Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzam_1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

29. Стильові течії в європейському та українському мистецтві кінця хvііі – першої половини хіх ст.: романтизм, сентименталізм, реалізм.

Романтизм (від франц. romantisme – дивне, фантастичне) – художній метод чи напрямок, що склався наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століть й поширився у літературі й мистецтві Європи та США, який характеризувався відмовою від нормативного мислення, особливим наголосом на індивідуальність митця, цікавістю до всього неповторного, несхожого, сприйняттям природи як безкінечного процесу становлення і руйнування. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали незвичайні явища та обставини, особливих героїв із сильним характером і пристрастями. У мистецтві висвітлювався чіткий розрив між ідеалом і дійсністю. Вперше термін «романтизм» було вжито в некролозі при аналізі живопису Теодора Жеріко, автора таких картин, як «Офіцер кінних стрільців перед атакою», «Ранній кірасир, що покидає лінію вогню». Найвідоміша картина – «Пліт «Медузи» (1818–1819) про загибель аварійного пасажирського корабля, на що не зважило морське пароплавство. Відомим майстром романтизму є художник Ежен Делакруа . Одна з найвідоміших картин «Свобода на барикадах» (1830). Тут художник показує повстанців на розвалинах барикад серед мертвих тіл загиблих товаришів. Автор поєднав достовірність фактів і символічність образів, реалізм, що доходить до натуралізму, а також ідеальна краса. Популярним стає пейзаж, причому часто нічний, як у німецького художника Каспара Давида Фрідріха. У пейзажах романтиків приваблює контраст між грандіозністю природи і розгубленою душею самотньої людини. Носіями стихії природної свободи виступають у романтиків тварини. Зображення коней на полотнах Жерімо та Делакруа, скульптурах Клодта стають однією із улюблених тем мистецтва романтиків.. У літературі романтики прагнули створити недосяжне – ідеальний і досконалий світ людських взаємин. Тому у цих творах є 2 виміри – ідея найвищих досконалих людських чеснот і відкидання спотвореного реального життя .Природа була вічною цінністю у творчості романтиків, її стихія перегукувалася із людськими пристрастями, залишалася вільною і нескореною (М. Лермонтов, «Демон», «Думи»). Зацікавились романтики міфологією, національними традиціями, звичаями, народними мовами, подіями минулого. Відомими письменниками є В. Скотт, Д.Ф. Купер, В. Гюго. Нові можливості казки відкрили брати Я. і В. Грімм, Е. Гофман. Знаними поетами-романтиками є А. Міцкевич, Ш. Петефі, М. Емінеску, якого називають «останнім романтиком Європи». Найяскравішим романтиком у музиці є Людвіг ван Бетховен (1770–1827*, твори якого відзначаються глибокою патетикою, могутнім, піднесеним настроєм. Крім того, романтичну музику писали Ф. Шопен, Ф. Ліст, Д. Верді.

Сентименталізм (від франц. sentiment – почуття) – течія в європейській та американській літературі мистецтві ІІ пол. ХVІІІ – поч. ХІХ ст. Вона була підготовлена кризою просвітительського реалізму. Сентименталізм проголосив домінантою “людської природи” не розум, а почуття, і шлях до ідеально-нормативної особистості шукав у визволенні і вдосконаленні природних почуттів. Митці прагнули відкрити багатий духовний світ простої людини. Основні представники сентименталізму С. Річардсон, Ж.-Ж. Руссо, М. Карамзін. В українській літературі – повісті Г. Квітки-Основ’яненка.

Реалізм (від “realism” – предметний, дійсний) – об’єктивне, правдиве, найповніше відображення, відтворення дійсності в літературі і мистецтві різними засобами з урахування специфіки різних видів художньої творчості. Реалізм називають мистецтвом “втрачених ілюзій”, жорстокої дійсності і суду над нею. Його зародження відноситься до 20–30-х рр. ХІХ ст. Найповніше був представлений у Франції творчістю письменників О. де Бальзака і Стендаля , в Англії – Ч. Діккенса , в Росії – Л. Толстого, Ф. Достоєвського. Багато митців починали як романтики, а згодом переходили до реалізму, прикладом чого може бути творчість Т. Шевченка. Представники цього напрямку шукали не красу, а правду. Їх творчості притаманний аналітизм, чіткість і конкретність у висловлюваннях жорстке руйнування ілюзій, тісний зв’язок з конкретною ситуацією і обставинами. Високого розвитку реалізм досяг в образотворчому мистецтві. Його представниками є Карл Брюллов, Т. Шевченко.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]