11. Моделі банківських систем, їх переваги та недоліки.

Банківська система в Україні має дворівневу побудову: на першому рівні — Національний банк України, на другому — комерційні банки.

Провідне місце в банківській системі належитьНаціональному банку України (НБУ). Він покликаний провадити єдину політику в сфері грошового обігу, зміцнення національної грошової одиниці — гривні.

Національному банку України надано монопольне право на випуск грошей (емісію). Він виконує роль емісійного центру. Банк зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали, у тому числі золото, валютні запаси.

Національний банк України обслуговує державний борг країни, дає дозвіл на створення (реєстрацію) комерційних банків.Більшість країн мають один центральний банк, наприклад Англійський банк у чи Великобританії Бундсебанк у Західній Німеччині. У Сполучених Штатах їх 12.

Що стосується інфраструктури банківської системи, то поміт­них успіхів досягнуто у формуванні механізму міжбанківських розрахунків, міжбанківського валютного ринку, ринку міжбанківського кредитування та рефінансування комерційних банків, у створенні системи банківського регулювання і контролю.

в Україні вкрай повільно розвивався попит на посередницькі послуги банків, а відтак не було економічних переду­мов для належного розвитку банківської системи. Тому, незважаючи на помітне зростання основних кількісних показників її діяльності, у цілому рівень розвитку банківської системи України, особливо на фоні банківських систем розвинутих країн, є досить низьким.

12. Роль банківської системи в економічному розвитку країни.

Економічний розвиток країни в умовах трансформації фінансово-економічних відносин потребує налагодженої системи інституційного забезпечення. В умовах, коли певна частина суб’єктів фінансово-економічних відносин володіє фінансовими ресурсами, а інша має в них потребу, постає питання про активізацію діяльності посередницьких структур, діяльність яких відбувається у середовищі економічної нестійкості та зростаючої конкуренції.

Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у механізмі організації та регулювання господарського життя суспільства. За роки економічної незалежності в Україні побудована власна банківська система, проте тенденції розвитку світових ринків висувають нові вимоги до функціонування банківських структур, підвищення якості наданих ними послуг, забезпечення стійкості та ліквідності.

Банки на сьогодні є одним із основних суб’єктів фінансового ринку, зокрема, та економіки загалом. На відміну від більшості фінансових інститутів, вони мають у розпорядженні залучені кошти фізичних та юридичних осіб, тому, виконуючи функцію управління фінансовими ресурсами, банківські структури значну увагу змушені приділяти забезпеченню можливості в майбутньому повернути кошти вкладникам, дотриманню окремих нормативів та обмежень, які забезпечують стабільність функціонування банківської системи.

Становлення банківської системи формувалося еволюційним шляхом, починаючи з періоду розвитку товарного виробництва та поширення грошових відносин, з наукової точки зору представляє інтерес процедура кількісної та якісної оцінки місця банківських структур у системі грошово-кредитних відносин.

Грошові відносини характерні для різних секторів економіки та у кожному з них проявляють свої специфічні риси:

а) сфери обслуговування товарного виробництва та обігу: властивий зустрічний рух товарних і грошових потоків. Товарно-грошові відносини існують при різних способах виробництва, зберігаючи при цьому характерні ознаки

б) фінансової системи: грошові відносини пов’язані з формуванням та використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів;

в) кредитної сфери: грошові відносини опосередковують рух позикового капіталу без зустрічного товарного потоку, однак у зворотньому напрямку забезпечують безперервність процесів відтворення.

В економічній літературі банківська система здебільшого ототожнюється або з кредитною системою, або з системою комерційних банків. Так, банківську систему визначають як “сукупність банків та банківських установ, що виконують належні їм функції”

Забезпечення стійкості банківської системи загалом і кожного банку зокрема є об’єктивною потребою і закономірністю розвитку економічних процесів в країні. Стійкість банку слід розуміти як такий стан, за якого банк упродовж порівняно тривалого періоду зберігає та нагромаджує капітал, незазнаючи труднощів у виконанні своїх функцій і досягненні мети своєї діяльності – отриманні прибутку, та має реальні шанси для збереження цього стану у майбутньому. Можна виокремити три основні групи чинників, які визначають стійкість банків:

зовнішні чинники;

чинники стану світових економічних процесів;

чинники діяльності окремого банку.

Першу групу становлять зовнішні чинники, не пов’язані безпосередньо з діяльністю кожного банку зокрема, і банківської системи загалом. Значимою є загальна економічна ситуація, яка визначається насамперед реалізацією економічної політики. Негативним є нестабільність фінансового ринку, системна банківська криза, затяжна стагнація виробничої сфери, невиконання державою своїх зобов’язань, зокрема фінансування державних замовлень, неврегульована нормативно-правова база і постійна зміна законодавчих актів тощо. До цієї групи належать також чинники, пов’язані з практичною діяльністю головного інституту грошово-кредитної системи – НБУ при виконанні покладених на нього найважливіших функцій: по-перше, проведення грошово – кредитної політики; по-друге, регулювання грошового обороту в країні; по-третє, здійснення банківського нагляду за діяльністю банків.

Другу групу чинників становлять чинники стану світових економічних процесів. Прикладом є світова фінансова криза 2008 року, яка позначилася на фінансово-економічному становищі більшості країн.