12. Образи революціонерів у новелах - в дорозі. Невідомий

Герой етюду «Невідомий» — член терористичної організації, він немає імені, невідомий. Зробивши героєм твору терориста. Етюд побудовано у формі відтворення потоку свідомості засудженого на страту. Звідси — фрагментарність розповіді, уривчастість фрази, емоційна наснаженість мови. Замкнений у товщу сірих холодних стін, відгороджений від життя тюремними мурами, приречений на смерть революціонер не думає про передчасний кінець, не хоче слухати сіру і вогку тюремну тишу. Перед його очима пливе бурхлива річка життя. І нікому цього не відняти, адже ж «ввесь пишний світ, всі барви, весь рух життя» в ньому самому, в його голові і серці.Тут і думи про товаришів по боротьбі, і болючий спогад про матір. І, звичайно, думки про нього— ненависного всім, з гнітючим восковим профілем і білою бородою, якого мусила знайти і якого знайшла невблаганна помста героя.Невідомий – це революціонер-терорист, це колишній народник, який розчарувався в царській допомозі, тож стали виникати терористичні організ. «Народна воля», «Чорний Переділ». «В дорозі». Революціонер Кирило прибуває на явку, де має одержати листа з черговим завданням. Та лист довго не надходить і це вимушене інтермецо раптом збуджує в його душі почуття. Зустрічає дівчину, подекуди закохується. Ось і лист прийшов, кинув його у карман і забув. Коли був сам у кімнаті чує слово зрадник, це його друге я. Як він забув про обов’язок. Але раптом чує і 2-е Я «я маю право двадцяти літ…». Роздвоєність особистості Герой йде до колишніх друзів революціонерів питати поради. Але недавні революціонери перетворились на справжнісіньких міщан, байдужих до всього, крім власного спокою та благополуччя. Праця революціонерів на грядці, де «виднілись тільки їх круглі зади... як емблема спокою»,— ці реалії міщанського животіння викликають у Кирила почуття огиди й протесту. Тепер він знає, що мусить робити.

13. Проблема обов’язку митця . Коцюбинський великий сонцепоклонник. Він говорив, що людина повинна бачити не тільки темні сторони, але й сонце. Лір. герой «Інтермеццо» має важкі хвилини, його нерви ось, ось здадуть,вони як струни. Показавши в образі ліричного героя новели інтелігентного демократичного митця, Коцюбинський ставить проблему взаємовідношення художника і суспільства. Його герой незважаючи на апатію, знов-таки йде в народ, до селянина. Подолання втоми, повернення до громадськості, громадсько-політ. Роботи – це той оптимістичний підтекст новели. Письменник показує тимчасовість такого стану, він підносить проблему обов’язку митця – «одужання» інтелігенції після короткого відпочинку в револ. б-бі. Тема твору – митець і суспільство, а якщо взяти її філософсько-психологічну проблему,то митець у критичній, екстремальній ситуації, що було наслідком тих соціальних умов.

Новела «Цвіт яблуні» була в українській літературі новаторською за темою. Письменника цікавить тут основне питання естетики. – ставлення мистецтва до дійсності. В Цвіті яблуні Коцюб. спиняється на подвоєнні художника й людини. В уяві батька, що вже третю безсонну ніч міряє кроками свій кабінет, проходять десятки різноманітних картин, поєднаних болючим роздумом про смертельно хвору доньку, про трагічний кінець, який наближається з фатальною неминучістю.

Внутрішній психологічний сюжет етюду ускладнюється тим, що в незвичайній трагічній ситуації перебуває не просто батько, а ще й митець. І його до краю напружена пам'ять фіксує, занотовує мимоволі кожну подробицю трагедії, його очі й мозок «жадібно ловлять усі деталі страшного моменту... і все записують... І те велике ліжко з маленьким тілом, і несміливе світло раннього ранку, що обняло сіру ще хату... і забуту на столі, незгашену свічку, що кидає мертві тони на вид дитини... і порозливану долі воду, і блиск свічки на пляшці з лікарством...».

Символічним є образ яблуневого цвіту. Жорстокість смерті, трагедію батька особливо чітко відтінюють «рожеві платочки» цвіту яблуні, машинально зірваного героєм. Образ зірваного цвіту глибоко входить у душу нещасного батька, асоціюється в уяві читача з передчасно перерваним життям дитини, стає тим завершальним акордом, який характеризує справжній мистецький твір.

