27. Соціальна статистика як вид соціальної інформації.

Поняття "соціальна статистика" має два тлумачення: як область науки і як область практичної діяльності. Соціальна статистика як область науки розробляє систему прийомів і методів збору, обробки та аналізу числової інформації про соціальні явища і процеси в суспільстві. Соціальна статистика як область практичної діяльності спрямована на виконання органами державної статистики та іншими організаціями роботи по збору та узагальненню числових матеріалів, що характеризують ті чи інші соціальні процеси.

Завданнями для соціальної статистики є: систематичний аналіз ситуації в соціальній сфері; аналіз найважливіших тенденцій і закономірностей розвитку галузей соціальної інфраструктури: вивчення рівня та умов життя населення:

оцінка ступеня диференціації цих характеристик; аналіз динаміки: прогнозування найбільш вірогідного ходу розвитку на найближчу і більш віддалену перспективу; дослідження факторів, під впливом яких склалася дана ситуація:

оцінка ступеня відповідності фактичних параметрів їх нормативним значенням; з'ясування співвідношення і ролі об'єктивних і суб'єктивних факторів; дослідження взаємодії соціальних процесів з іншими складовими суспільного розвитку.

Соціальна статистика є однією з інформаційних баз для роботи з цілеспрямованого регулювання правових відносин у суспільстві, З урахуванням даних соціальної статистики приймаються рішення з важливих питань економіки та державної політики. Питання міжнародних відносин не можна вирішувати, ігноруючи відображаються соціальної статистикою соціальні аспекти життя країни. При складанні державних програм розвитку різних галузей життя суспільства прямо або побічно враховуються соціальні показники.

 При вирішенні будь-якого соціально-економічного чи політичного питання важко обійтися без даних соціальної статистики. Це цілком природно, тому що з соціальними процесами стикаються і взаємодіють всі інші процеси, які у суспільстві. Ці зв'язки різні за змістом, інтенсивності, способам реалізації, стійкості і т. д. Відповідно соціальна статистика повинна мати багато спеціалізованих і тонких підходів до пізнання дійсності, тобто мати достатньо досконалу методичну базу.

 Матеріали соціальної статистики використовуються на різних рівнях: по країні в цілому, по великим економіко-географічних зонах, адміністративно-територіальним підрозділам (областям, республікам, краях, містах, районах), населеним пунктам, окремих мікрорайонів у містах, підприємствам та іншим господарським одиницям.

28.Проблема взаємовідносин культур Сходу та Заходу

Усвідомлення єдності і багатоманітності культур переводить проблему універсалій у нову площину: у площину класифікації культури за типами й компаративного (порівняльно-історичного) аналізу різних типів культур. Оскільки основою базової типології світової культури є парадигматика "Схід-Захід", то і сучасний компаративний дискурс ґрунтується переважно на співставленні культурних універсалій Заходу і Сходу. Так, академік РАН В. С. Стьопін, автор ідеї про філософію як про рефлексію над "світоглядними універсаліями культури", підтримує думку про те, що ці фундаментальні категорії однаковою мірою присутні і на Заході, і на Сході, хоча і "огорнуті в інший одяг". Наприклад, категорії "Бог", "світ", "людина", "природа", "історія" мають різні інтерпретації в західноєвропейській (північноамериканській) традиції та в традиціях індо- та японо-буддійського, даосько-конфуціанського, арабо-мусульманського типів культур. Загальноприйнятими опозиціями цінностей Заходу і Сходу, які народжуються у результаті різної трактовки універсалій, є: ідея свободи особистості на Заході та фаталізм на Сході; технологічне оволодіння природою на Заході і "природність" (пристосування і збереження) на Сході; лінійна модель історії на Заході і циклічна (віддяка, Карма) на Сході і т.д. (наприклад, славнозвісна дихотомія В. С. Соловйова про "людину без Бога" Заходу й "Бога без людини" Сходу). Звичайно, що ці відмінності є певною мірою умовними і несуть в собі момент систематизації та абстрагування: в культурах Сходу присутні "прозахідні" елементи і навпаки. Більше того: і культура Заходу, і культура Сходу всередині є гетерогенними, продукують численні внутрішні картини світу (наприклад, антична, середньовічна, новоєвропейська класична, посткласична у межах Заходу і різні релігійні типи культур у межах Сходу). У результаті первинні універсалії розгалужуються, розпадаються, породжують універсалії другого, третього порядків і т.д. (за В. С. Стьопиним, "дочірні категоріальні структури".

В сучасній науці поняття “Захід”, як правило, найчастіше асоціюються    з парадигмою антропоцентризму, а поняття “Схід” – з парадигмою космоцентризму або з трансцендентальною культурою. Захід орієнтований на вдосконалення зовнішніх форм і матеріальних умов соціального життя, а Схід – на вдосконалення внутрішнього світу людини, розвиток її духовної свідомості. З цього приводу видатний індійський мислитель-гуманіст Свамі Вивекананда писав: “Людина народжується для того, щоб підкорити природу, це справедливо, а Захід під “природою” розуміє лише фізичний, зовнішній світ, але є ще внутрішній світ людини. І в цьому внутрішньому світі людина Сходу – своя,  як і людина Заходу – своя у світі зовнішньому” .

Західна модель мислення – лінійна, послідовна, у ній є  логічна підпорядкованість частин. Вона залежить не стільки від ситуації, скільки від  засадничих ідей, через це постійно заперечує саму себе, щоб не замкнути рух. Значну роль у західному  способі пізнання світу відіграють знання. Філософія була спрямована на пошук істини, під якою розумілась відповідність уявлень суб’єкта змісту предметів і явищ. Закріплювалась усвідомленість реально-практичної діяльності, її структур і норм, що приводило до раціоналізації мислення. У східній традиції, зокрема, китайській, яка опиралася на принципи символічного світоспоглядання, “мудра людина не пізнає світ, а “смакує гармонією” і тому радіє життю” .Модель діалогу на Сході – ситуаційна, де немає залежності від причинно-наслідкового зв’язку, але є залежність окремого від ситуації, що постійно  змінюється.