36.Ідейно-тематичне та жанрово-стильове розмаїття прози о.Кобилянської

Тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянськоі — від її ранніх оповідань та повістей до "Апостола черні". Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем стало другою провідною лінією творчості Кобилянської. "Щоденники" письменниці переконливо свідчать, що в другій половині 80-х рр. вона вже замислюється над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей. В новелі "Жебрачка" письменниця вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині. У середині 90-х рр. письменниця поглиблює знання життя селянства, чому сприяють її тісні контакти з мешканцями буковинських сіл, зокрема Димки, що згодом увійде в її творчість страшною трагедією-братовбивством ("Земля").Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська дала в новелах "Банк рустикальний", "На полях", "У св. Івана", "Час", "Некультурна". Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість Кобилянської "Земля". На початку 900-х рр., розробляючи проблеми, накреслені в ранніх творах, письменниця прагне розширити сферу своїх художніх пошуків, звертається до абстрактно-символічних тем і образів ("Акорди", "Хрест", "Місяць" та ін.), пише ряд поезій в прозі, серед яких є майстерні художні мініатюри. Реалістичні й романтичні тенденції творчості Кобилянської своєрідно поєднуються в одному з її кращих творів — повісті "В неділю рано зілля копала", в основі якої — мотив романтичної пісні-балади "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

У творах Кобилянської періоду першої світової війни та часів боярсько-румунської окупації Північної Буковини з'явилися деякі нові мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема війни ("Юда", "Лист засудженого вояка до своєї жінки", "Назустріч долі", "Зійшов з розуму" та ін) .У деяких оповіданнях та новелах післявоєнного періоду Кобилянська звернулася до відображення тих морально-етичних проблем, що стали предметом художнього аналізу в багатьох її творах, написаних у кінці XIX — на початку XX ст. Так, мотиви "Землі" знаходять своєрідне продовження і певне поглиблення в соціально-побутовому оповіданні "Вовчиха".У романі "Апостол черні" письменниця певною мірою ідеалізує буковинське духовенство, наділяючи таких духовних пастирів, як о. Захарій, багатьма громадянськими й християнськими чеснотами.Виступивши в середині 90-х рр. як українська письменниця з оповіданнями й повістями з життя інтелігенції, Кобилянська протягом майже півстоліття створила десятки оповідань, нарисів, новел, повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів, лишила значне за обсягом листування.

37.Проблематика: 1)інтелігентська тематика- проблеми життя освіченої жінки; 2) селянська тематика (не властива) За готар, некультурна, Банк рустикальний, В неділю (образ чужого, чужий світ, це стос селян і циган), Земля (повʼяз з філософізмом та психологізмом); 3) Зображення природи (Битва) 1-на з 1-их екологічних новел; поезія в прозі, де нема сюжету, атрибутика запозич з лірики, елегійність, філософіям «Поети» (поранкова душа), Рожі. 4) національно-патріотичний мотив поч.. розв у Царівні, Через кладку, Думи старика , Битва, Апостол черні, Зійшов з розуму(не смерть страшна, а наша темнота).5) антимілітаристична Зійшов з розуму, Лист засудженого вояка, Юда, Назустріч долі.

Еволюція х-рів у зрілій творчості: 1 тип артистичний (стихійний) – це натури, що живуть і розвиваються за порухом серця, 2 тип громадсько-інтелектуальний Людина, Царівна, Через кладку – розуміння гром обовʼязку. 3 тип – національно-патріотичний месійності щодо своєї нації, покликання служіння нації «Ідеї», «Думи старика», Апостол черні.

Особл стилю:Психологічний автобіографізм одна з ключових рис, попри неоромантичний ідеалізм та глибинний філософізм.Започаткувала неоромантизм повістями Людина і Царівна та новелістикою. Неоромантики зосереджувалися на дослідженні внутрішнього світу людини, через нього старалися прозирнути у світ духовний, трансцедентний (прикметне у цьому зв'язку заува­ження Ольги Кобилянської про тенденцію нової літератури: "А тепер звертається все на­зад до душі і бажає зблизитися невидимому, тонкому світові"). До специфічних рис суто українського неоромантизму належить те, що він вивів понят­тя нації за межі самого селянства, акцентував на провідній ролі інтелі­генції. І вбачав цю роль не в тому, – щоб інтелігент ішов «у народ», а в протилежно­му – інтелігенція творить високу культуру і до неї піднімає трудящу людність. Саме ця настанова дозволяла вийти за тісні межі провінційного побутовізму, етнографіз­му на ширші обрії художнього освоєння світу, зберігши при цьому глибинний національний колорит.

Фундатор­кою символізму у вітчизняному письменстві стала Ольга Кобилянсь­ка, авторка повісті «Земля» (1898–1901). Вона, як відомо, пере­бувала під значним впливом німецькомовної літературної традиції.

Риси символізму 1) заглиблення у світ духовних пере­живань людини, по­каз світу через психо­ло­гію особи, зоб­раження "пейзажів душі" (П.Верлен);2) звернення до вічних образів, сим­волів; 3) спроба про­никнути у вічний світ ідей, прагнення віднайти Вічну, Абсолют­ну Красу крізь завісу буденності; 4) трагічне про­тиставлення минущого і вічного, пе­редчуття апокаліптичних подій (акту­альне для російської та української літе­ратур), "сфера maємногo" (С.Малларме), спроба пізнання «невидимих таємних сил» (М.Метерлінк);7) персоніфікація сил природи.