4. Художні особливості укр. Прози кін хіх-поч.Хх ст.

В укр літ цього періоду розширюються тематичні обрії, письмен­ники намагаються «урбанізувати» літера­туру, звертаються, до зображення різних верств населення, їхніх проблем. Письменників цікавить люди­на з її духовними потребами.Герой – просто людина, соціальне положення якої чітко окреслене, але митець акцентує увагу на внутрішньому світі. З'являється герой-інтелігент. Характери перебувають у постійному розвитку, особистості – складні, суперечливі. Динамізм життя зумовлює бурхливий розвиток новели.Л. Укр. формує в худ. літ. жанр драматичної поеми. «Блакитна троянда» – перша і єдина про­зова драма Л. Українки, в якій порушується тема «чистої любові», українська тематика на сучасній основі.Твір має глибокий індивідуалізм. Вона видозмінила українську дра­матургію і театр у бік модер­­ністських спряму­вань, насамперед неоромантизму.Прозова спадщини О. Кобил. ха-ться автобіографічним психологізмом, неоромантичним ідеалізмом, глибинним філософізмом. Особливо актуальною є тема свободи особистості в побутовому житті, пізніше свобода набуває суспільно-громадянського відтінку і полягає у служінні народові, цілій нації (новели «Природа», Людина, Царівна, Ніоба, Через кладку,Апостол черні).Великого значення у творах набуває символіка: чужий світ стосується селянів, циганів (Мавра прийшла з чужого світу «В неділю рано зілля копала»). Прозова творчість раннього періоду Коцюб. хар-ся просвітительським пафосом. Він розумів, що гине нація і в своїй свідомості вималював символ лампадки, промінчик якої мав освітити темряву («Андрій Соловійко», «Лялечка»). Проблему суспільства крізь призму дитячої психології відображ. В оповідан. «Харитя», «Маленький грішник», «Ялинка». В цих оповід. Автор підкреслює дитячу душевну чистоту, простоту, безкорисність. В контрастному змалюванні постають поняття висоти і ницості, жертовності і корисливості.В стилі модернізму, а точніше імпресіонізму написані Молдавський та Кримський цикли новел. Для них характерними є: карколомний перебіг подій не так зовнішніх, як внутрішніх, непередбачувана кінцівка,психологічний х-р, кольористика, злиття з природою, потік свідомості, графіка, ритмомелодика («На камені», В путах шайтана, Під мінаретами, Для загального добра,Цвіт яблунні, Інтермеццо). Стефанник пише ряд поезій в прозі: Амбіції, Спомин, Чарівник. Він – новеліст, майтер художньої деталі, писав одразу начисто. Зливався зі своїми героями, проймав їх біль, тому ходив постійно замучений . Писав горіючи і кров зі сльозами лилась. Побут покутського села і його типи послужили Стефанику для художньої конкретизації показу людини в межовій ситуації, трагедію якої щоразу переживав сам автор як свою власну. Л. Мартович вмів підмічати смішне в людській трагедії, в драматичному людському житті і сміятися колючим мужицьким сміхом. Неприйняття чистого мистецтва більше наближало його до критичного реалізму, оголеного натуралізму. Попри цілий ряд новел («Лумера», Стрибожний дарунок, Винайдений рукопис) у нього є ще повість Забобони – сатира на сільську руську інтелігенцію, старшин, писарів.Рання творчість Винниченка представлена малою прозою (оповідання Народній діяч, повість Повія), а вже зріла – великою прозою в неореалістичному дусі: «Записки кирпатого Мефістофеля, «Сонячна машина», Вічний імператив. Герої Винеч. Не визнають свої потворні вади, приймають їх за нормальні.