Лабораторна робота № 12

Тема: Агротехніка вирощування помідорів у відкритому ґрунті.

Мета: Вивчити особливості технології вирощування помідорів, набути навичок із складання технологічних карт

12.1. Основний обробіток ґрунту.

12.2. Удобрення.

12.3. Передпосівний обробіток ґрунту.

12.4. Садіння.

12.5. Догляд за рослинами.

12.6. Збирання врожаю.

У овочевих сівозмінах кращими попередниками помідорів є огірки, капуста, коренеплоди, цибуля; в польових сівозмінах — озима пшениця, сумішки однорічних трав на корм, багаторічні трави.

Високоякісного обробітку грунту досягають після попередників, які рано звільняють поле,— озимої пше­ниці, гороху, ранньої капусти, цибулі, огірків ранніх строків.

12.1. Основний обробіток грунту.

Починаються з лущення грунту у два сліди у двох напрямах на глибину 6—8 см лущильником ЛДГ-10 з трактором Т-150Г. Після появи сходів бур'янів грунт лущать повторно плугом-лущильником ППЛ-10-25 з трактором Т-150Г на глибину 16— 18 см з наступним вирівнюванням поверхні плануваль­никами П-4, ПА-3, П-2,8 в агрегаті з трактором Т-150Г у двох напрямах.

Добрива вносять після експлуатаційного розплану­вання поля під зяблеву оранку. Спочатку розкидають мінеральні добрива, потім органічні і орють на зяб на глибину 27—30см плугами ПЛН-4-35 з трактором Т-150Г. Восени зяб для знищення бур'янів два рази куль­тивують на глибину 10—12 см культиваторами КПС-4 з боронами БЗСС-1,0, а перед замерзанням грунту — чи­зельним культиватором ЧКУ-4 на глибину 16—18 см. При випаданні снігу взимку проводять валкування зябу Агрегатом СВУ-2,6 з трактором Т-150Г.

12.2.Удобрення

На чорноземних грунтах по удобрених органічними добривами попередниках безпосередньо під помідори органічні добрива не вносять. На бідних еродо­ваних і каштанових солонцюватих грунтах слід вносити по 30—40 т/га напівперепрілого гною або компосту. На­вантажують органічні добрива агрегатом ПБ-35 з трак­тором Т-150Г, вносять розкидачами органічних добрив РОУ-5 з трактором МТЗ-80. Кислі грунти під помідори слід вапнувати, а солонцюваті — гіпсувати. Норма вап­на чи гіпсу орієнтовно становить 2—3 т/га. Вапняні доб­рива і гіпс навантажують агрегатом П3-0,8Б з ЮМЗ-6АЛ, розкидають по полю, як і мінеральні добри­ва, агрегатом МТЗ-80 з ІРМГ-4.

Дози мінеральних добрив визначають балансово-роз­рахунковим методом залежно від запланованого врожаю і вмісту елементів мінерального живлення в грунті. За даними ІОБ УААН, в умовах правобережного Лісостепу на темно-сірих лісових чорноземах без зрошення на 1 га доцільно вносити N_60-90 P_80-100 K_80-120, на глибоких мало-гумусних чорноземах — N_60-90 P_120-140 K_90-120, У лівобе­режному Лісостепу без зрошення на темно-сірих лісових грунтах і опідзолених чорноземах — N_-80-90 P_90-120 K_90-120, на глибоких малогумусних чорноземах—N_45-60 P_60-90 K_45-60, а на зрошенні — N_90-120 P_90-120 K_60-90. За даними УНДІЗЗ, на темно-каштанових грунтах, при зрошенні доцільно вносити N₁₂₀ P₁₈₀ K_60-90, на дер­ново-підзолистих грунтах Полісся — N_50-60 P_60-90 K_60-90, на темно-сірих лісових і опідзолених чорноземах — N_50-60 P_45-75 K_60-90.

У більшості районів Лісостепу і Степу України всю дозу мінеральних добрив вносять під зяблеву оранку. Для профілактики вимивання нітратів аміачну селітру, сечовину доцільно вносити навесні під культивацію. У західних областях і на Поліссі мінеральні добрива треба вносити навесні під переорювання зябу або під культивацію. На Поліссі під час вегетації томати під­живлюють двічі: 1) після садіння — N₁₀ P_15-20 K_10-20; 2) на початку плодоношення — Р₂₀ К₂₀. В інших зонах томати підживлюють при виявленні в соку рослин над­лишку нітратного азоту. При цьому вносять Р₂₀ К₃₀ рос­линопідживлювачами КРН-4,2 з трактором МТЗ-80 на глибину 12—14 см у фазі утворення плодів на першому гроні.