- •1.Світогляд: сутність та структура.
- •2. Типи світогляду та їх взаємозв’язок.
- •3. Розкрийте суть компонентної структуру світогляду.
- •5. Розкрийте структуру філософії як системи знань.
- •6. Розкрийте суть філософської проблематики.
- •7. Виникнення філософії?
- •8. Типи філософування та їх характеристика?
- •9. Охарактезуйте особливості взаємодії філософії, міфології та релігії.
- •10. Місце філософії в культури.
- •11.Порівняти східну і західну парадигми філософування.
- •12.Основні риси і проблема-тика античної філософії
- •13. Охарактеризуйте вплив філософії античності на формування світоглядних позицій доби Середньовіччя і Відродження.
- •14. Дайте загальну характеристику філософських поглядів Середньовіччя?
- •15. Основні риси і особливості філософії Відродження
- •16.Назвіть основні риси і дайте характеристику філо-софії Нового часу.
- •17 Філософське вчення ф.Бекона, р.Декарта.
- •18. Основні риси філософії Просвітництва.
- •19.Німецька класична філософія: представники та специфіка розробки основних філософських проблем.
- •20.Сутність філософських поглядів і.Канта як основоположника німецької класичної філософії
- •21. Філософське вчення Гегеля та його місце у філософії
- •22. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха та його місце у філософії
- •23.Основна проблематика та вихідні принципи марксистської філософії.
- •24. Охарактеризуйте основні напрямки та характерні риси філософії 20 ст.
- •25. Основні проблеми філософії екзистенціалізму.
- •26. Основні проблеми екзистенціальної філософії у хХст.?
- •27. Розкрийте характерні риси структуралізму та герменевтики?
- •28. Проблеми знання і мови у філософії 20 ст.
- •29. Проблема людини у філософській антропології та персоналізмі
- •30. Основні особливості та етапи розвитку філософської думки в україні
- •31. Філософські погляди г.Сковороди
- •32. Філософські ідеї Києво-Могилянської академії.
- •33. Назвіть основні різновиди сфер буття та охарактеризувати їх?
- •34. Простір і час як найзагальніші характеристики буття?
- •35. Діалектика як вчення про розвиток.
- •36. Свідомість як цілісна система.
- •37. Свідомість та її суттєві властивості.
- •38. Самосвідомість: сутність, форми, рівні та функції.
- •39. Пізнання як філософська проблема
- •40. Пізнання та теорія істини у філософії
- •41. Форми і методи наукового пізнання?
- •42 .Охарактеризуйте роль практики в процесі пізнання.
- •43. Людина як проблема філософії.
- •44. Есенційний та екзистенційний підходи до тлумачення сутності людини.
- •45. Проблеми соціалізації особи: сутність, форми, зв’язки.
- •46. Визначити природне, соціальне та духовне в людині.
- •47. Проблемність людського буття: філософське осмислення
- •48. Історичність буття суспільства.
- •49. Суспільний прогрес та основні концепції його тлумачення.
- •50. Суспільство як цілісна система.
- •51. Проблема сенсу історії та її тлумачення.
- •52. Проблема смерті, безсмерття та сенсу людського буття та їх філосовське вирішення.
- •53. Філософське тлумачення техніки.
- •54. Філософський зміст проблеми відношення «людина-природа».
- •55. Проаналізуйте сутність глобальних проблем людства.
- •56. Філософські погляди в.І.Вернадського. Про ноосферу.
- •57. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •58.Способи обґрунтування і передачі цінностей
- •59. Базові життєві цінності.
- •60.Філософський зміст проблеми культури.
- •61.Охарактеризуйте особивість співвідношення філософії і науки?
- •62. Як пов’язані між собою поняття “філософія” і “світогляд”.
- •63.Який зміст ми вкладаємо в поняття „віра“, „знання“, „мудрість“?
- •64. Розкрийте сутність поняття „космоцентризм“, „теоцентризм“, „антропоцентризм“. Дайте порівняльну характеристику.
- •65. Розкрийте сутність понять „теїзм”, „деїзм” та „пантеїзм”.
- •66. Дайте порівнняльну характеристику понять “містичний пантеїзм” і “натуралістичний пантеїзм”.
- •67. Як співвідносяться між собою поняття раціоналізм та ірраціоналізм?
- •68. Розкрийте сутність понять емпіризм і раціоналізм?
- •69. Особливість спів від-ношення понять сієнтизм та антисцієнтизм ?
- •70. Розкрийте сутність понять „індукція“ та „дедукція“. Дайте їм порівняльну характеристику.
- •71. «Буття», «небуття», «суще»: сутність та характер взаємодії?
13. Охарактеризуйте вплив філософії античності на формування світоглядних позицій доби Середньовіччя і Відродження.
