- •1.Аукціони як метод здійснення міжнародної торгівлі
- •2.Біржі як метод здійснення міжнародної торгівлі. Основні біржові товари
- •3.Бреттон-Вудська валютна система: характеристика, основні переваги і недоліки
- •4.Валюта та валютні цінності. Класифікація валют
- •5.Вияви дискримінації в міжнародній торгівлі
- •6.Вільні економічні зони (вез). Класифікація вез, особливості функціонування
- •7.Генуезька валютна система характеристика, основні переваги і недоліки
- •8.Європейська асоціація вільної торгівлі (єавт)
- •10.Інструменти управління зовнішнім боргом країн
- •9.Засоби зовнішньоторговельної політики
- •11.Інтеграційні процеси в Північній Америці
- •12.Класифікація кредитів. Умови надання кредитів. Кредитні міжбанківські ставки.
- •13.Країни з перехідною економікою: вихідні умови формування, моделі розвитку
- •14.Країни, що розвиваються: поняття, загальні ознаки та місце у світовій економіці
- •15.Курс валюти. Купівельна спроможність валют
- •16.Ліцензія як об’єкт торгівлі науково-технічними знаннями
- •17.Міжнародна виробниче кооперування
- •19.Міжнародна спеціалізація виробництва
- •20.Міжнародний кредит, його роль у світовій економіці, функції у сфері зовнішньоекономічних зв'язків
- •21.Міжнародний поділ праці, умови розвитку мпп
- •22.Міжнародний ринок банківських кредитів
- •23.Міжнародний рух капіталу: суть, чинники, форми. Види іноземних інвестицій, їх масштаби.
- •24.Міжнародні фінансові ринки та рух капіталу. Міжнародні фінансові центри, передумови їх формування
- •25.Необхідність і значення інтеграції України до світового господарства та системи і мев. Передумови входження України до світового економічного простору
- •26.Нові індустріальні країни (нік): чинники, що зумовили появу та економічне зростання. Моделі розвитку економік нік
- •27.Об’єктивні передумови, політичні й економічні цілі, основні етапи розвитку західноєвропейської економічної інтеграції
- •28.Організаційні засади міжнародного банківського кредиту. Платіжні та валютно-фінансові умови міжнародного кредиту
- •29.Особливості формування та розвитку інтеграційних процесів в країнах Південно-Східної Азії та Тихоокеанського регіону
- •30.Паризька валютна система: характеристика, основні переваги і недоліки
- •31.Платіжний баланс, методи його регулювання
- •32.Поняття і структура світової валютної системи
- •33.Поняття лізингу, його види
- •34.Поняття середовища мев, його структура й особливості
- •35.Принципи формування та масштаби інтеграційних об’єднань
- •36.Проблеми зовнішньої заборгованості у мев. Форми, структура і масштаби зовнішньої заборгованості
- •37.Рівні розвитку мев: функціональні, економічні, територіальні, за суб'єктами діяльності
- •3. За суб'єктами діяльності:
- •38.Роль фінансово-промислових груп (фпг) у розвитку міжнародного виробничого співробітництва
- •39.Суб’єкти та об’єкти міжнародних економічних відносин
- •40.Сутність міжнародних кредитних відносин. Основні види кредитних угод.
- •41.Сутність та економічні аспекти глобальних проблем
- •42.Суть валюти. Класифікація валют. Конвертованість валют: поняття і види
- •43.Суть міжнародного кредиту, його роль в мев. Суб’єкти міжнародного кредитного ринку
- •44.Типологізація країн - суб'єктів світового господарства
- •45.Тнк: сутність і еволюція, сучасна стратегія
- •46.Форми кредитування експортних та імпортних операцій
- •47.Формування економічної єдності світу. Глобалізація світової економіки
- •49.Франчайзинг товарів і послуг. Переваги і недоліки його використання
- •50.Ціноутворення на світовому ринку. Поняття «умови торгівлі» і його економічний зміст
- •51.Ямайська валютна система: характеристика, основні переваги і недоліки
37.Рівні розвитку мев: функціональні, економічні, територіальні, за суб'єктами діяльності
Міжнародні економічні відносини - система господарських зв'язків фізичних та юридичних осіб на інтернаціональному рівні, на рівні держав, групи держав, міжнародних економічних організацій, що орієнтовані на реалізацію їхніх потреб.
