Загальна характеристика системи професійної освіти України

  – це сукупність закладів професійно-технічної і вищої освіти, а так само наукових, науково-методичних і методичних організацій, включаючи органи управління ними.

Структура професійної освіти включає:

• ;

• ;

• ;

• ;

• .

2. Стандартизація професійно-технічної освіти.

- це сукупність державних вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня кваліфікації випускника професійно-технічного навчального закладу та освітнього рівня вступників.

Державний стандарт професійно-технічної освіти розробляється виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Державні освітні стандарти з конкретних професій розробляються на основі і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти (МОН), за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин (Міністерство соціальної політики України), та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

ДСПТО розробляються на професії, зазначені в та в «Класифікатор професій» ДК 003:2010.

ДСПТО містить:

• освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника професійно-технічного навчального закладу;

• типовий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників;

• типові навчальні програми з навчальних предметів, виробничого навчання і виробничої практики, передбачені типовим навчальним планом;

• систему контролю знань, умінь і навичок учнів (слухачів) та критерії кваліфікаційної атестації випускників;

• перелік основних обов’язкових засобів навчання.

, підприємства, установи, організації, що здійснюють підготовку кваліфікованих робітників, є документом, що визначає узагальнені вимоги до знань, умінь, навичок та інших складових компетентності випускника.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика є основою ДСПТО щодо визначення змісту професійно-технічної освіти, необхідного для якісної професійної підготовки кваліфікованого робітника в межах обраної професії та встановленого рівня кваліфікації, а також професійно-орієнтованою програмою формування компетенцій, необхідних для успішної трудової діяльності у відповідному секторі економіки, у тому числі і забезпечення самозайнятості.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика розробляється на основі (професійного стандарту) для кожного рівня кваліфікації і доповнюється компетенціями випереджувального характеру, що відповідають сучасним технологіям на виробництві та у сфері послуг.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника визначає:

• сферу професійного використання випускника;

• планований рівень його кваліфікації;

• узагальнені вимоги до професійних знань, умінь і навичок у межах інтегрованої (згрупованої) професії та окремих її спеціальностей (спеціалізацій), якими повинен володіти випускник для творчого та якісного виконання робіт у визначеній сфері професійної діяльності;

• перелік професійних умінь і навичок, якими повинен володіти випускник для творчого і якісного виконання робіт у визначеній сфері професійної діяльності.

Сфера професійного використання випускника визначається відповідно до національного класифікатора України « » ДК 009:2010.

з конкретної професії (типовий навчальний план) визначає структуру змісту професійно-технічної освіти відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника, яка включає загальнопрофесійну, професійно-теоретичну, професійно-практичну підготовку та визначає обов’язкові навчальні предмети.

Типовий навчальний план містить:

• код і назву професії за державним переліком професій;

• код і назву професії, спеціальності (спеціалізації) за державним класифікатором професій;

• перелік обов'язкових навчальних предметів, видів навчальних робіт та обсягів навчального часу на ці предмети;

• перелік форм контролю знань, умінь і навичок учнів (слухачів) та критерії їх кваліфікаційної атестації;

• перелік навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень, полігонів та основних обов'язкових засобів навчання;

відомості про:

• планований рівень професійної кваліфікації випускника;

• обсяг навчального часу на обов'язкову компоненту змісту професійно-технічної освіти;

• загальний фонд навчального часу;

• освітній рівень вступників до професійно-технічних навчальних закладів, обмеження щодо їх віку і статі.

є документом, що визначає обов’язкові компоненти змісту професійно-технічної освіти у визначеній предметом галузі знань і об’єм навчального матеріалу з конкретного навчального предмета.

Типові навчальні програми розробляються на кожний , зазначений у типовому навчальному плані, та на виробниче навчання.

Програма навчального предмета включає назву предмета, найменування та зміст навчальних тем (зміст предмета), орієнтовний зміст лабораторних і практичних робіт, розподіл навчального часу на їх вивчення.

