73. Замки і фортеці України.

Замки України — одні з найцікавіших пам'яток історії в Україні. Виникали окремі зразки, коли фортечні споруди використовують як підмурки для розкішного палацу з садом бароко.

Вже в 17 столітті виник замок, де житлові і представницькі функції переважали над захисними ( Жовківський замок, резиденція короля Яна ІІІ Собеського,палац з садом бароко ). В 18 столітті ця функція переважає в зв'язку з суттєвими змінами ведення війни і зменшенням оборонної функції замків. Виникають розкішні палацові споруди, на які лише переноситься назва замок через їх розташування на пагорбі з ровом, використанням башт, під'їздного мосту тощо. Найкращими зразками таких замків 18 століття в Україні є Корецький замок (Рівненська область, суцільна руїна, потребує збереження і відновлення) і палац Сангушків в м. Ізяслав (Хмельницька область; руїни). Аналоги цього типу замків-палаців збережені у Польші, Франції, Англії, Голландії, Чехії.

В 19 столітті починають будувати замки в історичних стилях, часто великі за розмірами, з розкішними інтер'єрами і використанням зовнішніх форм історичних замків. Це загальноєвропейський процес, свідоцтвом якого є побудова замків, наприклад, у Чехії (Глубока, Ледніце тощо), Словаччині (Жинкови, Бойніцє), Баварії (Ліндерхоф,Нойшванштайн тощо).

. Найвідомішими є замки Львова, Кам'янця-Подільського, Хотина, Мукачевого та інших міст на заході України.До добре збережених та найбільших за розмірами фортечних споруд України належить Старий Арсенал, місто Київ, що став зразком урядової фундації під назвою Мистецький арсенал . Будівля розмірами 168 x 135 м зведена за проектом архітектора Йогана Міллера в стилі класицизм наприкінці 18 століття .Збереження пам'яток залежить не тільки від державних заходів, але й від рівня культури наших людей, часто байдужих до своєї історії. Необхідно припинити руйнування наших середньовічних замків, що є визначними пам'ятками європейської цивілізації, адже їх збереження може сприяти поверненню України до європейської спільноти, до якої вона завжди належала.

Фортеці:

1)Хотинська фортеця  у місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Одне з семи чудес України. Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям.

2) Кам'яне́ць-Поді́льська форте́ця є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», що відноситься до «Семи чудес України».

Опис давнішої Кам'янецької фортеці. Всі укріплення Кам'янця, поділяються на дві категорії: замок і міські фортифікації. Самий замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами.Фортеця була збудована ще до часів вогнепальної зброї, тому башти замку та міста були повністю кам'яними та мали кам'яні кронштейни і верхи, а не сучасні дахи, які були прилаштовані ймовірно вже за російських часів.

3)Білгород - Дністровська ( Акерманська ) фортеця - історико - архітектурна пам'ятка XIII - XV століть.Побудована на місці античного міста Тіра, з трьох сторін оточена ровом шириною 10 - 12 м і початкової глибиною до 14 м. З півночі омивається водами Дністровського лиману.Загальна довжина стін - більше 2 км. Висота стін і веж - від 5 м до 15 м, товщина - від 0,8 м до 5 м. Між куртинами (частинами кріпосного валу між бастіонами ) було 34 вежі, збереглося 26. У фортеці є цитадель ( укріплена центральна частина фортеці, пристосована до самостійної оборони, останній притулок захисників при штурмі ). 4) Генуезька фортеця Кафа в Феодосії - середньовічні укріплення, збудовані Генуезькою республікою в XIV столітті для оборони свого найбільшого володіння в Криму - Кафи. Розташована на березі Феодосійської затоки в південній частині міста. Фортеця захищала східну частину міста з боку моря, і так само була морськими воротами фортеці.Залишки генуезької фортеці є історико-архітектурним заповідником. Фортеця мала дві лінії укріплень: цитадель і зовнішню частину. Цитадель була побудована в 1340-1343 роках. У цитаделі розміщувався консульський палац, казначейство, резиденція латинського єпископа, будівля суду з балконом для оголошення консульських постанов, склади та магазини цінних товарів - дорогоцінних каменів, хутра, шовку.У XIX столітті більшість споруд були розібрані. До теперішнього часу збереглася південна стіна цитаделі з двома баштами (башта Святого Климента та башта Кріско), частина західної стіни, пілони воріт, кілька веж у різних частинах міста. На території цитаделі також збереглися міст, турецькі лазні і кілька церков.