Система МЕВ - це динамічна сукупність взаємозв'язків суб'єктів світового господарства, яка проявляється як цілісне утворення.
Між країнами існують різні відносини: політичні, наукові, культурні. Країни співробітничають в різних галузях: організують міжнародні виставки картин, обмінюються артистами, науковцями, досвідом в області техніки, захисту навколишнього середовища.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - одна із форм міжнародних відносин. МЕВ опосередковують здійснення інших форм міжнародних відносин. Наприклад, для нормального функціонування науково-технічних зв'язків між країнами необхідним є міжнародний ринок науково-технічної продукції. Крім того МЕВ - це система економічних зв'язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних кордонів.
Рівні розвитку МЕВ:
1. За географічною (територіальною) ознакою виділяють наступні рівні:
- інтернаціональний - синтез усіх економічних взаємовідносин між країнами;
- регіональний - економічні відносини регіонів та інтеграційних об'єднань;
- національний - МЕВ окремих країн.
2. За економічною ознакою виділяють:
- економічні контакти - найпростіші економічні зв'язки, мають епізодичний характер, регулюються одноразовими угодами;
- економічна взаємодія - стійкі економічні зв'язки, що ґрунтуються на міжнародних договорах та угодах на тривалий строк (5-10 р.)
- економічне співробітництво - міцні економічні зв'язки на основі спільних, раніше розроблених і узгоджених намірів, закріплених у довгострокових економічних договорах (до 25 років);
- економічна інтеграція - вищий рівень розвитку МЕВ, об'єднання економік країн, проведення погодженої державної політики у взаємних відносинах та у відносинах з третіми країнами.
3. За суб'єктами діяльності:
- мікроекономічні - підприємства, фірми, особи;
- макроекономічні - країни;
- наднаціональні - міжнародні організації та інтеграційні об'єднання.
38.Роль фінансово-промислових груп (фпг) у розвитку міжнародного виробничого співробітництва
З економічної погляду поняття «фінансово-промислова група»можетпотребляться у двох взаємозалежних, проте цілком які збігаються значеннях. У широкому значенні їм позначаються будь-які форми щодо стійкого співробітництва вчених та взаємопроникнення промислового й фінансового капіталу [5,с.10]. у вужчому сенсі під ФПГ розуміється таку форму інтеграції промислових та фінансових структур, яка задовольняє критеріям, зафіксованим у законодавчі акти, і супроводжується офіційним визнанням і включенням до Реєстр ФПГ Російської Федерації [5,с.10].
Отже, ФПГ виступає найбільш організованим об'єднанням різнорідних підприємств і закупівельних організацій, вдало поєднує свої інтереси, що дозволяє повнокровніше скористатися наявними можливостями кожного учасника у досягненні громадських цілей, найбільш відповідних умовам сучасної ринкової економіки.
У фінансово-промислові групи відбувається об'єднання цих двох форм капіталу фінансово-промисловий капітал, котрій притаманний специфічний характер руху, і особлива форма кругообігу. Його застосування дозволяє значно підвищити віддання і отриматиприращенний дохід у результат їхньої об'єднаного функціонування. Тимчасово вивільнені кошти одному підприємстві – учасника фінансово-промислової групи – можуть спрямовуватися на покриття потреби у грошових засобах інших підприємств – члени групи, оскільки рух їх капіталів і швидкість оборотів різні. Це дає економію коштів, оскільки залучається ззовні позиковий капітал. З іншого боку, тимчасово вільні кошти підприємств вже як банківського капіталу можна використовувати для емісії цінних паперів, спекулятивних угод, валютних операцій, складних та нетрадиційних комерційних схем і комбінацій, розміщення позичок та інших активів будь-де тощо. Отже, у процесі кругообігу промислового капіталу ФПГ створюються умови для вивільнення коштів, які можуть опинитися обертатися як банківський капітал через відсутність чітких меж з-поміж них. У водночас банківський капітал має можливість раціональніше, із меншим ризиком здійснювати свій кругообіг. Ефект від об'єднаного використання капіталів (банківського і промислового) значно вища суми результатів їх окремого функціонування. І це тільки одна річ виникнення і функціонування фінансово- промислового капіталу, появи нових організаційно-господарських структур, що забезпечують поєднання інтересів, й прагнення до максимізації прибутку всіх учасників фінансово-промислової групи.
