Питання для самоконтролю з теми:

1. Що таке система професійної освіти?

2. Яка структура професійної освіти?

3. Яке основне завдання професійно-технічної освіти?

4. Що таке державний стандарт освіти?

5. Які компоненти включає державний стандарт професійно-технічної освіти?

6. Які компоненти включає державний стандарт вищої освіти?

7. Які компоненти включає галузевий стандарт вищої освіти?

8. Які компоненти включає стандарт вищої освіти вищого навчального закладу ?

9. Перерахуйте вимоги, які висуваються до змісту освіти в профтехучилищах.

Глосарій

Академічна свобода – складова правового статусу навчального закладу, педагога (науково-педагогічного працівника), здобувача освіти, яка є комплексом суб’єктивних прав щодо визначення, трансляції, вивчення елементів змісту освіти та змісту навчання, вибору обставин освітнього процесу та деяких елементів освітньої системи.

Акредитація навчального закладу – процедура надання навчальному закладові певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям освіти певного рівня та кваліфікації, відповідно до державних освітніх стандартів та вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності; державне визнання (підтвердження) його статусу (рівня акредитації), яке здійснюється шляхом проведення акредитаційної експертизи.

Акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним ОКР – державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців з цієї спеціальності державним вимогам, або іншими словами державне встановлення переліку освітніх програм професійної підготовки, з яких навчальний заклад може видавати документи про освіту державного зразка.

Бакалавр – ОКР вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та спеціальні (професійно-орієнтовані) уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності (і здатний вирішувати типові професійні завдання»), що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні. На конституційному рівні (п. 6 ст. 92 Основного Закону) встановлено, що основи виховання та освіти визначаються лише законами, тобто віднесено до виключної компетенції парламенту. Також освітнім законодавством Верховну Раду визнано органом, який визначає освітню політику держави (ст. 4 ЗУ«Про освіту»).

Вища освіта – рівень освіти, який ґрунтується на повній загальній середній освіті, здобувається особою на конкурсній основі у ВНЗ в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Власник навчального закладу – фізична або юридична особа, якому належить право володіння, користування і розпорядження майном навчального закладу у межах, визначених законом.

Державний стандарт професійно-технічної освіти - це сукупність державних вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня кваліфікації випускника професійно-технічного навчального закладу та освітнього рівня вступників.

Дошкільна освіта (як зміст, результат, мета) – забезпечені спеціальними суб’єктами та батьками дитини дошкільного віку її різнобічний розвиток відповідно до задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, а також формування у неї моральних норм, набуття життєвого соціального досвіду.

Дошкільна освіта (як процес) – цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

Дошкільна освіта (як система) – ланка (рівень, елемент) освітньої системи України, цілеспрямований на реалізацію Д.О. як процесу та досягнення змісту Д.О.

Дошкільний навчальний заклад – навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система, ЄКТС (European Credit Transfer and Accumulation System, ECTS): Система трансферу і накопичення кредитів, що сприяє наданню, визнанню, підтвердженню кваліфікацій та освітніх компонентів, мобільності студентів. Система ґрунтується на визначенні навчального навантаження студента, яке необхідне для досягнення певних результатів навчання та обліковується в кредитах ЄКТС. В ЄКТС навчальному навантаженню навчального року за денною формою відповідають 60 кредитів.

Європейська рамка кваліфікацій для навчання впро-довж життя (European Qualifications Framework for Lifelong Learning, EQF LLL): Рекомендований у 2008 р. Європейським Парламентом і Радою Європейського Союзу загальний системний опис восьми кваліфікаційних рівнів, які охоплюють весь спектр кваліфікацій, здобутих у процесі формального, неформального, інформального навчання, зокрема загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти. Рамка є інструментом для поліпшення розуміння, порівняння, ідентифікації і визнання існуючих та запровадження нових кваліфікацій у різних країнах Європи, сприяє мобільності громадян між країнами та навчанню впродовж життя. Кожен кваліфікаційний рівень описується в термінах результатів навчання, які визначаються через знання, уміння і компетентність.

Загальна середня освіта (як зміст, результат, мета) – забезпечений спеціальними суб’єктами (навчальними закладами, педагогічними працівниками) інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток дитини шляхом оволодіння нею систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності.

