4.1. Морфологічні та біологічні особливості огірка

Овочеві культури, що належать до родини гарбузових, мають багато спільних біологічних і морфологічних особливостей, але кожна культура має свої особливості, за якими її можна визначити в різні фази росту і розвитку.

Огірки вид Cucumis sativus L. поділяється на три підвиди: 1) С. s. ssp. rigidus — східноазіатський; 2) С. s. ssp. gracilior—західноазіатський; 3) С. s. ssp. agrestis — дикий.

Це- однорічна, дводольна, однодомна, двостатева, перехреснозапильна, трав'яниста рослина. Походить він з вологих тропічних районів Індії та Індокитаю, де його вирощували понад 3000 років до н. е. На території нашої країни огірок вирощували ще до заснування Київської Русі.

За тривалістю вегетаційного періоду сорти і гібриди огірка поділяють на ультраранні (від появи сходів до першого збору зеленця - до 40 діб). ранньостиглі (41-45 діб), середньоранні (46-50 діб), середньостиглі (51- 55 діб), середньопізні (56-60 діб) і пізньостиглі (понад 60 діб).

Сорти: Ранньостиглі F1 Астерикс, F1Атлантис, F13050, F1Аякс, F1Водограй, Джерело, Надежний, F1Октопус, F1Наташа, Регія, F1Регал, F1Сквирський 1/27, F1 Слобожанський;

Середньоранні Дива, Конкурент, Ира, F1Мира, Мона, F1Мотива, F1 Офис, F1Паркер, F1Роял, F1Самородок, F1Кріспіна;

Середньостиглі F1Бригадний, F1Левіна, Лялюк, Рита, Сіверянин, F1Смак, Ера;

Середньопізні Гейм, Нежинский 12, Фенікс 640;

Пізньостиглі F1Маринда.

Для механізованого збирання F1Бригадний, Фенікс 640, F1Криниця.

Коренева система огірків розвивається у верхньому шарі грунту, утворює багато розгалужень у горизонтальному напрямі.

Листки серцеподібні три- або п'ятилопатеві черешкові. Усі частини листка мають опушення, чоловічі і жіночі квітки розмі­щуються у пазухах листків.

Стебло огірків повзуче, (огудина) до 2 м у відкритому і до 5-7 м у закритому ґрунті. у поперечному розрізі п'яти­гранне, має борозенки на кожній грані. Поверхня стебла опушена. У пазухах 3-6-го листків розвиваються вусики. Чоловічі й жіночі квітки розміщуються у пазухах листків. На го­ловному стеблі формуються переважно чоловічі квітки, а на бічних пагонах - жіночі. Прищипування верхівок стебел сприяє утворенню бічних пагонів з жіночими квітками. Зниження температури на початку вегетації й^; обробка рослин чадним газом сприяють утворенню більшої кількості жіночих квіток. Збільшенню кількості жіночих квіток сприяє також про­грівання насіння перед сівбою.

Квітки огірка запилюються бджолами та іншими комахами. Тому під час вирощування двох і більше сортів потрібно дотримуватися просторо­вої ізоляції не менше 2 км на відкритій місцевості та 600 м — на закритій. Через 6-10 діб після запилення зав'язь розростається й утворюється плід.

Плід - несправжня багатонасінна ягода. Останнім часом створе­но гібриди огірка, в яких плоди розвиваються без запилення (партенокарпічні), однак для отримання насіння потрібне перезапилення між батьківськими формами. Вирощують їх переважно в теплицях. Зав'язь видовжено-овальна з опушенням. Забарвлення зелен­ців від ясно-зеленого до темно-зеленого, часто з рисун­ком у вигляді світлих смуг, що йдуть від квіткового кін­ця.

Насіння еліптично-видовжене, біле з жовтуватим відтінком або світло-кремове. Маса 1000 насінин – 16-25 г. Схожість зберігається впродовж 6-8 років. Після висівання 2-3-річного насіння на рослинах утвоєгься більше жіночих квіток.

Чоловічі квітки зібрані по кілька штук, утворюючи суцвіття - щиток, а жіночі - розвиваються поодиноко, рідше по 2-3 квітки. Оцвітина подвійна, чашечка п'ятироздільна, бокало- або чашоподібна, густоопушена. Віно­чок жовтого кольору, колесоподібний, п'ятипелюстковий. Біля основи пелюстки зростаються з чашечкою. Як правило, чоловічі квітки утворюються раніше. У квітці 5 тичинок, з них 4 зростаються попарно, а одна вільна. Пи­ляки великі, зігнуті, жовто-оранжевого забарвлення. Жіночі квітки мають нижню зав'язь із трироздільним рильцем.

Мал. 1. Морфологічна будова огірків.

1— листок; 2 — жіноча квітка; 3 — плід; 4, 5 — поперечний і поздовжній розрізи.

Насіння огірків видовжено-еліптичне, плоске, біле або брудно-біле. Маса 1000 насінин — 24—30 г.

Біологічні особливості.

Огірок - теплолюбна культура. Оптимальна температура росту й роз­витку 17-29 °С. У разі зниження її до 10 °С ріст рослин припиняється, а за 4 °С вони гинуть. Коренева система рослин розвивається у верхньому шарі ґрунту (30-40 см), тому огірок досить вибагливий до родючості й вологості ґрунту. Найкраще рослини його ростуть на легкосуглинкових грунтах, які містять багато органічної речовини. Важкі глинисті, холодні, кислі та солонцюваті ґрунти для вирощування огірка непридатні. Опти­мальна реакція ґрунтового розчину (рН) становить 6,5—7, вологість ґрунту 75—80 % НВ, відносна вологість повітря - 90—95 %. Повітряна засуха негативно впливає на запилення квіток, значно знижує продуктивність рослин і товарність плодів. Для забезпечення високої продуктивності огір­ка вміст у повітрі вуглекислого газу потрібно підтримувати в межах 0,2— 0,3 %, в сонячні дні - до 0,6 %.