» ТЕМА 8. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
Полянський: Вс. історія,10 — Вступ
Полянський П.Б. Майже півтора десятиліття працював учителем історії та правознавства в середній школі. Кандидат історичних наук. Сфера наукових інтересів — всесвітня історія, зокрема міжнародні відносини XX ст. Автор багатьох наукових праць, присвячених дослідженню історії XX ст., а також співавтор навчальних посібників для учнів середньої школи: «XX століття. Нариси з історії». — Київ, 1998; «Всесвітня історія XX століття. 1900-1945». — Київ, 2000; «Основи громадянської освіти». — Київ, 1999 та ін.
ШАНОВНИЙ КОЛЕГО!
Саме так. адже впродовж року на заняттях зі всесвітньої історії ми справді будемо колегами. Звісно, наше спілкування неможливо уявити без участі Вашого вчителя — людини, яка, без перебільшення, є своєрідним лоцманом у вирі складних, нерідко драматичних подій у не такій вже й віддаленій минувшині людства між двома світовими війнами.
Природно, що жоден підручник чи будь-яке інше джерело інформації не може стати замінником Вашої допитливості, прагнення критично проаналізувати прочитане чи почуте й дати йому власну оцінку.
Беручись за написання підручника, автор не мав на меті лише описати ту чи іншу подію, історичний персонаж, а тим більше — поділитися з Вами їх власним трактуванням, симпатіями чи антипатіями до певних історичних осіб. Вивчаючи історію вже шостий рік, Ви мали змогу переконатися, що вона — не та наука, яка щодо всіх без винятку проблем має готові відповіді й однозначні висновки.
Звісно, у минулому було вдосталь подій, які завжди сприймалися однозначно й довкола яких не зламували списи в запальних дискусіях учені. Проте світ, як відомо, не чорно-білий, а багатоколірний, з численними відтінками. До того ж інколи різні люди по-різному ставляться до одного й того ж. Такі проблеми, як Ви знаєте, називаються «відкритими», тобто з приводу їх можуть існувати протилежні погляди. Особливо це стосується мистецтва, літератури — витончених сфер людського життя, в яких кожний з нас мас власні смаки й уподобання. Це жодною мірою не ставить під сумнів точність історії як науки. Історія, тобто те, що вже відбулося, є досить конкретною, а от її виклад не завжди є фотографічною копією подій. Одні з них через певні обставини були незаслужено забуті чи викривлені, інші ж — міфологізовані. У цьому, напевне, її привабливість, адже, наприклад, складно уявити історію Давньої Греції без міфів.
... Переконаний, що Ви добре знаєте казку Шарля Перро про беззахисну, проте кмітливу дівчинку Червону Шапочку й злого Вовка. Події, описані в ній, подано так, як їх сприймала дівчинка; власне саму казку складено так, ніби вона водила рукою славетного французького казкаря. Цікаво, що про ті ж події розповів би ... Вовк, якби йому надали слово?
На сторінках підручника Ви неодноразово натрапите на ситуацію, коли автор наводитиме протилежні оцінки (зазвичай вони міститимуться у Свідченнях) одних і тих само історичних фактів чи постатей, уникаючи особистих їх оцінок. При цьому Ви не знайдете безпосередньої «правильної» відповіді. У підручнику відсутні авторські висновки після теми чи навіть цілого розділу.
Пошуковим і проблемним є також характер запитань і завдань, що вміщені після кожного параграфа. Більшість з них розпочинаються зі слів: «Чи вважаєте Ви, що...», «Як, на Вашу думку,..», «Висловте власне ставлення...» та ін.
Добре вивчивши проблему, Ви зможете самостійно чи з допомогою вчителя дійти висновків. Ймовірно, що з ряду дискусійних проблем Ви дійдете висновків, які відрізнятимуться від точки зору Ваших однокласників. Найбільшою для себе вдачею автор вважатиме, якщо у Вас виникне бажання подискутувати з ним, адже автора, як і Вашого вчителя, насамперед цікавить не те, як добре Ви зможете переказати інформацію, наведену в підручнику чи почуту на уроці, а Ваше вміння критично оцінювати її, те, як Ви ставитесь до проблеми, яку історичну і моральну оцінку даєте.
Сьогодні океан інформації є настільки безмежним, що жодна книжка не може і не повинна вмістити її в собі. Автор якраз і не ставив перед собою за мету подати в підручнику якомога більше фактичного матеріалу, конкретних дат, цифрових показників. Якщо Ви уважно ознайомитеся з підручником, то напевне звернете увагу на численні графіки, таблиці, діаграми. Вони є не ілюстрацією до тексту підручника, а самостійним джерелом. Цифровий матеріал у них — не стільки для запам'ятовування, скільки для аналізу на уроці, підготовки до тематичного (семестрового чи річного) оцінювання тощо.
Оглядаючись на минулі епохи, ми найчастіше пригадуємо імена мудрих правителів, визначних дипломатів, славетних полководців. Вони, поза сумнівом, є символами своєї доби, проте в усі часи й за всіх, навіть тоталітарних, режимів було ще й повсякденне життя «простих» людей. Життя, сповнене радістю кохання, народження дітей, сумом від втрати рідних і близьких. «Прості» люди найчастіше страждали від марнославства політиків, які заради власної величі час від часу кидали цілі народи у полум'я війни, проте саме їх моральністю і працею створене все те, що становить найвищі цінності нашої цивілізації...