Загальна середня освіта (як процес) – цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта (як система) – ланка (рівень, елемент) освітньої системи України, цілеспрямований на реалізацію З.С.О. як процесу та досягнення змісту З.С.О.

Загальноосвітній навчальний заклад – навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту.

Засоби діагностики якості вищої освіти – складова галузевих стандартів вищої освіти (галузевий нормативний документ, затверджений МОН), визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей.

Зміст навчання – науково обґрунтована система методичного та дидактичного навчального матеріалу, засвоєння якого забезпечує здобуття змісту освіти; структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття змісту освіти (та певної кваліфікації). У вищій школі З.Н. поділяється на: нормативну частину – обов'язковий для засвоєння, і З.Н., сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістові модулі із зазначенням їх обсягу й рівня засвоєння, а також форм державної атестації; вибіркову частину змісту навчання – рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістові модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у фахівцях певної спеціалізації спеціальності, з урахуванням досягнень наукових шкіл і ВНЗ.

Зміст освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система здібностей, знань, умінь, навичок, компетенцій, світогляду, громадських і професійних якостей, що розвиваються та формуються у процесі навчання та виховання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури.

Зміст (результат, мета) освіти для особистості – знання, уміння, навички, здобуті компетенції, отриманий досвід певної діяльності, розвинуті здібності, сформовані переконання, ціннісні орієнтації тощо.

Інклюзивна освіта – освіта дітей з особливостями психічного чи фізичного розвитку, яка забезпечується не в спеціальних навчальних закладах, а у звичайних, в яких створюються для цього необхідні умови.

Кваліфікація – здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи. К. визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Необхідний рівень освіти досягається завдяки реалізації освітніх, освітньо-професійних та освітньо-наукових програм підготовки та має в цілому відповідати колу та складності професійних завдань та обов'язків. У документах про освіту, чи інших документах про професійну підготовку, кваліфікація визначається через професійну назву роботи за класифікацією професії.

Кваліфікація – офіційний результат оцінювання й визнання, який отримано, коли компетентний орган установив, що особа досягла результатів навчання за заданими стандартами. (Національний освітній глосарій)

Кваліфікація з вищої освіти – будь-який ступінь, звання, диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним органом і засвідчує успішне закінчення програми з вищої освіти. (Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні)

Кваліфікований робітник – ОКР професійно-технічної освіти особи, яка на основі базової або повної загальної середньої освіти здобула професійно-технічну освіту першого, другого або третього ступеня, спеціальні уміння та знання (має відповідний досвід їх застосування для вирішення професійних завдань), достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Компетентність – інтегрована характеристика якостей особистості, результат підготовки людини до виконання діяльності в певних професійних та соціально-особистістних предметних галузях (компетенціях), який визначається необхідним обсягом і рівнем знань, умінь, цінностей та досвіду у певному виді діяльності.

Компетенція – 1) включає знання й розуміння (теоретичне знання академічної області), знання та уміння діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як невід'ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті); 2) предметна галузь у якій індивід добре обізнаний і в якій він проявляє готовність до виконання діяльності.

Лісабонська конвенція – це основоположний документ у сфері міжнародного визнання документів про освіту. У конвенції наведено чіткий глосарій , визначені принципи здійснення процедури визнання.

Лісабонська конвенція з визнання (Lisbon Recognition Convention): Міжнародна конвенція Ради Європи, що розроблена спільно з ЮНЕСКО, прийнята в 1997 р. у Лісабоні, запроваджується з 1999 р. і стосується визнання академічних ступенів та кваліфікацій вищої освіти. У конвенції наведено чіткий глосарій, визначені принципи здійснення процедури визнання. Конвенція встановлює, що ступені (кваліфікації) і періоди навчання мають визнаватися, якщо інституціями, відповідальними за визнання, не встановлено суттєвих відмінностей. Лісабонська конвенція з визнання слугує важливим інструментом Болонського процесу та Європейського простору вищої освіти.

