- •Http://antibotan.Com/ - Всеукраїнський студентський архів розділ 1. Координатні перетворення та проекції
- •1.1. Афінна геометрія
- •1.1.1. Афінні перетворення точок у просторі
- •1.1.2. Перетворення ліній та площин у просторі
- •1.2. Перспективно-проекційна геометрія
- •1.2.1. Однорідні координати
- •1.2.2. Проектування тривимірних об’єктів
- •1.2.3. Паралельні проекції
- •1.2.4. Центральні проекції
- •1.2.5. Неозначені точки
- •1.2.6. Одноточкова перспективна проекція
- •1.2.7. Двоточкова перспективна проекція
- •1.2.8. Триточкова перспективна проекція
- •Розділ 2. Просторові криві
- •2.1. Геометрія просторових кривих
- •2.1.1. Параметричне і непараметричне зображення кривих
- •2.1.2. Дотична, головна нормаль і бінормаль до кривої
- •2.1.3. Кривина, закручування кривої та формули Френе
- •2.2. Побудова плоских кривих
- •2.2.1. Конічні переріз
- •2.2.2. Трансцендентні криві
- •2.3. Кубічні сплайни
- •2.3.1. Сплайнова функція однієї змінної
- •2.3.2. Сплайнова функція в тривимірному випадку
- •Дослідження гладкості кривої
- •2.3.4. Граничні умови
- •2.4. Кубічні сплайни Без’є
- •2.5. Базис Бернштейна-Без’є
- •2.5.1. Геометричні властивості поліномів Бернштейна
- •2.5.2. Часткові випадки
- •2.6. Апроксимація на основі b-сплайнів
- •2.6.1. Головні властивості b-сплайнів
- •2.6.2. Базисні функції
- •2.6.3. Вузловий вектор
- •2.6.4. Приклади застосування b-сплайнів
- •2.7. Раціональні криві
- •2.7.1. Головні принципи раціональних кривих
- •2.7.2. Раціональні квадратичні сегменти конічного перерізу
- •2.7.3. Раціональні криві Без’є
- •Розділ 3. Опис і побудова поверхонь
- •3.1. Геометрія поверхонь
- •3.1.1.Поняття поверхні, дотична площина до поверхні
- •3.1.2. Перша квадратична форма
- •3.1.3. Друга квадратична форма поверхні
- •3.1.4. Нормальна кривина поверхні
- •3.1.5. Перетворення параметрів поверхні
- •3.2. Утворення і зображення поверхонь
- •3.2.1. Класифікація поверхонь
- •3.2.2. Лінійчаті поверхні
- •3.3. Поверхні Без’є
- •3.3.1. Параметричне рівняння поверхні Без’є
- •3.3.2. Властивості ділянок поверхні Без’є
- •3.4.1. Параметричні рівняння ділянок в-сплайн поверхні
- •3.4.2. Властивості ділянок бікубічних в-сплайнповерхонь
- •Розділ 4. Теоретичні основи та головні алгоритми растрової графіки
- •4.1. Створення базових геометричних форм
- •4.1.1. Пікселі
- •4.1.2. Рисування ліній
- •Input (x1,y1),(x2,y2)
- •4.1.3. Побудова кола
- •Input (r)
- •4.1.4. Побудова еліпса
- •4.2. Вирізання
- •4.2.1. Алгоритм серединної точки
- •4.15. Лінії до вирізання 4.16. Лінії після обрізання
- •4.2.2. Алгоритм Коена-Сазерленда
- •4.2.3. Алгоритм Лянга - Барського
- •4.3 Вирізання областей
- •4.3.1. Базовий матеріал
- •4.3.2. Алгоритм Сазерленда - Ходгмана
- •4.3.3. Алгоритми Сазерленда-Ходгмана вирізання поверхонь
- •Розділ 5. Застосування пакетів matlab у компютерній графіці
- •5.1. Головні відомості про matlab
- •5.1.1. Інтерфейс Matlab
- •5.1.2. Програмування в Matlab
- •If умова
- •5.1.3. Створення і застосування м-файлів
- •5.1.4. Робота з матрицями
- •5.2. Графіка в Matlab
- •5.2.1. Визначення точки споглядання
- •5.2.2. Об'єкти дескрипторної графіки
- •5.2.3. Побудова графіків. Команди Plot, Plot3
- •5.2.4 Примітиви
- •View(3); % 11
- •5.2.5. Алгоритми для примітивів
- •Image(x1,y,colour) % Lighting pixel
- •Image(X,y1,colour) % Lighting pixel
- •Image(X,y,colour) % Lighting pixel
- •Image(X,y-2*I,colour) % Lighting pixel
- •Image(X,y,colour) % Lighting pixel
- •Image(X-2*I,y,colour) % Lighting pixel
- •5.3. Перетворення
- •5.3.1. Геометричні перетворення
- •View(3);
- •5.3.2. Проекції тривимірного простору в
- •View(0,90);
- •View(3)
- •5.4. Вирізання
- •5.4.1. Алгоритми вирізання
- •5.4.2. Інші підходи
- •5.5. Зображення плоских кривих
- •5.5.1. Команда spline
- •5.5.2. Команда pchip
- •Список літератури
- •Покажчик
2.5. Базис Бернштейна-Без’є
2.5.1. Геометричні властивості поліномів Бернштейна
Однією
з найпоширеніших форм зображення
поліномів є запис у формі Бернштейна.