... Століття — коротка мить на сторінках нашої шкільної Історії. Однак уже через одне століття нікого з нас не буде. Завжди будуть лондонський міст, мурашник паризького метро, токійські проспекти, стадіони Лос-Анджелеса, фабрики Осаки, Кельна й Торонто. У мурашниках спалахуватимуть й гаснутимуть незліченні світлячки вікон. Хтось буде накривати стіл, відкорковувати вино, займатися коханням. Це буде хтось «інший» — не ми. Як і перед нами була безліч «інших»...
Христос Яннарас[1]. Варіації на тему Пісні пісень. — К.: Дух і літера, 1999. — С. 121
ВСТУП
1. Основні ознаки світового розвитку у 1914-1939 рр. Період між Першою (1914-1918) та Другою (1939-1945) світовими війнами, поза сумнівом, є однією з найзахоплюючих, але водночас і найдраматичніших сторінок світової історії.
Початок XX ст. — це, окрім іншого, своєрідний Рубікон, коли плин часу прискорився та спресувався настільки, що люди, більша частина життя яких припала на попереднє століття з його відносною розміреністю, були спантеличені можливостями радіо, швидкостями руху не лише автомобілів, потягів чи літаків, а й калейдоскопічною зміною подій.
З наростанням на початку століття класової боротьби та посиленням державного втручання в життя суспільства, в якому вбачалася панацея від економічного та соціального безладу, образ гармонійного індустріального суспільства втратив свою привабливість. До життя були покликані дієвий американський президент Ф. Рузвелт з його «Новим курсом» та тоталітарні правителі з їхньою плановою економікою.
Нині, з відстані XXI ст., що розпочалося, є підстави визначити деякі найзагальніші ознаки історії першої половини XX ст.
Насамперед стала більш активною і масовою, ніж у XIX ст., участь людей в економічному житті, що змінювало не лише самих людей, а й планету. Унаслідок активної господарської діяльності відбувалося загальне потепління, використання енергетичних ресурсів Землі (покладів вугілля, нафти, водних ресурсів) впливало на загальний вигляд цілих континентів, передусім Америки і Європи.
Суттєвою прикметою міжвоєнної доби стало законодавче регулювання економічних, фінансових і соціальних відносин. З розвитком індустріалізації людство позбавлялося деяких ілюзій. На початку XX ст. у світі утвердився до певної міри романтичний погляд на тогочасне індустріальне суспільство. Вважалося, що, на відміну від бездіяльних і занепадницьких епох минулого, XX ст. плекатиме як найвищі свої цінноти виробництво та загальний добробут. Великі сподівання покладалися на те, що роль держави у світі, де запанує виробничий інтерес, буде якнайменшою, оскільки економіка розвиватиметься за законами ринку, а не волею державної бюрократії.
Ідея прогресу, яка була однією зі складових світогляду людства ще з часів Давньої Греції та Давнього Риму, з початком XX ст. зазнала нищівного удару через Першу світову війну з її воєнними катастрофами, розлад і занепад, через зниження темпів економічного розвитку і три поспіль кризи перевиробництва (1920-1921, 1929-1933, 1937-1939). Це змусило уряди прийняти закони проти сваволі монополій, про профспілки, врегулювання трудових конфліктів, соціальне страхування тощо. Це, у свою чергу, зумовило демократизацію політичної системи суспільства.
Водночас нерівномірність економічного розвитку країн і «Велика депресія» 1929-1933 рр. посилили економічне суперництво між державами. Це протистояння супроводжувалося боротьбою за ринки збуту товарів (насамперед у колоніях), загостренням міжнародних відносин, унаслідок чого утворилися ворожі один одному блоки держав, що, врешті-решт, призвело до двох світових воєн.
Упродовж міжвоєнного періоду характер цих протиріч не був незмінним: спочатку, у 20-х рр., це були протиріччя між країнами — переможницями у Першій світовій війні та державами, що зазнали у ній поразки, а у 30-х рр. головними стали вимоги Німеччини, Італії та Японії про переділ світу і встановлення вигідного для них «нового світового порядку».
Перша світова війна призвела до розпаду могутніх колись Австро-Угорської, Османської й Російської імперій та появи нових незалежних держав у Європі: Австрії, Чехо-Словаччини, Угорщини, Польщі. Югославії, Фінляндії, Латвії, Литви, Естонії тощо.
Свідчення 1
К. Аннан, Генеральний секретар ООН: «У 30-і рр. XX ст. майже всюди укорінилися нестримний економічний націоналізм і політика, заснована на принципі «розори сусіда»; вони переросли в політичний реваншизм, тоталітаризм і мілітаризм — в одних країнах, і в ізоляціонізм — в інших».