Ліцензування – процедура визнання спроможності навчального закладу розпочати (продовжити) освітню діяльність, пов'язану із наданням освіти певного рівня відповідно до державних освітніх стандартів та вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Ліцензування вищої освіти – процедура визнання спроможності ВНЗ певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Магістр – ОКР вищої освіти особи, яка на основі ОКР бакалавра здобула повну вищу освіту та (або на основі ОКР спеціаліста, або вищої освіти, здобутої до запровадження в Україні ступеневої вищої освіти) здобула поглиблені спеціальні уміння та знання (має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань), достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Молодший спеціаліст – ОКР вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту (професійно-технічну освіту третього ступеня в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти), спеціальні уміння та знання (має певний досвід їх застосування для вирішення типових професійних завдань), достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Навчальний заклад – заклад (різновид організації) з певним штатом службовців і адміністрацією, що відповідно до наданої ліцензії здійснює освітню діяльність з метою задоволення освітніх потреб та забезпечення права людини на освіту.

Навчальний план – складова освітніх стандартів (компоненти навчального закладу), яка розробляються навчальним закладом відповідно до освітньо-професійної програми підготовки і затверджується керівником закладу. Н.П. визначає графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін (практик), види навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.

Освіта – термін має багатозначний полісемантичний характер, у значенні освіта як зміст, результат, здобуток людства, окремого суспільства чи окремої особистості – як сукупність нематеріальних благ (здібностей, знань, умінь, навичок, переконань, цінностей, компетенцій тощо); у значенні освіта як процес розуміється здобуття та надання вказаних нематеріальних благ; освіта розуміється як спеціально створена система засобів, інституцій, призначених для зберігання, розвитку, передачі, надання, здобуття відповідних соціальних благ. Міжнародні акти (зокрема, Міжнародна стандартна класифікація освіти, схвалена ЮНЕСКО у 1997 році) трактують освіту (рос. образование, англ. education) переважно у процесуальному значенні, а як результат трактують термін «навчання» (рос. обучение, англ. learning).

Освітнє право (в об’єктивному значенні) – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у галузі освіти; за оцінками фахівців: або має системні ознаки, притаманні самостійній галузі права, або постає міжгалузевим комплексним правовим інститутом.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника ВНЗ – складова галузевих стандартів вищої освіти (галузевий нормативний документ, затверджений МОН за погодженням з центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики), в якому узагальнюється зміст вищої освіти, тобто відображаються цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.

Освітньо-кваліфікаційні рівні (ОКР) – характеристика професійно-технічної або вищої освіти за рівнем сформованості якостей, що забезпечують здатність особи виконувати відповідні фахові завдання чи обов'язки на певному кваліфікаційному рівні: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

Освітньо-професійні програми підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою відповідних ОКР – затверджені МОН державні документи, які визначають зміст та нормативний термін навчання і передбачають відповідні форми контролю та державної атестації.

Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше ОКР та практичного досвіду.

Позашкільна освіта – сукупність знань, умінь та навичок, що отримують вихованці, учні та слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Професійна освіта – це процес, продукт і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, необхідних для кваліфікованої діяльності в межах тої чи іншої професії, а також правил і норм поведінки, прийнятих у визначеному професійному середовищі.

Професійна педагогіка - це галузь педагогічної науки, що вивчає закономірності навчання людини професії і формування професійно важливих і соціально значимих якостей особистості працівника.

Професійне виховання – це сумісна діяльність інженера-педагога (майстра виробничого навчання) і того, хто навчається, по засвоєнню правил і норм поведінки, які прийняті у визначеному професійному середовищі, а також формуванню у нього професійно важливих і соціально значущих якостей особистості.

Професійне навчання – сумісна діяльність інженера-педагога (майстра виробничого навчання) і того, хто навчається, по засвоєнню останнім системи науково-технічних знань по професії, а також умінь і навичок рішення типових професійних задач.

Професійно-технічна освіта – комплекс педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння особистістю знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.

Професійно-технічний навчальний заклад – навчальний заклад, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Професія – набір робіт, які характеризуються заданим рівнем збігу основних завдань та обов'язків, що виконуються чи мають бути виконані працівником; вона вимагає від працівника визначеного кола знань та умінь.

Рамка кваліфікацій – цілісний структурований опис кваліфікаційних рівнів, через який можуть бути виражені та співвіднесені між собою в узгоджений спосіб всі кваліфікації.

