12.Класифікація кредитів. Умови надання кредитів. Кредитні міжбанківські ставки.

По суб'єктах кредитування існують споживчі кредити,

, що надаються

- банком ;

- торговими організаціями;

- приватними особами (так звані приватні споживчі позики);

- установами небанківського типу - ломбарди, пенсійні фонди і т.д.

- споживчі кредити, що надаються позичальникам безпосередньо на підприємствах і в організаціях, в яких вони працюють.

По термінах кредитування споживчі кредити ділять на

- короткострокові - від 1 дня до 1 року;

- середньострокові - 1-5 років;

- довгострокові - понад 5 років.

По забезпеченню споживчі кредити бувають забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствамі) і незабезпечені (бланкові). Забезпечення не гарантує погашення кредиту, але значно знижує ризик його неповернення.

По методу погашення розрізняють

- Кредит з разовим погашенням (noninstallment). Сюди відносяться поточні рахунки, що відкриваються покупцем на термін 1-1,5 місяця в універмагах і інших підприємствах роздрібної торгівлі; в межах наданих кредитів вони купують товари і, після закінчення встановленого терміну, одноразово погашають свою заборгованість. Споживчий кредит з разовим погашенням включає також кредити у вигляді відстрочення платежу (за послуги комунальних підприємств, лікарів і медичних установ).

- Кредит з розстрочкою платежу (installment), погашення заборгованості по кредиту і відсотків здійснюється одноразово[1]. Кредити з розстрочкою діляться на що рівномірно погашаються (щомісячно, щокварталу) і нерівномірно погашаються (сума платежу міняється).

За умовами надання розрізняють кредити разовий і поновлюваний (револьверний).

По методу стягування відсотків позики класифікують таким чином:

- позики з утриманням відсотків у момент її надання; позики із сплатою відсотків у момент погашення кредиту;

- позики із сплатою відсотків рівними внесками впродовж всього терміну користування (щокварталу, один раз в півріччя або по спеціально обумовленому графіку).

Порядок надання кредиту

          Першочерговим завданням, яке постає перед кредитоотримувачем, є звернення в банк.

         Звернення до банку може бути оформлене у вигляді листа, клопотання, заявки (посилання) чи іншого документа, форма якого може встановлюватися самим банком. У заявці необхідно зазначити суму кредиту, його призначення, строки погашення та форма забезпечення.         

         Основні документами, які вимагають банки (посилання):

- документи, що підтверджують факт реєстрації підприємства у відповідних органах (свідоцтво про державну реєстрацію підприємства, копії установчих документів, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість тощо) та інша офіційна інформація про підприємство і про повноваження відповідних осіб виступати від його імені;

- документи про фінансовий стан підприємства та його платоспроможність (виписка про рух коштів, декларації та інша фінансова звітність), про наявність власного майна та ін.;

- кредитна історія позичальника (інформація про повернення ним попередніх кредитів);

- бізнес-план, фінансове обґрунтування, графік використання кредиту та інші документи, необхідні для оцінки ефективності використання кредиту;

- копії контрактів чи протоколів про наміри, які будуть укладені чи укладаються відповідно до бізнес-плану;

- документи, які підтверджують забезпечення кредиту (гарантії, договір страхування чи ін.), свідоцтво про право власності на предмет застави та ін.

         Обсяг документів залежить від того, чи вперше позичальник бере кредит у конкретного банку, від суми кредиту, від того, на які цілі береться кредит та від інших обставин.

          Отримавши всі документи, необхідні для видачі кредиту, працівник банку, який відповідає за даний проект, проводить аналіз клієнта, з метою визначення його відповідності вимогам банку.

         Якщо всі документи відповідають вимогам банку і містять повну інформацію про діяльність клієнта, банк приймає позитивне рішення про видачу позики і настає наступний етап - оформлення договору.

Міжбанківське кредитування - надання / отримання кредитів одним банком інших. Міжбанківське кредитування є найбільш неоднорідним і нестабільним сегментом ринку фінансового Росії. Стабілізації міжбанківського ринку сприяють створені телекомунікаційні мережі, що дозволяють проводити електронні платежі в режимі «реального времени» не тільки усередині країни, але і з закордонними контрагентами. Організація видачі міжбанківських

кредитів здійснюється за загальним стандартам банківської практики і базується на складанні кредитного договору або генеральної угоди, якщо кредити носять регулярний характер. Як правило, міжбанківські кредити є незабезпеченими і базуються на тривалих довірливих відносинах між банками-кореспондентами. Особливості міжбанківського кредитування - короткостроковий характер, валовий характер і високий рівень ризику. До таких загальноприйнятим ставкам міжбанківського ринку належать:

1. офіційні процентні ставки (облікова ставка, ставка фінансування ре), які встановлюються центральними банками держав, за якими вони здійснюють рефінансування комерційних банків;

2. міжбанківські ставки пропозиції кредитних ресурсів, по яких ведучі банки країни надають кредити першокласним банкам шляхом розміщення у них депозитів. Як правило, ці ставки трохи вища за облікову ставку;

3. ставка «ПРАЙМ-Рейт» (базисна ставка, першокласна ставка) за якою комерційні банки надають кредити першокласним позичальникам-корпораціям. Вона звичайно нижче перших двох.

Найбільш відомими і розповсюдженими є ставки пропозиції на міжбанківських ринках у нас у країні і низці західних країн:

- ЛІБОР (LIBOR) / лібідо (LIBID) - Лондонська міжбанківська ставка пропозиції / залучення