37. Свідомість та її суттєві властивості.

Свідомість – форма прилуче-ння людини до світу духу і системоутворюючого конята-нта всіх форм духу. Резуль-татом відображення на рівні свідомості є образ. Свідомість являє собою духовне створе-ння людини і світу. Структура свідомості: - компонентна; - за типом суб’єкта і об’єкта свідомості; - рівнева; -функціональна. Компонентна структура – знанна; норми; цінності.За типом суб’єкта – індиві-дуальна, групова форма вияву, суспільна форма вияву, загально-людська. Об’єктами виступають – вчинки, почуття, переживання. Рівнева – надсвідоме, свідоме, півсвідоме. Надсвідоме – за певних умов являє результат відображення. Підсвідоме – образ того, що ми уже відформували, призвело до формування образу того, що іноді може керувати нашими діями.Властивості свідомості: - універсальність – є виміром буття і пронизує всю людську життєдіяльність; - системність – полягає в тому, що поєднує упорядковані елементи, які мають між собою якісь зв’язки; - комунікативність – смисловий зв’язок між суб’єктами, індивідуальне та надіндивідуальне спілкування, зв’язок з мовою; - об’єктивність – спрямована на відображення реально-існуючої дійсності; - суб’єктивність – свідомість позбавлена предметних властивостей.

Функції свідомості: світо-глядна; пізнавальна, орієнта-ційна, нормативна, регуля-торна, рефлексивна, конструк-тивна, діяльнісно-творча, пра-гностична, виховна.

38. Самосвідомість: сутність, форми, рівні та функції.

Самосвідомість – це один з найважливіших структурних рівнів свідомості, для якого є властивим відокремлення і відображення суб’єктом самого себе як носія певної активної позиції відносно до себе і світу. Самосвідомість вирізняється в суб’єктивній реальності як більш щільне смислове ядро свідомості, й разом з тим ніби «розчинена» в усьому обсязі свідомості. Сама ж сполученість свідомості і самосвідомості досягається завдяки: 1) ставленню до себе та 2) пам’яті. Людина не могла б усвідомлювати світ і себе у світі, якби не мала можливості дистанціюватися від себе. Само тотожність і дистанціювання від себе забезпечуються завдяки самокомунікації. Іншим способом закріплення і розвитку самосвідомості є пам’ять. Вона зберігає й репрезентує в межах свідомості минуле й цим дає можливість дистанціюватися від теперішнього і майбу-тнього. Виділяють такі функ-ції самосвідомості:1) само-пізнання; 2)самооцінка; 3)саморегуляція. Самосвідомість присутня в свідомості подвійно: й як усвідомлення кожного акту свідомості, й як усвідомлення, звернене на самого себе – носія свідомості, що фіксується поняттям «Я». але вона – за самим своїм визначенням – не може сягати сфери неусвідомлюваного. Виділяють такі основні рівні самосвідомості: самопочуття; усвідомлення власної соціокультурної належності і усвідомлення власного «Я». незважаючи на всю життєву значущість, самосвідомість ще не вичерпує всього змісту свідомості людини. При характеристиці свідомості і самосвідомості підкрес-люється їх рефлективність і саморефлексивність, тобто усвідомленість процесів, які в них відбуваються. Не всі процеси свідомості і навіть самосвідомості усвідомлюються людиною. У зрілому віці людина переважно не усвідомлює, не обмірковує звичні дії, і тільки при освоєні нових навичок діяльності бере їх під контроль свідомості. Самосвідомість людини також може функціонувати автоматично.