капіталовкладень, обсяг знань, обсяг книги в друкованих аркушах. Напрям і напрямок. Коли йдеться про шлях розвитку чогось, про якусь течію - вживається слово напрям, а якщо про переміщення в просторі - напрямок (машина поїхала у напрямку).

Вплив російської мови відчутний у таких лексичних конструкціях: при-

йняти заходи - вжити заходів, прийняти участь - брати (взяти участь), про-

водити боротьбу – боротися; у самий найближчий час – незабаром; згідно наказу - відповідно до наказу; згідно розпорядження - згідно з розпорядженням;

це сама відповідальна задача - це найвідповідальніше завдання.

Хотілося б зупинитися на багатослів’ї й тавтології. Хоча, переважно це

стосується усного мовлення, а іноді такі явища проникають і в документи. Ка-

жуть, що багатослів'я є прямим наслідком бідності словника. Це можна пояснити тим, що людина не може сказати стисло.

Так, наприклад, часто у офіційних листах використання зайвих слів є по-

рушенням норм ділового спілкування: надсилаємо на підписку й затвердження

– надсилаємо на розгляд; додатки до тексту – додаток 1; з одержанням цього

пропонуємо – пропонуємо; вважаємо за можливе просити – просимо; поспішаємо повідомити – повідомляємо.

Це стосується і тавтології. Наприклад, іноді можна почути або побачити

на папері такі вирази: прейскурант цін (прейскурант - довідник цін), адреса

проживання (адреса - місце, де людина проживає), моя автобіографія (автобіографія - це своя біографія), колега по професії (колега - це товариш за фахом),

вільна вакансія (вакансія - вільна, незайнята посада), дублювати двічі (дублю-

вати - повторювати), перспектива на майбутнє (перспектива - це і є погляд у

майбутнє), окремі епізодичні явища (епізодичні - окремі). Це говорить про те,

що людина мало обізнана з відповідними словами, або значення їх не знає зовсім.

Слід звернути увагу на використання в тексті (особливо в одному речен-

ні) спільнокореневих слів. Наприклад, стилістична помилка: за свідченням свідків (бажано за свідченням очевидців), зобразити образ злочинця (намалювати,

відтворити), зробили роботу (виконали), прорахунки враховано (недоліки враховано).

Отже, вдале використання лексичного багатства української мови в офі-

ційних документах окремими службовцями залежить від рівня освіченості цих

осіб. Не можна сказати, що людина володіє державною мовою тільки на підставі того, що вона може написати заяву чи протокол, необхідно оволодівати також і науковим, художнім стилем, щоб у своїй професійній діяльності, зокрема

при складанні документів, уникати канцеляризмів, тавтології, нераціонального

використання запозичених іншомовних слів.

6. Термінологія обраного фаху. (САМОСТІЙНО СТВОРЕННЯ СЛОВНИКІВ)

Література

1. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навчальний посібник. – К., 1998.

2. Ділова українська мова: Навчальний посібник / За ред. О.Д.Горбула. – К., 2000.

3. Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці, 1996.

4. Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення: Практикум. – Донецьк, 1997.

5. Зубков М.Г. Мова ділових паперів: Комплексний довідник. – Харків, 1999.

6. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992.

7. Марун М.Є. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Умань, 1998.

8. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення. – К., 1998.

9. Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навальний посібник. – К., 1999.

10. Чак Є. Складні випадки правопису та слововживання. – К., 1998.

11. Шевчук С.В.Українське ділове мовлення. – К., 1997.

Лекція 7. Фразеологія ділового мовлення.

План.

1.Фразеологізми та їх використання в діловому мовленні.

2.Капцеляризми.Мовні кліше та мовні штампи.

3.Особливості перекладу стійких словосполучень

4.Переклад прийменникових конструкцій

1.Фразеологізми та їх використання в діловому мовленні.

Фразеологія – розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми.

Фразеологія (від гр.фразіс – «вираз» і логос – «вчення») – це сукупність стійких виразів мови, а також наука, яка вивчає ці вирази.

У мовленні слова не вживаються ізольовано, вони входять до певних словосполучень, які можуть створюватись без будь-яких умов або у жорстко визначених межах, це так звані: цивільні та стійкі словосполучення.

До перших (тепла погода, спілкування українською мовою), словосполучення бувають сурядні і підрядні, а стійкі словосполучення називають – фразеологічними зворотами. Вони бувають трьох типів:

Фразеологічні зрощення, семантично неподільні (бити байдики, спекти рака).

Фразеологічні єдності – цілісне значення вмотивоване значенням його частини (не нюхати пороху, прикусити язика).

Фразеологічні сполучення в яких є стрижневе слово і воно в зв´язку з іншими словами може мінятися значенням фразеологізмів (вболівати – серцем, душею, за товариша).

