30.31. Корпоративне управління в банках.

В Україні впровадження принципів корпоративного управління набуває надзвичайної ваги в контексті вступу країни у ВТО та експансії західних банків на українському ринку. Для вітчизняних банків питання корпоративного управління набувають особливої актуальності в контексті входження іноземного капіталу та зростання рівня конкуренції. Як показує досвід, у сфері корпоративного управління іноземні банки приносять з собою елементи нової, вищої корпоративної культури. Це виражається в тому, що іноземні банки дотримуються стандартів розкриття інформації, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, побудованих на кращих світових зразках, вони ефективніше і професійно управляють кадрами, в них краще функціонує контроль акціонерів над менеджментом. Прихід іноземних банків із більш багатим досвідом менеджменту вимагає від вітчизняних банків удосконалення всіх сфер управлінської діяльності, і насамперед системи корпоративного управління. Отже, з приходом іноземного капіталу вітчизняні банки змушені підвищувати рівень корпоративного управління аби успішно конкурувати із західними банківськими установами, а якщо витримати конкуренцію не вдасться і виникне необхідність продажу банку, то відчутно підвищити його вартість

Корпоративне управління — це насамперед система відносин, то їх розвиток значною мірою зазначається досконалістю правового поля. У цьому зв’язку відзначимо, що вміжнародній практиці природні процеси рецепції і уніфікації правових норм відбуваються як умежах однієї держави, так ів регіональному та всесвітньому масштабах.

Корпоративне управління є новим напрямом економічної науки, тому недостатньо структуроване за змістом та термінологією. Розроблення теоретичних засад корпоративного управління потребує системного підходу. Це дозволяє чітко визначати його сутність на основі аналізу внутрішньої будови і структурних елементів. Визначення корпоративного управління як системи взаємовідносин між менеджерами, акціонерами та іншими зацікавленими особами корпорації, що визначає:

1) механізми узгодження їх інтересів при формуванні корпоративних цілей;

2) організацію контролю за ефективністю діяльності у досягненні корпоративних цілей.

Створюючи ефективну систему корпоративного управління, банки стикаються з необхідністю вирішувати безліч специфічних питань на додаток до тих, з якими мають справу акціонерні товариства, що діють у реальному секторі економіки.

По-перше, фундаментальний взаємозв'язок принципала й агента (відносини між власниками і менеджерами) у банківському бізнесі набагато складніший, ніж у промисловості чи торгівлі. Це пояснюється глибиною інформаційних асиметрій (нерівномірністю розподілу інформації між різними учасниками ринкових відносин) внаслідок жорсткого регулювання з боку наглядових органів, великої питомої ваги державного капіталу в банківських системах багатьох країн існування інституту банківської таємниці.

По-друге, для виконання функції фінансового посередництва банкам достатньо відносно низької, у порівнянні з нефінансовими компаніями, частки власних коштів у пасивах. Подовжене кредитне плече фінансового важеля зумовлює підвищену ризикованість банківських пасивів, значну розбіжність між тимчасовими структурами пасивів і активів і, що дуже важливо, критичну залежність банків від довіри багатьох вкладників. Схильність банківського бізнесу до ризику збільшується наявністю в більшості країн обов'язкового страхування депозитів (у фінансовій літературі це називається моральним ризиком: він пов'язаний з тим, що зусилля з пом'якшення наслідків небезпечних дій можуть підвищити імовірність здійснення подібних дій).

Підвищення рівня корпоративного управління дозволяє банкам вирішити проблему "поганих" кредитів і зміцнити довіру потенційних контрагентів (вкладників, позичальників, клієнтів по валютних і фондових операціях). В наслідок цього розподіл кредитних ресурсів між нефінансовими компаніями стає більш раціональним, що дає можливість економіці країни вийти на траєкторію стійкого зростання. Від створення належної системи корпоративного управління в банківському секторі виграють усі зацікавлені сторони:

- банки підвищать ефективність своєї діяльності;

- банківська система в цілому залучить нових вкладників, позичальників, інвесторів та інших контрагентів;

- акціонери банків одержать впевненість у забезпеченні захисту і підвищенні прибутковості своїх інвестицій;

- держава зможе розраховувати на підтримку банківського сектора у своїх зусиллях щодо зміцнення конкурентноздатності національної економіки і боротьби із шахрайством та корупцією;

- суспільство в цілому скористається плодами збільшення суспільного багатства.