Тема 2. Виробництво і його основні фактори. Суспільний продукт

1. Назвіть фактори виробництва та охарактеризуйте його основні елементи.

Економічна теорія розглядає виробництво в широкому і вузькому значенні. У вузькому значенні виробництво — це процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Оскільки природа не надає людині всіх необхідних їй благ, їх потрібно виробляти. А оскільки людина не може перестати споживати, то процес виробництва постійно відновлюється. Виробництво в широкому значенні розглядається як процес, що безупинно відновлюється, являє собою суспільне відтворення, що включає не тільки безпосереднє виробництво, але й розподіл, обмін і споживання створених благ.

Якщо процес виробництва відновлюється в колишніх масштабах, то це просте відтворення, якщо розміри виробництва збільшуються,— розширене відтворення.

У процесі виробництва беруть участь особисті й речові фактори. Особистий, або суб'єктивний, фактор представлений робочою сплою і під­приємницькою здібністю. Речовий фактор — це засоби виробництва, що включають предмети праці й засоби праці. Предмети праці — те, на що спрямована діяльність людини, те, що піддається обробці (природна речовина, сировина). Засоби праці — матеріальні речі, за допомогою яких люди створюють необхідні блага (інструменти, устаткування, будинки), а також природні умови виробництва (наприклад, вітер).

У процесі виробництва всі ці фактори поєднуються за допомогою технології.

Процес суспільного виробництва — це процес створення прямих і непрямих благ. Прямі блага — блага, необхідні для задоволення потреб безпосередньо споживачів. До них належать різноманітні речі (товари) і особисті послуги. Непрямі блага — блага, необхідні для задоволення потреб виробників. Це засоби виробництва і комерційні послуги. Наприклад, зубна щітка — це пряме благо, товар. Тролейбус — непряме благо, засіб виробництва, а от проїзд у тролейбусі — це особиста послуга, а значить, пряме благо. Приклад комерційної послуги — перевезення вантажів.

Процес виробництва можна розглядати і як процес створення індивідуальних і суспільних благ. Індивідуальні блага — подільні блага, доступні індивідуальному покупцеві, що піддаються принципу виключення і конкуренції (не може чи не бажаєш заплатити за дане благо — виключаєшся з числа його одержувачів). Суспільні блага неподільні блага, для яких характерні не виключність і не конкурентність. Відокремити споживачів суспільних благ платників від неплатників неможливо: блага, які споживають одні, залишаються доступними і для інших. Прикладом індивідуального блага можуть бути окуляри, проїзд у метро, прикладом суспільного — квіти на клумбі, світлофор, маяк, освітлення вулиць.

Розрізняють матеріальне і нематеріальне виробництво. Перше включає виробництво матеріальних благ і послуг (промисловість, сільське господарство, будівництво). Нематеріальне виробництво пов'язане зі створенням духовних, моральних та інших цінностей (охорона здоров'я, культура, наука, мистецтво).

У структурі сучасного виробництва особливо виділяється інфраструктура — сукупність видів організацій та інститутів, що діють у межах особливих ринків і забезпечують загальні умови виробництва і життєдіяльності людей. До неї належать біржі, ярмарки, аукціони, брокерські, страхові, аудиторські фірми, банки та ін.

2. Покажіть на конкретних прикладах варіанти використання виробничих ресурсів.

Відомо, що одні й ті ж виробничі потреби можна задовольнити різними ресурсами (наприклад, зростання обсягів виробництва можна досягти, використовуючи більше трудових ресурсів або придбавши устаткування чи автоматизовані поточні лінії). З іншого боку, один і той самий виробничий ресурс можна використати у виробництві різних благ. Це стосується не лише таких «універсальних» ресурсів, як, наприклад, будівлі, енергоносії, вода, земля тощо, а й більш «специфічних» ресурсів — метал, деревина, скло та ін. Так, з деревини можна виробляти папір, олівці, меблі, будматеріали тощо. Знаючи, що виробничі ресурси обмежені, економічні суб'єкти прагнуть використовувати їх ефективно, забезпечуючи повну зайнятість усіх придатних ресурсів (що, однак, не виключає наявності природного рівня безробіття). Зрозуміло, що використання виробничих ресурсів для виробництва одних товарів означає неможливість їх застосування у виробництві альтернативних товарів. Тобто виробники постають перед вибором, що виготовляти з даних ресурсів, а від чого відмовитись.

Обмеженість економічних ресурсів і багатоваріантність їхнього використання графічно представлені на рисунку кривою виробничих можливостей (КВМ).

КВМ — це геометричне місце точок альтернативу можливого виробництва поєднання двох видів чи двох типів товарів в умовах

A раціонального використання

B обмежених ресурсів. Точки А і

C G на графіку — це максимально

E можливі кількості кожного з

F товарів, вироблених із наявних

ресурсів. Точки В, С, D, Е, Р —

різні комбінації виробництва

двох товарів з обмежених

ресурсів.

G

Кожна з точок, що знаходяться на КВМ( наприклад, точка К), означає ефективний варіант виробництва, оскільки не всі ресурси задіяні з повною віддачею. Точки, що знаходяться праворуч від КВМ ( наприклад, М), - неможливий варіант виробництва, тому що наявних ресурсів недостатньо для виробництва даних кількостей товарів одночасно. Опуклий вигляд КВМ пояснюється невзаємозамінністю ресурсів, тобто їхньою непридатністю для виробництва різних товарів (наприклад, картопля як сировина для виробництва чіпсів непридатна для виробництва швейних машин). Виробництво кожної додаткової одиниці інвестиційних благ буде означати не просте зменшення кількості споживчих благ, але і втрату дедалі більшої їх кількості, оскільки доводиться використовувати порівняно малоефективні ресурси. Таким чином, альтернативна вартість одиниці інвестиційних благ (кількість споживчих благ, від виробництва яких довелося відмовитися заради виробництва одиниці інвестиційних благ) буде зростати зі збільшенням їхнього виробництва. У цьому полягає суть закону зростаючих альтернативних витрат.

Отже, КВМ відображає:

— обмеженість ресурсів;

— можливість вибору;

— альтернативну вартість;

— зростання альтернативних витрат, а отже, і зменшення доходності.

Крива виробничих можливостей використовується як при мікро-, так

і при макроаналізі економічних процесів.

У суспільстві може бути досягнуте економічне зростання за рахунок збільшення кількості чи підвищення якості ресурсів, використання нових технологій, участі в міжнародній торгівлі тощо. Графічно це означає зміщення КВМ вправо.