8.Поясніть причини, що зумовлюють необхідність державного ре­гулювання ринкової економіки (з використанням конкретних си­туацій).

Однією з найістотніших рис, за якими відрізняють одну економічну систему від іншої, є співвідношення між роллю уряду і ринку в управ­лінні економікою.

Уряд виконує надзвичайно різноманітні функції в економіці. Всі вони спрямовані на підтримку і полегшення функціонування ринкової системи, а також на посилення і модифікацію функціонування ринко­вих відносин.

• Важливу роль в економічній діяльності держави відіграє правова база як передумова ефективного функціонування ринкової економіки.

• Оскільки на більшості ринків ефективне виробництво може бути забезпечене при високому рівні розвитку конкуренції, то уряди багатьох країн впроваджують антимонопольні закони з метою захисту і посилення конкуренції як ефективного регулятора підприємницької діяльності.

• Ринкова система дуже нерівномірно розподіляє грошові доходи, а отже, і національний доход, між окремими сім'ями та особами. Важливим завданням уряду є відносне вирівнювання доходів окремих груп населення за допомогою системи трансфертних та податкових платежів/

Конкурентна ринкова система часто спонукає до виготовлення продукції, яка не відповідає суспільним потребам, а на виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких економічно виправданий, неспро­можна взагалі виділяти будь-які ресурси. Дефіцит ресурсів у деяких галузях держава здатна усунути за допомогою субсидій споживачам або виробникам.

— Маніпулювання рівнем державних витрат та податків — один із головних інструментів уряду, за допомогою якого держава здатна регу­лювати рівень зайнятості і цін.

Розглянемо співвідношення між недоліками ринку та функціями дер­жавної політики.

Недоліки ринку	Державне втручання
1. Неадекватна конкуренція	1. Антимонопольне (антитрестівське)' законодавство
2. Побічні ефекти економіч­ної діяльності	2. Законодавче регулювання рівня забруднення; податки, субсидії
3. Суспільні товари та послу­ги	3. Національна оборона, національна безпека, маяки та ін.
4. Неприйнятна нерівність у доходах і майні	4. Прогресивне оподаткування доходів і майна. Програми підтримки доходів
5. Діловий цикл (високі ін­фляція та безробіття)	5. Монетарна політика, зміни в про­позиції грошей і відсоткових ставок
6. Повільне економічне зрос­тання	6. Фіскальна політика (податки і ви­трати). Інвестиції в освіту. Зменшення бюджетного дефіциту

9. Назвіть причини нерівності доходів та форми державної підтримки малозабез­печеного населення.

Проблема нерівності багатства — одна з найдавніших проблем у світі, Диференціація багатства — розбіжності в сумах регулярно одержуваних сім'ями номінальних доходів (в розрахунку на одного члена сім'ї) і вартості майна, що їм належить. Диференціація багатства визначається нерівніс­тю в розподілі доходів. Аргумент на користь нерівності доходів — це необхідність використовувати їх як стимул ефективного розвитку еконо­міки. Визнання об'єктивності нерівності в розподілі доходів передбачає визначення оптимальної межі їх диференціації і створення системи пе­рерозподілу доходів.

Причини диференціації доходів.

1. Відмінності в здібностях. Люди мають різні інтелектуальні, фізичні і естетичні здібності, що дають їм змогу робити різний внесок у сукуп­- ний продукт, а отже, одержувати різні за величиною види доходів (заро­- бітну плату, прибуток, ренту).

2. Освіта і навчання. Кожен член суспільства вільний у виборі осві­- ти, але обмежений у можливостях інвестицій на ці цілі. У процесі вироб-­ ництва люди виконують різні за ступенем складності і рівнем кваліфіка-­ ції операції,— отже, одержують різні доходи.

3. Професійні особливості й ризик. Доходи неоднакові через відмін-­ ність в умовах роботи, можливість «сумісництва» — роботи в кількох місцях, різної готовності ризикувати.

4. Володіння власністю. Існує нерівність у володінні: окремим осо­- бам належить різна кількість ресурсів, акцій, облігацій. Право спадку­- вання відтворює ця нерівність.

5. Удача, зв'язки, нещастя і дискримінація. Уміння «опинитися в по­- трібному місці в потрібний момент» допомагає розбагатіти.

Для визначення межі диференціації доходів використовують «криву Лоренца». Вона дозволяє встановити, наскільки реальний розподіл дохо­дів країни між сім'ями відрізняється від абсолютної рівності та абсолют­ної нерівності. На вигляд графік нагадує лук. Корпус його — це варіант абсолютної рівності доходів сімей. Осі х та у — показують ситуацію аб­солютної нерівності (1 % сімей одержує 100 % всіх доходів). Чим силь­ніше натягнута тятива «луку Лоренца», тим більша в країні нерівність сімей за рівнем доходів. Учені вважають, що край натягу настає в мо­мент, коли найбідніші 40 % населення одержують 12—13 % загальної суми доходів сімей країни. Таке становище може призвести до соціального вибуху. Рівень диференціації визначаєть­ся індексом Джині (/джині ), що розрахо­вується як відношення площі «лука» до площі трикутника, утвореного лініями абсолютної рівності і нерівності. /_Джині більше 0, але менше 1. Чим він вищий, тим більша диференціація доходів. В Україні в 1998—2000 рр. цей індекс був в інтервалі 0,5—0,7. Бідність — рі­вень життя сім'ї, коли її доходи не до­зволяють забезпечити прожитковий мі­німум. Близько 14 % всього населення живе в бідності.

Доля сімей 100

Перерозподіл доходів ґрунтується на податковій системі. Програми соціального страхування частково відшкодовують втрати заробітків, по­в'язані з виходом на пенсію та із тимчасовим безробіттям. Ці програми фінансуються за рахунок податків на заробітну плату і виражають «за­роблене право» на пенсію, допомогу по тимчасовій непрацездатності, до­помогу безробітним. Програми державної допомоги, чи благодійні про­грами, надають допомогу тим, хто не може заробити сам, будучи непрацездатним або маючи на утриманні дітей. Ці програми фінансу­ються із загальних податкових надходжень. Щоб здобути право на допо­могу, окремі особи і сім'ї повинні представити документи, що свідчать про їх низькі доходи. У Конституції України (Ст. 46) записано, що ко­жен громадянин має право на соціальний захист, яке гарантується дер­жавним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків грома­дян, підприємств, організацій, а також бюджетних джерел соціального забезпечення. На соціальний захист населення спрямовані Закони Украї­ни: «Про зайнятість населення», «Про індексацію грошових доходів на­селення», «Про пенсійне забезпечення», «Про основні положення соціаль­ного захисту ветеранів праці та інших громадян літнього віку в Україні». Одним із методів соціального захисту є встановлення мінімальної заробіт­ної плати (в Україні — 185 грн).