Рівень професійної діяльності – характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), що виконує працівник. У сфері праці розрізняють такі рівні професійної діяльності: стереотипний рівень (рівень використання) уміння використовувати налагоджену систему (об'єкт діяльності) під час виконання конкретних задач діяльності, та знання призначення об'єкта і його основних (характерних) властивостей; операторський рівень уміння готувати (налагоджувати) систему і керувати нею під час виконання конкретних задач діяльності та знання принципу (основних особливостей) побудови й принципу дії системи на структурно-функціональному рівні; експлуатаційний рівень уміння під час виконання конкретних задач діяльності тестувати та аналізувати роботу системи з метою виявлення та усунення пошкоджень і знання методів аналізу функціонування системи та методів аналізу, пошуку та усунення пошкоджень; технологічний рівень уміння під час виконання конкретних задач діяльності здійснювати розробку систем, що відповідають заданим характеристикам (властивостям), і знання методів синтезу та технологій розробки систем та способів їх моделювання; дослідницький рівень уміння проводити дослідження систем із метою перевірки їх відповідності заданим властивостям, уміння вибирати з множини систему, що дозволяє найбільш ефективно вирішувати задачі діяльності, знання методики дослідження систем та методів оцінки ефективності їх застосування під час вирішення конкретних задач діяльності.

Рівні акредитації ВНЗ – ступінь та обсяг наданого навчальному закладові права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям освіти певного рівня та кваліфікації. В Україні встановлено: І рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них ВНЗ, у яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями ОКР молодшого спеціаліста; ІІ рівень – коледж (та інші прирівняні до нього ВНЗ), у яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями ОКР молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки ОКР бакалавра; ІІІ рівень – у ВНЗ здійснюється підготовка фахівців за напрямами ОКР бакалавра, спеціальностями ОКР спеціаліста, а також за окремими спеціальностями ОКР магістра; ІV рівень – у ВНЗ здійснюється підготовка фахівців за напрямами ОКР бакалавра, спеціальностями ОКР спеціаліста, магістра.

Система освіти – унормована джерелами освітнього законодавства взаємоузгоджена та функціонально взаємопов’язана сукупність інституцій (навчальних закладів, науково-методичних (наукових, методичних) установ, науково-виробничих підприємств, державних і муніципальних органів управління освітою, суб`єктів самоврядування в галузі освіти) та засобів, інструментів (інститутів стандартизації, ліцензування, акредитації, атестації, державного замовлення, державного фінансування, порядку набуття статусів педагогів, здобувачів освіти тощо), які забезпечують реалізацію освітнього процесу та досягнення освітнього результату.

Система професійної освіти – це сукупність закладів професійно-технічної і вищої освіти, а так само наукових, науково-методичних і методичних організацій, включаючи органи управління ними.

Спеціалізація – це більш вузьке поняття, ніж спеціальність (наприклад, спеціальність хірург, а спеціалізація – нейрохірург).

Спеціаліст – ОКР вищої освіти особи, яка на основі ОКР бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Спеціальність – категорія, що характеризує: у сфері праці –особливості спрямованості й специфіку роботи в межах професії (зміст задач професійної діяльності, що відповідають кваліфікації); у сфері освіти спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через узагальнений об'єкт діяльності або виробничу функцію та предмет діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності й сферу застосування його праці). Спеціальність у сфері освіти є адекватним відображенням наявної у сфері праці спеціальності (кваліфікації), вона відображає неповторювані узагальнені об'єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності майбутнього фахівця.

Стандарти вищої освіти – сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання. С.В.О. є основою оцінки освітнього та ОКР громадян незалежно від форм здобуття вищої освіти. Відповідність освітніх послуг С.В.О. визначає якість освітньої та наукової діяльності ВНЗ. Систему С.В.О. складають державний стандарт вищої освіти, галузеві С.В.О. та С.В.О. ВНЗ.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Вид заняття	Кількість балів			Максим. бал за роботу	Кількість	Максим. бал
	Домашня підготовка	Виконання даного виду роботи	Оформлення даного виду роботи
Лекції	0	0	1	1	5	5
Практичні роботи	2	1	1	4	5	20
Самостійна робота	1	1	0	2	5	10
Індивідуальна робота	0	1	1	2	5	10
Тестування	0	5	0	5	1	5
Залік	0	50	0	50	1	50
Всього:						100

Накопичувальна бальна шкала	Оцінка за національною шкалою
90-100	Відмінно
65-89	Добре
50-64	Задовільно
1-49	Незадовільно

2