- •Конспект лекцій навчальної дисципліни
- •1. Предмет і завдання дисципліни.
- •1. Предмет і завдання дисципліни
- •2. Поняття української літературної мови.
- •3. Мовна норма. Типи мовних норм.
- •4.Функції мови:
- •5.Кодифікація мови.
- •1. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Основні ознаки функціональних стилів.
- •2. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.
- •3.Основні ознаки публіцистичного стилю:
- •4. Характеристика офіційно-ділового стилю
- •5.Основні жанри наукового стилю. Анотація. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •2. Правильність мовлення. Орфоепічна правильність. Сучасної української літературної мови.
- •3. Етикет усного і писемного ділового спілкування. Діловий етикет...................................................................
- •4.Види усного ділового спілкування.Жанри публічних
- •4. Жанри публічних виступів
- •5.Українська лексикографія. Основні типи словників
- •2. Правила оформлення реквізитів
- •3. Вимоги до тексту документа
- •4. З історії виникнення справочинства
- •5.1 Велика літера в документах...................................................
- •5.3 Географічні назви в ділових паперах........................................
- •1. Велика літера в документах
- •2. Правопис та відмінювання прізвищ, імен по батькові в документах
- •3.1.Правопис імен у документах
- •3. Географічні назви в ділових паперах
- •3.1.Правопис географічних назв
- •3.2.Відмінювання географічних назв
- •2.Багатозначність.Стилістичні можливості синонімів,антоніми,омонімів, паронімів. Синоніми та пароніми в документах.
- •3. Професійна лексика та терміни в ділових паперах
- •4. Іншомовна лексика в ділових паперах
- •5. Книжні й урочисті слова в документах
- •2.Капцеляризми.. Мовні кліше та мовні штампи.
- •3.Особливості перекладу стійких словосполучень Переклад фразеологізмів з російського та інших мов на українську.Переклад прийменникових конструкцій.
- •Фонетичні особливості
- •1.Граматичні категорії іменників у документах.
- •4.Особливості відмінювання складних слів у документах.
- •1. Граматичні категорії іменників у документах
- •2. Особливості відмінкових закінчень іменників у документах
- •3. Правопис закінчень власних та загальних назв
- •4. Особливості відмінювання складних слів у документах
- •2. Особливості використання займенників у ділових паперах
- •3. Правила запису цифрової інформації в документах
- •4. Зв’язок числівників з іменниками в ділових паперах
- •5. Правопис числівників як компонентів складних слів
- •2. Прийменник в офіційно-діловому стилі.
- •3. Особливості використання сполучників у документах.
- •1. Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах
- •2. Прийменник в офіційно-діловому стилі
- •2.Правила використання прийменників у діловому стилі:
- •3. Особливості використання сполучників у документах
- •2. Узгодження підмета з присудком у ділових паперах
- •3. Складні випадки керування в ділових паперах
- •4. Скорочування слів і словосполучень у документах
- •12.1.Спілкування і комунікація.
- •12.2. Професійне спілкування виконує такі функції:
- •12..2. Спілкування й комунікація
- •12..3. Види, типи і форми професійного спілкування
- •3.Форми прямого вербального спілкування:
- •12. 5.Невербальні компоненти спілкування
- •12. Поняття ділового спілкування
- •1. При словозміні та словотворенні:
- •2. У коренях дієслів:
- •У різних частинах мови:
3.Основні ознаки публіцистичного стилю:
- доступність мови і формулювань;
- поєднання логічності доказів і полемічності викладу;
- висловлювання точних найменувань, дат, подій, учасників, висловлю-
вання положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;
- наявність яскравих засобів позитивного чи негативного авторського
тлумачення.
Основні мовні засоби публіцистичного стилю:
- поєднання елементів наукового, офіційного, художнього й розмовного
стилів;
- лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними
термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватиза-
ція);
- наявність багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів (полі-
тична еліта, епохальний вибір); експресивних сталих словосполучень (інтеле-
ктуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото – вугілля, нафта; голубі магістралі – ріки; легені планети – ліси);
- уживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних,
військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський
старт, правофлангові змагання);
- короткі прості речення, часто питального або окличного характеру, зве-ртання.
Публіцистичний стиль за жанром, мовними особливостями та способом
подачі інформації поділяється на такі підстилі:
1) стиль засобів масової інформації (газети, журнали, листівки, радіо, те-
лебачення, статті, репортажі, інтерв’ю);
2) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні до-
повіді, нариси);
3) есе (короткі нариси вишуканої форми);
4) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди,
рецензії).
Художній стиль реалізується в художній літературі. Він є всеосяжним,
оскільки може поєднувати і узагальнювати всі стилі мови. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтв, у культурі
й освіті. Крім інформаційної, художній стиль виконує найсуттєвішу – естетич-
ну функцію.
Основні ознаки художнього стилю:
- образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний
образ);
- естетика мовлення: викликати у читачів почуття прекрасного;
- експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, ввічливе,
пестливе, лагідне, іронічне, жартівливе, зневажливе);
- зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори, алегорії; вір-
шова форма, поетичні фігури);
- суб’єктивне розуміння.
Основні мовні засоби художнього стилю:
- лексика найрізноманітна; емоційно-експресивна (синоніми, антоніми,
омоніми, фразеологізми);
- запровадження авторських новотворів;
- уведення до творів із стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалек-
тизмів, просторічних елементів);
- широке використання різноманітних типів речень;
За родами і жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі:
1) епічні (прозові: казка, роман, повість, байка, оповідання, нарис);
2) ліричні (поезія, поема, балада, пісня, епіграма);
3) драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);
4) комбіновані (ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).
Розмовний стиль обслуговує повсякденне усне спілкування людей у по-
буті та на виробництві.
Розрізняють неформальне й формальне спілкування. Перше – нерегламе-
нтоване, його мета і характер визначаються особистими (суб’єктивними) сто-
сунками мовців. Друге – обумовлене соціальними функціями мовців, регламентоване за формою і змістом.
Основні ознаки розмовного стилю:
- безпосередня участь у спілкуванні;
- усна форма спілкування;
- невимушеність спілкування;
- використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, ін-
тонації);
- використання позамовних чинників (рухи, жести, міміка);
- емоційна реакція.
Основні мовні засоби:
- емоційно-експресивна лексика (синоніми, порівняння, метафори);
- прості, переважно короткі речення;
- часте використання займенників;
- фразеологізми, діалектизми, професійні та просторічні слова.
Розмовний стиль поділяється:
1) розмовно-побутовий;
2) розмовно-офіційний.
Епістолярний стиль – приватне листування.
Основні ознаки епістолярного стилю – наявність певної композиції: поча-
ток, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається
зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум (Р.S. –приписка до закінченого листа після підпису).
Основні мовні засоби епістолярного стилю – поєднання елементів худо-
жнього, публіцистичного та розмовного стилів.
Конфесійний стиль. Сфера використання – релігія і церква.
Призначення конфесійного стилю – обслуговувати релігійні потреби як
окремої людини, так і всього суспільства. Він реалізується в релігійних відпра-
вах, проповідях, молитвах (усна форма), у церковних книгах, молитовниках.
Основні мовні засоби конфесійного стилю:
- суто церковна термінологія і слова-символи;
- непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить
добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити);
- значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруйную цей храм ру-
котворний, – і за три дні збудую інший, нерукотворний);
- наявність архаїзмів (рече, воістину).
Конфесійний від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесе-
ність, наявність виражальних засобів.
Конфесійний стиль поділяється на підстилі:
1) публіцистичний;
2) науковий;
3) художній.