74.Каплиця Боїмів

Скульптурне різьблення каплиці Боїмів та скульптурний портрет ХVІ ст. Каплиця збудована у 1609 - 1615 роках (за іншими даними у 1606 - 1615 роках* над фамільним гробівцем родини львівських патриціїв Боїмів. Будівництво замовив і розпочав Георгій Боїм, а завершував один з його синів Павло Боїм. Каплицю було побудовано на території тогочасного міського цвинтаря поблизу Латинського собору. Всього в усипальниці було поховано 14 членів родини Боїмів Імена творців каплиці точно не відомі. Найбільш обґрунтована та поширена версія, що будівничим каплиці був архітектор Андрій Бемер зі своєю артіллю, який в ті часи побудував декілька споруд у Львові. Фахівці відзначають, що прототипом каплиці Боїмів ймовірно є усипальниця Зигмунтовська (Сигізмундівська* у замку Вавель в Кракові, яка була побудована на початку 16-го століття італійським архітектором Б. Флорентійчиком (Бартоломео Береччі*. Зовні каплиця своєю архітектурно-об'ємною композицією нагадує прикарпатські церковиці 17-го століття. Квадратна в плані кубічна будова (четверик* увінчана восьмериком бані з восьмигранним світловим ліхтарем. Верхній купол завершено хрестом з фігурою Христа. Архітектурний стиль фахівці визначають як зрілий ренесанс з переходом до бароко, з другого боку - трактують як найхарактерніший взірець північного маньєризму в Україні. Архітектурний об'єм має характерну для доби Ренесансу центричну композицію, розбивку зовнішніх стін пілястрами іонічного ордера, розвинений вінцевий карниз. Стіни каплиці орієнтовані строго по сторонах світу. Південна стіна закрита прибудованим у 19-му столітті впритул до каплиці будинком. Східна стіна, що виходить на вулицю Галицьку, розчленована п'ятьма пілястрами і прикрашена лише двома фресковими портретами – самого Георгія Боїма та його дружини Ядвіги. Портрети створені 1617 року і приписуються Яну Дзіані.На північній стіні також розчленованій пілястрами розміщено також два фрескових зображення: Богоматері та Христа. Трохи вище цих зображень на одній з граней вісьмигранного барабану розташований один з найкращих львівських рельєфів – "Юрій Змієборець". Взагалі образ патрона Георгія Боїма – Св. Юрія (Георгія* принаймні тричі зустрічається в декоративному оформленні каплиці. Вважається, що автором згаданих фресок і барельєфа, а також скульптурних зображень над капітелями пілястр є згадуваний Андрій Бемер. Найбільш насиченим декоративними елементами є головний (західний* фасад каплиці. Відомо, що скульптурна декорація західного фасаду була "приставлена" на другому етапі будівництва каплиці у 1611 – 1615 роках. Автором цієї надзвичайно насиченої пластикою декорації вважається майстер з Вроцлава Гануш Шольц. Протягом останніх двохсот років мистецтвознавці нарікають на невисокий художній рівень цієї скульптурної декорації, хоч для багатьох людей власне вона є найбільш цікавим і вражаючим елементом зовнішнього оформлення каплиці. Ще однією незвичною особливістю зовнішнього виду каплиці є фігура Христа на куполі. Це не дуже розповсюджений у християнській іконографії образ Христа Засмученого (пол. Chrystus frasobliwy, англ. Pensive Christ*. Незвичність цього варіанту скульптури у тому, що на відміну від усіх інших зображень сидячого Христа, тут Христос спирається щокою на ліву руку, а на більшості відомих зображень – на праву. Інтер’єр каплиці композиційно і стилістично пов'язаний з її зовнішнім виглядом. Внутрішнє оздоблення каплиці і її будова вражають своєю витонченістю і гармонією, величезна кількість елементів і скульптурних зображень розміщених в невеликому просторовому об'ємі приміщення скомпонована настільки ефектно і майстерно, що зсередини каплиця виглядає значно більшою і вищою ніж ззовні. Вівтарна стіна, що стрімко і гармонійно зливається з чашею куполу каплиці створює атмосферу піднесення. Більшість скульптурних робіт в інтер’єрі каплиці виконано Й.Пфістером. Для оздоблення використано місцеві матеріали. Нижній ярус вівтаря, як і фасад, виконано з полянського вапняку (з покладів біля села Поляна під Львовом*, верхній ярус вівтаря та підкупольні рельєфи виконано у техніці стюко (з застосуванням суміші вапна, гіпсу і меленого алебастру або мармуру*. Деякі скульптурні композиції виконано з застосуванням чорного мармуру та білого або сірого алебастру, який на той час був відомий під назвою "русинського мармуру". Вівтарні композиції, які є домінантою, смисловим і композиційним центром інтер’єру, розміщені на східній внутрішній стіні каплиці просто напроти входу.

75. Цар-колос К. Білокур

Однією з найяскравіших за своєю емоційною силою впливу і найвідоміших є картина "Цар Колос". Усе в композиції підпорядковане розкриттю тематичного вузла твору - життєдайній силі хліба, колосу. Творча думка художниці, розкута, вільна, легка, синтезувала увесь набуток знань, уявлень, сновидінь про "земний рай, достаток, прихисток". Усе тут величне, щедре, багате в цвітінні, урожайності, сприйнятті поняття "колосся" як первня хліба, людського земного щастя. Фарби на палітру лягали щедро і кольори звучали дзвінко, радісно, вшановуючи, звеличуючи скромні колосочки, основу основ людською житія. Твір розкриває і характер самої художниці - її глибоку народність, любов до рідної землі, шану до хліборобської праці.

Картина одразу стала знаменитою та, на жаль, не збереглася, не дійшла до наших днів (не повернулась з виставки в Парижі 1957 р.). Розуміючи значення цього твору, художниця зробила варіанти картини (1949-й і 1950-гі рр.).