15.Курс валюти. Купівельна спроможність валют

Валюта — це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.

Існують такі види валют:

1. Залежно від емітента валютних коштів розрізняють види валют:

— національна — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, фунт стерлінгів тощо);

— іноземна — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;

— колективна — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

2. Залежно від режиму використання:

— конвертована валюта (повно або частково);

— неконвертована.

3. Залежно від сфери і мети використання:

— валюта оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;

— валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

— валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта — валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги та ін. її головною функцією є створення валютних державних резервів.

Валютні відносини — сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Учасники валютних відносин: держави, міжнародні організації, юридичні особи, фізичні особи.

Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Види валютних курсів:

— офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну, і навпаки;

— ринковий (гнучкий) валютний курс — формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;

— змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашенні зовнішнього боргу і под.

16.Ліцензія як об’єкт торгівлі науково-технічними знаннями

Міжнародна торгівля ліцензіями і "ноу-хау" є основною формою науково-технічного обміну між країнами та грає все зростаючу роль із зарубіжними інвестиціями і експортом наукоємкої продукції. Інновативність стає все більш внутрішньою ознакою економічно розвинутих країнах, створюючи цим самим, нові можливості для вирішення проблем суспільного розвитку, підвищення ефективності використання наявних обмежених ресурсів, якісної зміни структури виробництва і споживання. Перетворення інновацій в головну силу економічного розвитку сучасної світової економіки обумовлює активізацію процесів міжнародного науково-технічного обміну. Світова практика свідчить, що основною комерційною формою міжнародної передачі технологій є ліцензійна торгівля.

Формою міжнародних економічних відносин, роль яких у сучасних умовах неухильно підвищується, є міжнародні науково-технічні зв'язки. З розгортанням НТР жодна країна, який би не був у неї науково-технічний потенціал, не взмозі повністю задовольнити свої потреби у новій техніці і технології, створювати усі види наукової продукції. Саме міжнародні науково-технічні зв'язки і є тією формою, через яку здійснюється обмін науково-технічними досягненнями між різними країнами. Обсяг цього обміну неухильно збільшується. Зараз загальний обсяг науковомісткої продукції на світовому ринку досяг 2,3 млрд дол. Міжнародні науково-технічні зв'язки реалізуються шляхом торгівлі високотехнологічними та науковомісткими товарами і обміну науково-технічними знаннями та діловими послугами, або технологічного обміну. Розглянемо їх.

Розширення науково - технічних зв'язків супроводжується і посиленням конкуренції між різними країнами в пріоритетних напрямах науково-технічного прогресу. Це приводить до зміни співвідношення СИЛ між провідними країнами, що забезпечують обмін технологіями. Якщо після Другої світової війни беззаперечним лідером були США, то в сучасних умовах їх технологічна перевага значною мірою втрачена. Все більшу роль у цій сфері міжнародних економічних відносин відіграють Японія, ФРН, Франція. Останнім часом у цій сфері зростає роль Китаю.