51.Ямайська валютна система: характеристика, основні переваги і недоліки

Особливістю міжнародних валютно-кредитних відносин кінця 70-х - початку 80-х років минулого століття характеризувалися тим, що ці роки стали випробуванням на практиці Угоди Всесвітнього комітету МВФ про перевлаштування Бреттон-Вудської системи, укладеної в січні 1976 р. в Кінгстоні (Ямайка). Ямайська угода була ратифікована у вигляді другої поправки до Статуту МВФ і введена в дію 1 квітня 1978 р. Реформована валютна система отримала назву Ямайської.

Першим важливим елементом Ямайської валютної системи було витіснення золота з міжнародних розрахунків і висунення на роль світових грошей спеціальних прав запозичення (СПЗ) і національних валют. МВФ було доручено здійснити повернення країнам-членам 1/6 частини золотого запасу Фонду, що був внесений в порядку оплати квот; і реалізацію шляхом аукціонів іншої 1/6 його частини. Офіційні запаси Фонду становили 150 млн унцій, або 4665 т. Центральні банки країн-учасниць отримали можливість здійснювати операції з золотом за ринковими цінами, а золоті паритети і офіційна ціна золота була відмінена. Досить широку програму аукціонів із продажу золота з державних запасів здійснили США, які протягом 1978 р. і до липня 1979 р. на 15 аукціонах Казначейства реалізували 382,6 т золота. А МВФ у свою чергу припинив приймати золото як оплату квот і процентів за кредитами.

Витіснення золота супроводжувалося впровадженням СПЗ як головного міжнародного резервного активу. Як зазначалося в попередній темі, створення СПЗ мало на меті вирішення проблеми міжнародної валютної ліквідності, що різко загострилася в середині 60-х років XX ст. СПЗ призначалися для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків із МВФ, а також вони були універсальним еталоном вартості національних валют. Спочатку технічним засобом забезпечення паритету одиниці МВФ із золотом був золотий вміст СПЗ, але формальний, тому що на відміну від долара, СПЗ ніколи не конвертувалися в золото, навіть в обмежених масштабах1. Жорстка залежність СПЗ від долара (до 1 червня 1974 р.) унеможливлювала виконання СПЗ ролі світових грошей. Тому керівництво МВФ встановило новий спосіб розрахунку курсу цих грошей - метод стандартного кошика, що базується на декількох найбільш значних валютах. Спочатку до такого кошика були включені валюти 16 країн, що займали провідне місце в міжнародній торгівлі. З 1 січня 1981 р. МВФ спростив формулу розрахунку вартості СПЗ, скоротивши кількість валют у стандартному кошику до п'яти, а потім в результаті запровадження євро - до чотирьох (див. тему 1).

Введені з 1 квітня 1978 р. поправки до Статуту МВФ передбачали поступове перетворення СПЗ на головний резервний актив світової валютної системи2. Слід зазначити, що положення ст. IV пункту 2 сучасного Статуту МВФ створює базис для розвитку резервної функції не тільки СПЗ, але й інших штучних еквівалентів, охоплюючи національні валюти країн, тобто встановлює де-юре систему мультивалютного стандарту. Це означає, що країни - члени МВФ можуть підтримувати вартість своєї валюти відносно СПЗ чи іншого еквівалента, включаючи при цьому золото.

Другим важливим елементом Ямайської валютної системи є право країн - членів МВФ обирати режим валютного курсу. За класифікацією МВФ країна може обрати такі режими валютних курсів: фіксований, плаваючий чи змішаний.

Основна перевага системи фіксованих валютних курсів - їхня передбачуваність і певність, що позитивно позначається на обсягах зовнішньої торгівлі і міжнародних кредитів. Фіксований валютний курс може успішно використовуватися як "номінальний якір" у боротьбі з інфляцією, як свідчить досвід країн, що розвиваються, і країн із перехідною економікою, тобто бути орієнтиром під час розробки інших макроекономічних показників у програмах стабілізації. Недоліком цієї системи є, по-перше, неможливість проведення незалежної кредитно-грошової політики, оскільки всі дії центрального банку спрямовані суто на підтримку оголошеного рівня валютного курсу, а, по-друге, висока ймовірність помилок під час вибору рівня фіксованого валютного курсу, що загрожує значними втратами офіційних валютних резервів.

Основна перевага системи плаваючих валютних курсів - це те, що вони є "автоматичними стабілізаторами", сприяють врегулюванню платіжних балансів без видимих втрат офіційних валютних резервів, і не потребують втручання Центрального банку в ринковий механізм. Водночас значні коливання валютних курсів негативно позначаються на міжнародній торгівлі і фінансах, породжуючи ризики і непевність у міжнародних економічних відносинах. Крім цього, при цій системі не виключається можливість проведення інфляційної політики з боку центрального банку.

Сучасні системи валютного курсу представляють різні варіанти системи плаваючого і фіксованого валютного курсу. Плаваючі курси можуть бути вільними або регульованими. Вільні курси встановлюються на валютних ринках стихійно, за відсутності валютної (курсової) політики з боку держави. Відсутність курсової політики означає, що уряд не встановлює валютних обмежень, не здійснює валютних інтервенцій або інших операцій на відкритому ринку, спрямованих на формування обмінного курсу. Регульованими вважаються курси, які встановлюються на валютному ринку під впливом валютної (курсової) політики.

На відміну від Бреттон-Вудської валютної системи в сучасній немає чіткої регламентації регулюючої функції МВФ. Ямайська валютна угода забезпечила надання Фонду більшої гнучкості в системі регулювання. Формулювання в загальних рисах функцій МВФ як регулятора системи надає цій організації більші можливості для здійснення втручання в національну валютно-фінансову політику країн, що розвиваються, в інтересах країн-кредиторів і насамперед США.

Ямайська валютна угода закріпила статус-кво, що утворився внаслідок курсових потрясінь і змін у 70-х роках XX ст. у сфері міжнародних валютно-кредитних відносин. Сучасний світовий валютний порядок такий: світовими грошима є СПЗ; усі валюти країн - членів МВФ виражають свою вартість прямо чи через резервні валюти; курси валют плавають чи прикріплені до СПЗ і провідних валют; значна кількість країн підтримують валютну конвертованість; регулятором валютного порядку є МВФ.

82