Вище ми розглянули лише кубічні сплайни
у формі Без’є. Узагальнимо, математичну
криву Без’є можна описати для сплайнів
порядку поліноміальною функцією[33], яка
виконує інтерполяцію між першою і
останньою вершинами:
(2.17)
або
Тут
– базисні скалярні функції Бернштейна
для множини всіх поліномів степеня не
вище
на відрізку [0,1],
– задані радіус-вектори точок положення.
Досить
часто замість одиничного відрізка [0,1]
зміни параметра доречно використовувати
відрізок
.
Тоді значення локального параметра
на
узагальненому відрізку
можна обчислити за формулою
.
На відрізку базисні функції Бернштейна такі
.
Тут
апроксимує ламану, вершинами якої є
заданий набір векторів
,
і визначає на заданому відрізку
дугу кривої Безьє
-го
порядку. Змінюванням положення векторів,
можна керувати формою дуги кривої.
Наведемо головні властивості поліномів Бернштейна.
1. Сума поліномів, визначених на заданому відрізку, дорівнює одиниці
.
Цю властивість мають також поліноми в формі Лагранжа й Ерміта.
2. Усі поліноми невід’ємні на заданому проміжку
3.
Крива, визначена поліномом
,
лежить усередині опуклої оболонки.
Часто цю властивість називають властивістю
опуклості оболонки. На площині опукла
оболонка є областю, що обмежена опуклою
ламаною, а в просторі – опуклим
багатогранником.
4. Якщо
– поліноми Бернштейна степеня
,
то поліноми
степені
обчислюються за допомогою виразу
,
де
5.
Поліноми Бернштейна
досягають максимуму якщо значення
параметра
.
Цю властивість використовують у разі
локального контролю форми кривої.
Розглянемо деякі властивості кривих
Без’є . Тут
-та
похідна кривої Без’є в крайніх точках
дуги залежить тільки від
найближчих точок, включаючи крайню
точку. Для
очевидно, що вектори
і
визначають дотичну в точці з параметром
У загальному випадку дотична в точці
визначена радіусом-вектором цієї точки
і радіусом-вектором точки
.
На підставі дослідження наведених вище легко довести, що
.
Ламана Без’є однозначно визначає форму кривої Без’є. Змінюванням положення вершин ламаної, можна керувати формою відповідної кривої Без’є. У цьому разі треба пам’ятати таке:
1. Кривій у загальному випадку будуть належати лише перша й остання вершини ламаної Без’є, решта вершин будуть лише впливати на вигляд і гладкість кривої.
2.
Нахили дотичних у крайніх точках кривої
збігаються з напрямами векторів
і
.
3.
Нахили дотичних векторів у крайніх
точках кривої Без’є і ламаної Без’є
збігаються, тому в разі спряження двох
кривих Без’є, заданих ламаними
і,
,
однаковий нахил кривих у точці з’єднання
є в тому випадку, коли точки
(точка
збігається з точкою
)
лежать на одній прямій.
4. Як видно з виразів (2.17), степінь полінома рівна – числу ланок в ламаній Без’є, тому для збільшення порядку кривої Без’є достатньо лише задати додаткові вершини у відповідній ламаній Без’є;
5. За допомогою кривих вищих порядків можна отримати неперервності декількох похідних у місцях з’єднання сегментів складної кривої.
6. Характеристична ламана визнача профіль відповідної кривої, однак чим вищий порядок кривої, тим цей зв’язок щораз втрачається.
