- •Предмет, об'єкт соціології як науки: особливості визначення.
- •Культура як предмет соціологічного дослідження: сутність, типи, основні елементи культури.
- •«Розуміюча» соціологія м.Вебера.
- •Освіта як соціальний інститут: головні ознаки, структура, функції.
- •Генеральна та вибіркова сукупність. Типи вибірки.
- •Молодь як об'єкт та суб'єкт соціальних відносин. Молодіжні угрупування та спільноти.
- •7. Марксистська соціологія, її вплив на подальший розвиток соціології як науки.
- •8. Сім'я як соціальний інститут. Сім'я та шлюб. Соціальні функції сім'ї.
- •10. Соціальна мобільність: сутність, види.
- •9. Механізм дії соціальних законів.
- •11. Основні школи та концептуальні напрями сучасної західної соціології.
- •12. Соціальна адаптація. Соціалізація особистості.
- •13. Особливості розвитку соціальної думки в Росії наприкінці хіх – першій половині хх ст.
- •14. Внутрішня соціальна структура особистості. Інтереси. Потреби. Мотиваці. Соціальні норми
- •15. Особливості розвитку соціології у сша у кінці хіх – поч. Хх ст.
- •16. Соціальний статус і соціальні ролі особистості. Поняття соціальної поведінки
- •17. Особливості формування і розвитку соціології в Україні (передумови, етапи становлення)
- •18. Студентство як соціально – професійна група
- •19. Перший етап становлення соціології як науки: а.Сен-Сімон, о.Конт.
- •20. Соціологія гендеру. Гендерна соціалізація та ідентифікація.Гендерні аспекти зайнятості та безробіття.
- •21. Принцип репрезентативності у соціологічному дослідженні. Достовірність соціологічного знання.
- •22. Суспільство як соціальна система: сутність, основні підходи до визначення.
- •23. Соціологічне дослідження: сутність, типологізація.
- •24. Релігія як фактор комунікативної спільності та національного життя.
- •25. Соціологічні погляди м. Драгоманова
- •26. Особистість у системі соціальних зв'язків та відносин
- •27. Соціальна статистика як вид соціальної інформації.
- •28.Проблема взаємовідносин культур Сходу та Заходу
- •29. Формальна соціологія. Ф. Тьоніс, г.Зіммель
- •30. Поділ праці та економічна залежність.
- •Чиказька школа та її значення у розвитку соціології як науки.
- •Безробіття як соціальна проблема.
- •Характеристика основних методів збору соціологічної інформації: опитування, аналіз документів, експеримент, спостереження.
- •Національна ідеологія, національна самосвідомість та національна культура.
- •М.Грушевський як історик-соціолог.
- •Наукові аспекти дослідження освіти як складного багатогранного явища.
- •37. Характеристика сучасного розвитку соціології в Україні.
- •41. Соціологічні ідеї і. Франка.
- •42. Соціальні проблеми в творчості г.С. Сковороди.
- •43. Соціально-політичні погляди Кирило-Мефодіївського товариства
- •45. Внесок п.Сорокіна у розвиток соціологічної думки.
- •46. Місце традиції в системі культури
- •47. Взаємозв‘язок соціології з іншими гуманітарними науками.
- •48. Соціальна мобільність
- •49. Соціологія девіантної поведінки е. Дюркгейма.
- •50. Соціальний конфлікт.
- •51. Соціальна необхідність створення науки про суспільство.
- •52. Соціальна структура суспільства.
- •53. Головні функції соціології: теоретико-пізнавальна, практично-перетворювальна, світоглядно-ідеологічна та прогностична.
- •54. Поняття соціальної стратифікації.
- •55. Передумови виникнення соціальної думки в Західній Європі.
- •56. Ціннісні орієнтації. Настанови. Спосіб життя
- •57. Марксистський напрямок в соціології.
- •58. Агенти соціалізації. Механізм соціалізації.
- •59. Використання соціології як соціальної технології.
- •60. Розвиток національно-визвольної ідеології.
- •61. Емпіричні дослідження народної творчості в Україні.(тут заг.Дані про емпір. Дослідження)
- •62. Соціальні спільноти. Соціальні групи. Соціальні системи. Соціальні організації.
- •63.Сутність соціологічних законів.
- •64.Соціально-територіальна структура суспільства. Соціально-демографічна структура суспільства.
- •66.Вертикальна та горизонтальна соціальна мобільність.
- •67.Методологія і методика проведення соціологічного дослідження.