Періодичність оновлення типових навчальних планів і типових навчальних програм здійснюється не рідше ніж раз на років.

Система контролю знань, умінь і навичок учнів (слухачів) полягає у застосуванні різних видів контролю.

Метою контролю є визначення рівня компетентності учнів (слухачів) у межах очікуваних результатів, зазначених в освітньо-кваліфікаційній характеристиці, що включає наявність понять, знань і розумінь, умінь і навичок, сформованих шляхом реалізації типових навчальних програм з навчальних предметів і з професійно-практичної підготовки.

У системі контролю знань, умінь і навичок учнів (слухачів) головною складовою є .

Критерії кваліфікаційної атестації – критерії оцінювання випускників, що базуються на компетентнісному підході і розроблені відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Критерії оцінювання базуються на принципах визнання, достовірності, надійності, прозорості, керованості процесом виконання, професіоналізмі.

Перелік основних обов’язкових засобів навчання містить загальні вимоги до типу обладнання, що дозволяє реалізувати програми виробничого навчання.

Згідно з Законом України «Про професійно-технічну освіту» освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.

– це обмежена в часі і просторі взаємообумовлена діяльність учителя і учнів.

В ПТНЗ прийняті наступні форми навчання:

- : уроки різних типів, лекції, лабораторно-практичні заняття, теоретичні і практичні семінари, екскурсії, навчальні конференції, домашня навчальна робота учнів;

- : урок в навчальних майстернях училища і в навчальних цехах, заняття в виробничих цехах виробництва і в сфері послуг, виробнича практика на робочих місцях підприємства і сфері послуг, переддипломна і перед випускна практика.

Основною формою організації навчального процесу в ПТНЗ є .

Під уроком розуміється частина навчального процесу, обмежена визначеним відрізком часу і яка проводиться інженером-педагогом, майстром виробничого навчання з постійним складом учнів однакового рівня підготовки, об’єднаних в навчальну групу (бригаду).

В процесі професійного навчання вирізняють наступні види уроків:

- ;

- .

Уроки теоретичного навчання слугують для придбання учнями науково-технічних знань і інтелектуальних умінь, необхідних для здійснення майбутньої професійно-трудової діяльності.

Урок виробничого навчання – це організаційна форма практичного навчання, яка забезпечує вирішення єдиної дидактичної задачі всією групою учнів в однакових навчально-виробничих умовах (навчальних майстернях, навчально-виробничих цехах, навчальному господарстві і т.п.).

Умовно всі уроки виробничого навчання можна поділити на три групи:

• уроки, на яких формуються первісні уміння по виконанню прийомів, операцій і окремих видів робіт;

• уроки, на яких вдосконалюються первісні умінні і формуються навички виконання операцій і видів робіт;

• уроки, на яких вдосконалюються уміння і навички виконання операцій і формуються уміння виконання комплексних та інших видів робіт.

Окрім уроків, в школах, ПТНЗ використовують: і : факультативні заняття, консультації, додаткові заняття з невстигаючими, кружкові заняття, семінари, екскурсії.

Завдання позаурочних форм навчання – розширення умов для розвитку інтелектуальних можливостей вихованців, задоволення їх пізнавальних інтересів.

Допоміжними формами навчання є різні об’єднання клубного типу, секції, студії, змагання, конкурси і олімпіади.

об’єднують учнів за інтересами і спрямовані на поглиблення знань з певних дисциплін або наукових проблем.

 передбачають залучення учнів до системи самостійного виконання практичних завдань на основі оволодіння теоретичними знаннями.

 є формою самостійної пізнавальної діяльності учнів з метою поглиблення вивчення окремих тем і проблем.

 – колективне відвідування музеїв, виставок, підприємств, природного довкілля з пізнавальною метою.

 спрямовані на задоволення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їх інтелекту.

передбачає самостійне виконання учнями навчальних завдань за межами уроку.