Окремим видом фразеологізмів є прислів´я, приказки, крилаті слова (Як дбаєш так і маєш; як кіт наплакав; Ахілесова п´ята).

Мовні одиниці, що складаються з кількох роздільно оформлених компонентів, характеризуються стійкістю лексичного складу та синтаксичної будови і, як окремі слова, позначають поняття, називаються фразеологічними одиницями, фразеологічними зворотами, чи просто фразеологізмами.

Фразеологізми – це стійкі словосполучення, що характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у тексті:

Нуль на масу – байдужість; бити байдики – лінуватись; як сніг на голову – несподівано; нечистий на руку – нечесний.

Агієві конюшні – так говорять про щось надзвичайно грязне (і в прямому і в переносному значенні);

Ахілесова п’ята – саме уязвиме місце людини;

Геростратова слава – слава, здобута злочинним і позорним способом;

Розрубати Гордіїв вузол – знайти вихід із важкого становища;

Дамоклів меч – бути на волосинці від смерті – так кажуть про небезпеку, що є поруч;

Танталові муки – безкінечні страждання, нестерпні муки від стремління досягти бажаної мети і неможливості її досягти;

Народитися вдруге – так кажуть про людей, що чудом врятувалися від смерті;

Пуп землі – іронічний відзив про того, хто вважає себе важливішим за інших.

Фразеологізми як і слова, можуть бути стилістично нейтральні: мати на увазі, мати на меті, брати участь, бути учасником і стилістично забарвлені:

• Книжні – гави ловити, вуха в’януть, пошитися в дурні; пролетів, як фанера над Парижем; воду валить, стріха поїхала;

• Книжні – ідея фікс, жива легенда, каїнова печать, дядечко Сем, дамоклів меч, перша скрипка, пальма першості.

Фразеологізми різняться між собою щодо залежності значення фразеологізму від семантики його компонентів. Тут вирізняють чотири типи:

1. Фразеологічне зрошення – це семантично неподільний фразеологізм, цілісне значення якого ніяк не пов’язане із значенням слів-складників: дати дуба, сміятися на кутні, скакати у гречку.

2. Фразеологічні єдності – семантично неподільні фразеологізми, цілісне значення яких метафорично вмотивоване значенням їх компонентів: у рот води набрати, прикусити язика, вивести на чисту воду, дивитися крізь пальці.

3. Фразеологічні сполучення – семантично подільні фразеологізми, характерною ознакою яких є те, що один із компонентів виступає з вільним, незв’язним лексичним значенням, інший – із фразеологічно зв’язаним: брати участь, завдавати клопоту, зачіпати інтереси, ставити питання, надавати допомогу. Слова участь, клопіт, інтереси, питання, допомога мають вільне, незв’язане лексичне значення.

4. Фразеологічні вирази – це стійкі звороти, всі компоненти яких мають вільне значення, проте у процесі мовлення ці звороти відтворюються як цілісні мовні одиниці. До них, зокрема, належать прислів’я, приказки, народні порівняння, мовні кліше: дешево й сердито; як з хреста знятий; курчат по осені рахують; дивиться, як баран на нові ворота; біла ворона; крокодилячі сльози; нуль на масу; гострий на язик тощо.

Фразеологізми та їх використання в діловому мовленні.

В усному діловому мовленні (бесіді, публічній промові, лекції, дискусії) їх роль надзвичайна. В окремих випадках вони використовуються, щоб наголосити на якомусь факті, підкреслити щось, а найчастіше – як засіб образного мислення й вираження певного значення, що надає мові емоційного забарвлення, а діловому публічному виступу – переконливості. У професійній мові, зокрема, набувають забарвлення фразеологізми при розвитку переносних значень слів: грати першу скрипку, виводити на арену, проковтнути пігулку.

Зовсім інша ситуація з уживанням фразеологізмів у писемній формі ділового й наукового стилів. Тут не може бути ніякої суб’єктивної забарвленості, емоційності й метафоричності, тому в офіційних документах і наукових працях можуть вживатися лише термінологічні сполучення із третього типу фразеологізмів (фразеологічні сполучення). Наприклад, у діловій мові: з метою, відповідно до, в порядку, по лінії, згідно з, брати до уваги, доказ від супротивного, здати в експлуатацію, головний стрижень, до відома, опанування методами, удосконалення методів, звернутися на адресу, незважаючи на; у науковому стилі: клапан серця, корона сонця, втомленість металу, дозрілість металу, злива космічних часток, лавина часток, злітна доріжка, вібраційний грохот та ін. надмірне цитування, зловживання штампованими канцелярськими зворотами типу загострити питання, на сьогоднішній день іноді недоречні і небажані.