13.Країни з перехідною економікою: вихідні умови формування, моделі розвитку

До країн з перехідною економікою належить більшість колишніх соціалістичних країн, що здійснюють перехід від соціалістичних методів господарювання до ринкових. Це колишні союзні республіки СРСР: Україна, Росія, Білорусь, Молдова. Латвія, Литва, Естонія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Туркменіс-тан, Таджикистан; колишні соціалістичні країни Центральної та Східної Європи: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія й Герцеговина, Македонія, Албанія; азіатські країни - Китай, Монголія і В'єтнам. Соціалістичну орієнтацію з метою побудування комунізму зберегли Корейська Народно-Демократична республіка (КНДР) і Куба.

За географічною ознакою та особливостями соціально-економічних перетворень країни з перехідною економікою можна поділити на три групи:

§ країни Центральної та Східної Європи та країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія);

§ країни СНД;

§ Китай та В'єтнам.

Назва та склад регіону "Центральна та Східна Європа", дещо умовні, оскільки Україна, Росія, Білорусь та Молдова - це також Східна Європа з географічної точки зору; але так прийнято за класифікацією ООН і в світовій соціально-економічній літературі. Назва "Країни з перехідною економікою" (Countries in transition") також затвердилася в оперативному використанні міжнародних операцій. Але є ще одна умовність щодо самого поняття „транзитивна (перехідна) економіка". Справа в тому, що немає чіткого критерію, визначення межі, за якою транзитивна економіка вже стає ринковою. Є підстави міркувати, що низка членів Центральної та Східної Європи (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Румунія й Болгарія), які прийняті до ЄС, вважаються країнами з ринковою економікою, оскільки вони вже в цій організації. Немає достатніх аргументів для заперечення того факту, що, наприклад Україна й Росія вже побудували ринкову економіку у своїй основі. Проте в офіційних документах міжнародних організацій термін „транзитивні економіки" поки що зберігається, тому розглянемо ці країни в тому складі, в якому вони були визначені на початку 90-х років минулого століття.

14.Країни, що розвиваються: поняття, загальні ознаки та місце у світовій економіці

Межа між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, досить умовна. У якості еквівалента зазвичай використовують ВВП на душу населення; проводитися також класифікація по паритетах купівельної спроможності валют. Крім того, беруться до уваги історичні й політичні умови розвитку країн.

Країни, що розвиваються, іноді розглядають у рамках окремих географічних регіонів. Так в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) виділяють 22 країни, що розвиваються, у Латинській Америці і Карибському басейні -- 34 країни, на Середньому і Близькому Сході -- 16 країн, у Південній Азії -- 8 країн, в Африці - 62 країни.

З урахуванням класифікації Світового банку країни світу, що розвиваються можна розділити на 3 групи за рівнем душового ВВП:

найбідніші, із душовим ВВП менше 800 дол.: Ангола, Афганістан, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бутан, Гаїті,

країни з душовим ВВП від 800 до 10 000 дол: Алжир, Антігуа і Барбуда, Аргентина, Бангладеш, Барбадос,

країни з високим душовим ВВП, більше 10 000 дол: Аруба, Багамські о-ви, Бермудські о-ви, Бруней, Віргінські о-ви (США), Гуам, Кайманові о-ви,

Крім цього, країни, що розвиваються, іноді поділяють на:

нафтоекспортні, у тому числі країни ОПЕК;

нові Індустріальні Країни (НІК);

країни значного потенціалу;

сировинні придатки і "бананові республіки".

У даний час країни, що розвиваються, зосередили 79% населення світу; 637,63% світового ВВП; на них припадає 41,24 % світового експорту, 34,45% світового промислового і 68,28% сільськогосподарського виробництва. Чітко просліджується тенденція постійного росту питомої вати економіки цих країн у світовому промисловому виробництві. Якщо в 1950 р. їхня питома вага складала 15,6%, то в 2000 році вона зросла до 34,46% . У світовому ВВП у 1950 р. країни, що розвиваються, складали 22,24%, а в 2000 р. питома вага збільшилася до 37,63% . ВВП на душу населення в 1950 р. складав пересічно по країнах, що розвиваються, 1000 доларів, а до 2000 р. - 3800 дол. При цьому на шість найбільших країн (Мексику, Пакистан, Індію, Індонезію, Бразилію й Аргентину) припадає 35% населення, 27% світового торгового експорту, 21% ВВП країн, що розвиваються.