- •68.Соціальний конфлікт. Відтворення соціальних відносин.
- •Предмет, об'єкт соціології як науки: особливості визначення.
47. Взаємозв‘язок соціології з іншими гуманітарними науками.
Соціологія, як і більшість наук, вийшла з філософії і тому зв‘язок між ними, особливо з соціальною філософією, є органічним. Але вони не переплітаються, бо якщо філософія вивчає сутність людини, особистості, то соціологія – особистість як соціальний тип. Вона виходить з того, що людина є в її взаємозв‘язках з іншими людьми. Соціальна філософія розглядає суспільство як феномен і місце цього феномену серед природного. Предметом вивчення філософії є суспільне життя з точки зору світоглядних проблем, а соціології – суспільне життя як відносини між індивідами та їх групами, тобто процес функціонування. Якщо предметом загальної філософії є взаємодія людини зі світом, то соціології – людини з людиною. Соціологія пов’язана і з психологією, без якої неможливо вивчати людські стосунки. Зв‘язок з історичною наукою є особливим, бо обидві ці науки цікавляться усіма сферами діяльності суспільства. Але вони відрізняються у підходах до вивчення одних і тих самих об‘єктів, процесів, подій. Якщо для історика важлива послідовність конкретних подій з усіма подробицями, то соціолога, перш за все, цікавить ця подія як певний тип людської поведінки. Тому багато хто з соціологів називав соціологію «генералізуючою наукою», а історію – «індивідуалізуючою». Соціологія також повязана із політологією, статистикою, економікою, правознавствомтощо. Цей зв‘язок призводить до подальшого розгалуження соціології і, відповідно, до появи міжгалузевих дисциплін. П.О.Сорокін вважав, що таке розгалуження призводить не до зникнення і розчинення соціології в інших науках, а до її збагачення, завдяки отриманню новішої і детальнішої інформації про суспільство. Соціологія не зникне саме тому, що у будь-якому своєму відгалуженні зберігатиметься основний її предмет – соціальні відносини. Кожна галузь досліджує соціальні відносини у своїй сфері: економічній, політичній, духовній, а загальна соціологія синтезує ці дані, підсумовуючи їх, щоб виявити найголовніші закономірності розвитку і функціонування суспільства взагалі. Звичайно, не можна відкидати можливість, що у майбутньому, з розвитком науки, певна гілка соціології може перетворитися в окрему науку зі своїм конкретним предметом вивчення. Але таке відокремлення буде означати не зникнення соціології як науки, а лише перехід її на інший рівень, як це сталося, наприклад, у фізиці, де теоретична фізика існує поруч з експериментальною. Сучасний англійський соціолог, професор Кембріджського університету Е. Гідденс висунув дев‘ять тез щодо майбутнього соціології. На його думку, у майбутньому в соціології будуть відбуватися такі процеси:
– поглиблення аналізу культури людства. Тобто людство поступово відійде від генералізуючого економічного детермінізму;
– оскільки тенденція відокремлення і функціонування національних держав залишиться, вивчення їх як основного втілення суспільства буде одним з головних завдань соціології;
– зі зростанням міжнародного поділу праці, соціологія більше уваги буде приділяти вивченню світової системи (проблеми влади, міжнародного порядку тощо);
– збільшення зв‘язків соціології з іншими науками, в тому числі «розмивання традиційних кордонів» між різними гуманітарними науками;
– посилення зв’язку соціології з політикою. На дані соціології у своїй діяльності будуть державні діячі та політики;
– зі зростанням будь-яких громадських рухів (політичних, екологічних, релігійних тощо) соціологія повинна буде більше уваги приділяти їх вивченню;
– теорія у науці буде тісніше переплітатися з практикою, взаємозв'язок цих двох напрямів буде постійно посилюватися;
– у соціології, як і в науці взагалі, повинна відбуватися уніфікація теоретичної мови. Це необхідно для того, щоб не виникало непорозумінь між фахівцями;
– у соціології повинна постійно відбуватися внутрішня дискусія як засіб позитивного її розвитку. Тільки свобода мислення і здорова конкуренція думок може бути засобом від застою у науці.
Як бачимо, перераховані вище тези є не тільки прогнозом на майбутнє соціології, а й умовами її подальшого існування. Отже, можна зробити висновок про те, що соціологія не тільки вивчає суспільство, але й впливає на нього завдяки вивченню взаємовідносин між його складовими і виробленням рекомендацій щодо змін в організації цих відносин