14.-15. Фата моргана. Повість «Фата моргана» зображує події російської буржуазної револ. 1905-1907р. Наскрізним є образ землі. Селяни йшла просити волю, а зустрічали проти себе кулі. Парадокс полягав в тому, що не царське військо розправлялося з повстанцями, а селяни один проти одного виступали. Вони вирішили власноруч розправитися з повстанцями. Доходить до того, що дядько вбиває свого небожа, бо в нього є кусок землі.Автор показує глибоке розшарування громади. Є різні верстви: багатії – Підпара, середняки – Панас Кандзюба, який готовий вбити за свою власність, хоча він не має чіткої позиції, як та трава коливається. Є і бідняки, які майже нічого не мають – Андрій, Маланка, Гафійка, найнижче – це Хома Гудзь, він немає нічого пролетаріат. Окремо стоять такі особи, як Прокіп Кандз. – освічений робітник та Марко Гуща – освічений селянин.Найбільше розкривається образ Маланки, її сумні і радісні мрії, в яких відбивається прагнення мати землю, щоб було до чого прикласти руки. Любов до землі – це природнє явище, з давніх років земля і воля – це найважливіше в житті людини. Земля селянин годує все життя, утримує на світі. Розвиток капіталізму на селі породив ненависть до землі багатьох людей таких, як Андрій Волик. Андрій живе сьогоднішнім днем, відробив термін на фабриці і получив зарплату, незалежно від погоди, врожайності. Як об холодний камінь розбилися Андрієві ілюзії про фабрику. Ціною власного життя заплатив Прокіп Кандзюба та ін.. селяни за землю, такій не здобувши її. Хома Гудзь пасе панську худобу, з дитинства сирота, живе вхліві, тамі на гною обідає, свту білого не бачить, жодна порядна дівчина не піде за нього. Хома – тип образу руйнівника, а Маланка - символ творення краси. Коли селяни вриваються в панський маєток, їх зупиняє неповторна краса (вища цінність модернізму), але серед маси знаходиться руйнівник хома, який все нищить. Наступ охлократії – темряви, байдужості.Письмен. показує як вироджується людяність у людини. Смерть Прокопа – найбільший вияв високої громадської свідомості, чесності і мужності. Він, на відміну вад Гущі не втіка, а приймає смерть з покірністю. В останні хвилини віддає громаді ключі і ще 2 копійки. Твір має інтелектуальний х-р, і написаний для інтелігенції. Поняття світла і темряви піднімаються до вищого розуміння.

16. Повість Тіні забутих.. (1911) була написана внаслідок великого захоплення Гуцульщиною. Повість не тільки стала одним з кращих творів про чарівний світ поетичної творчості карпатських горян, а й прозвучала величним гімном красі життя, світлих почуттів людини. Культура гуцулів осмислюється як язичницька, архаїчна, їх первісне життя зумовлює елементи міфомислення в поглядах героїв на світ і на себе. Поезію лісів і гір Іван сприймає як мелодію флояри щезника; на полонині у грі світла й тіней він бачить «білу людину» - господаря лісу, що пасе свою маржинку: закоханим серцем чує поклик мавки в образі Марічки. Емоційно-лірична експресія забарвлює зображення дійсності в суб’єктивному відбитті її героями. Івана наділено даром точно відчувати красу навколишньої природи, її внутрішнє життя. Образно-поетичний лад пейзажних описів породжує мелодико-емоційне звучання світу на яке відгукується вся істота Івана і викликає в нього бажання спіймати, відтворити цю мелодію. Пейзаж у повісті є симфонічним. Тиша, яку не порушують, а озвучують «глухий гомін ріки», краплі-дзвіночки, сумовиті гори й ліси щохвилинно змінюють свій вигляд і настрій завдяки тіням від хмаринок. Сприймання Іваном природи і прагнення передати це в мелодії обертається в суб’єктивному світосприйнятті героя міфологізацією зовнішнього і внутр.. світу. Створена Іваном мелодія немов подарована йому самою природою. Ця мелодія постає як ряд картини з життя природи і людини. Іван володіє здатністю наповнювати незвичайною худ. силою і виразністю одухотворення природи. Ця творча енергія відкриває йому зустріч з білою людиною, там де ін.. не бачать нічого окрім туману, веде до поетичної персоніфікації кохання до Марічки. Сила кохання до Мар. Витісняє перед Іваном страх демонічних сил: він грає Чугайстрові пісню і цим рятує Марічку.Містичний світ Карпат, нявки, багатий всесвіт, а в ньому багатий світ людської душі.