(Кофі А. Аннан. МИ — Народи. Роль Організації Об'єднаних Націй у ХХІ столітті. — 2000. — С. 15)
Свідчення 2
Ж. Ніва, історик культури: «...Культ сильних особистостей — це спокуса для інтелігенції. Ми бачимо, що в XX столітті інтелігенція не втрималася від спокуси цього культу, культу енергії — між війнами це було дуже помітно у Франції, в Італії, у Німеччині, де інтелігенція поділилася на ДВІ частини, але більша частина піддалася спокусі викриття демократії. Фашизм, нацизм та інші національні рухи проти демократії завжди починалися протестом проти парламентаризму...»
(Дух і літера. — № 1-2. — К., 1997. — С. 28-29)
Перша третина XX ст. — це час протистояння між демократією та країнами, де встановилися недемократичні режими. Як і у разі з економічним суперництвом, боротьба між демократією та тоталітаризмом також відбувалася у кілька етапів і у кількох напрямах. Так, після приходу до влади в Росії у 1917 р. більшовиків головні зусилля західного демократичного світу були зосереджені на протидії поширенню комунізму у світі. Після приходу в 1922 р. до влади в Італії фашистів, а в 1933 р. у Німеччині націонал-соціалістів, демократичний світ боровся проти цих тоталітарних ідеологій і політичних режимів.
2. Періодизація світового розвитку в першій половині XX ст. Здавалося б, немає нічого простішого, як поділити історію на певні періоди. Але це, на перший погляд, просте завдання ускладнюється тим, що в основу кожної періодизації можна покласти різні чинники: визначні політичні чи воєнні події, зміни політичного устрою, нові явища в економіці, культурі тощо. Найчастіше українські історики дискутують про те, коли розпочався новітній період історії: з початком XX ст. (умовно — 1900 р.) чи 1914-1918 рр. — Першої світової війни. Відтак співіснують два найпоширеніші варіанти періодизації, які відрізняються тим, що за відправну точку першого (Варіант 1) покладено воєнні та революційні події, а другого (Варіант 2) — економічні та політичні зміни.
Варіанти періодизації історії першої половини XX ст.
Варіант періодизації
Роки
Назва періоду
Аргументи
Варіант 1 Від Першої світової війни до 1939 р. — початку Другої світової війни
1914-1918 — 1923
Період війни і повоєнної нестабільності
У світі відбулися зміни у розстановці сил: Росія внаслідок революції втратила статус великої держави; зріс вплив США; активізувався національний рух в Азії та Латинській Америці, Європою прокотилася хвиля революцій; економічна криза 1920-1921 рр. загострила соціальні протиріччя; повоєнна перебудова міжнародних відносин
1924-1929
Період економічної стабілізації
Унаслідок економічного піднесення пішов на спад революційний рух, стабілізувалися міжнародні відносини, зміцніла світова грошово-кредитна система
1929-1933
Період «Великої депресії»
Криза була найглибшою та наймасштабнішою. Її руйнівних наслідків світова економіка не подолала до Другої світової війни
1933-1939
Назрівання Другої світової війни
У світі посилюється фашизм; у Франції й Іспанії до влади прийшли Народні фронти, сформовані лівими партіями; США повернулися до державного регулювання економіки («Новий курс» президента Ф. Рузвелта); агресивні дії тоталітарних держав
Варіант 2 Від початку століття (умовно 1900 р.) до 1939 р. — початку Другої світової війни
1900-1918
Завершення переходу від товарного до ринкового господарювання
Неправомірно за основу періодизації брати Першу світову війну, оскільки ніде у світі жоден відтинок світової історії не започатковував 1 таке руйнівне явище, як війна. Війни завжди були наслідком того, що перед їх початком відбувалося в економіці й політиці
1918-1933
Спроби повернення до вільного ринку
На початку XX ст. завершився перехід від товарного до ринкового господарства, з'явилися перші ознаки і засоби регулювання вільного ринку. Ці процеси спричинили політичні й соціальні реформи, Першу світову війну, революції в Європі
1933-1939
Протистояння демократії і тоталітаризму
30-і рр. пройшли під гаслом боротьби демократичних сил проти націонал-соціалізму та фашизму; у галузі економіки відбулося повернення до державного регулювання («новий курс» Ф. Рузвелта); невдала спроба знайти «третій шлях» (Народні фронти); об'єднання зусиль агресивних держав, насування Другої світової війни
1 Христос Яннарас — сучасний грецький філософ.
Запитання і завдання
1. Чи могли, на Вашу думку, основні ознаки світового розвитку у міжвоєнний період бути притаманні попереднім епохам? Відповідь обґрунтуйте.
2. Ознайомтеся зі Свідченням 2. Чи поділяєте Ви думку Жоржа Ніва, що головним винуватцем встановлення недемократичних режимів є непослідовність у ставленні до демократії лише інтелігенції?
3. Чи характерні, на Вашу думку, сьогоденню якісь із ознак світового розвитку у період між Першою та Другою світовими війнами? Якщо Ваша відповідь ствердна, то які саме з них? Чи становлять вони загрозу у XXI ст.?
4. Порівняйте два варіанти періодизації новітньої історії до кінця 30-х рр. Аргументи прихильників якого з них і чому Ви вважаєте переконливішими?
ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (1914-1918)