Антична філософія має неперехідну цінність: в ній містяться прототипи всіх основних філософських поглядів, понять, категорій, напрямів, течій, що розриваються в усі наступні віки.
У середні віки розвивалася філософія і у східному, православному регіоні християнства у Візантії. Вона не поривала з античною традицією, більше того, тут відроджується платонізм у оновленому вигляді неоплатонізму. Він покликаний був з позиції античності обґрунтувати троїчність Бога. Христологічних суперечках формувалось вчення про людську сутність, про душу і тіло. Таким чином, філософія середніх віків була багатою і різноманітною. Незважаючи на свій геоцентризм, ця філософія спрямована на пізнання внутрішнього буття людини, її самосвідомості, яка вважалася для кожного більш відкритою, аніж зовнішня для нього реальність. Середньовічна філософія підготувала грунт для ідей доби Відродження.
14-поч.17ст. в історії Європи прийнято називати епохою Відродження, Ренесансу. Цей термін вживається на значення відродження античної культури під впливом суттєвих перемін соціально-економічному та духовному житті Зх. Європи. В цілому філософія Відродження не є копіюванням античної філософії, а суттєво відрізняється від неї. Епоха Відродження на перше місце ставить Платона. Філософія Платона спрямовується проти католицької теології та авторитету Аристотеля схоластичному його тлумаченні, широко впливає на утвердження філософського ідеалізму в його новій, звільненій від середньовічної схоластики форми і відкрито виступає проти матеріалістичних тенденцій у філософії В той же час вчення Платона, зокрема його етичні і естетичні погляди використані для обґрунтування непорушної єдності духовного та тілесного. Прибічники арістотелізму прагнули розвивати його матеріалістичні тенденції, запозичивши багато що у натурфілософів, стихійних діалектів та естетичних вчень епікурейської школи і стоїцизму.
20.Одним із найбільш яскравих представників патрістики був єпископ із Гіппона (Північна Африка) Августин, якого католицькі богослови нарекли ще й ім'ям Блаженний. Августин вважав, що філософія поза богослов'ям — ніщо. Воюючи з "язичеством", як він називав античну філософію, Августин намагався розгорнути християнську теологічну систему на основі неоплатонізму. Платонівські "ідеї" перетворюються в Августина в "думки творця перед актом творіння", а "надчуттєвий світ" — в ієрархію християнського неба із Богом на чолі. При цьому небесна ієрархія визначає ієрархію земного соціального існування. Августин пропагував доктрину всезагального, наперед визначеного існування. Бог, вказує Августин, наперед визначає долю людини, незалежно від її вчинків: одні люди йдуть до "спасіння", інші до пекельних мук. Людська воля, за Августином, — сліпа зброя волі Бога.
Погляди Августина виникли на межі античного і середньовічного світів. Світова римська держава розвалилась. У 410 р. Аларіх захопив і пограбував Рим, ворота якого відкрили раби. Історичні події тієї епохи дістали тлумачення н "філософії історії" Августина, що була викладена утворі "Про град божий". Вся історія для Августина — це боротьба між прибічниками християнської церкви, які будують "град божий" на землі, і прибічниками сатани, який організував світське життя на землі, світську земну державу. Якщо гине земна держава, то на її місце стає "вічна світова держава", яка втілена в католицькій церкві. Августин пропагує теократичну систему — верховенство церковної влади над світською і світове панування космополітичної організації католицизму. Софістичними доведеннями він намагається виправдати рабство і соціальну нерівність.
Погляди Августина справили великий вплив на всю середньовічну філософію і ідеологію. Етика, що на них грунтується, проповідує лицемірний аскетизм: "любов до Бога", доведена до презирства у ставленні до людини. Для Августина земне життя — гріховне і тимчасове, це тільки підготовка до вічного "потустороннього" існування. Така проповідь робила людей пасивними, привчала їх до рабської покірливості, формувала рабську свідомість.
Світоглядною спрямованістю Відродження було відкриття самоцінності людської особистості, гуманістична спрямованість пізнання. Людина відчуває таку самостійність, яку вона не мала ні в античності, ні в середньовіччі. її сила, влада над усім існуючим і над самою собою не потребує ніяких зовнішніх сил — ні природи (античність), ні Бога (середні віки).
В епоху античності людина вважалася природною істотою, оскільки її сутність, поведінка визначалися її природою, і активність людини залежала лише від того, наскільки вона піде за природою чи відхилиться від неї. В середні віки стверджувалось не лише творення Богом людини, а й подальша ЇЇ доля. Характерною була впевненість у гріховності людини та зіпсованості людської природи і як наслідок цього — потреба в божій благодаті для свого спасіння.