- •Http://antibotan.Com/ - Всеукраїнський студентський архів розділ 1. Координатні перетворення та проекції
- •1.1. Афінна геометрія
- •1.1.1. Афінні перетворення точок у просторі
- •1.1.2. Перетворення ліній та площин у просторі
- •1.2. Перспективно-проекційна геометрія
- •1.2.1. Однорідні координати
- •1.2.2. Проектування тривимірних об’єктів
- •1.2.3. Паралельні проекції
- •1.2.4. Центральні проекції
- •1.2.5. Неозначені точки
- •1.2.6. Одноточкова перспективна проекція
- •1.2.7. Двоточкова перспективна проекція
- •1.2.8. Триточкова перспективна проекція
- •Розділ 2. Просторові криві
- •2.1. Геометрія просторових кривих
- •2.1.1. Параметричне і непараметричне зображення кривих
- •2.1.2. Дотична, головна нормаль і бінормаль до кривої
- •2.1.3. Кривина, закручування кривої та формули Френе
- •2.2. Побудова плоских кривих
- •2.2.1. Конічні переріз
- •2.2.2. Трансцендентні криві
- •2.3. Кубічні сплайни
- •2.3.1. Сплайнова функція однієї змінної
- •2.3.2. Сплайнова функція в тривимірному випадку
- •Дослідження гладкості кривої
- •2.3.4. Граничні умови
- •2.4. Кубічні сплайни Без’є
- •2.5. Базис Бернштейна-Без’є
- •2.5.1. Геометричні властивості поліномів Бернштейна
- •2.5.2. Часткові випадки
- •2.6. Апроксимація на основі b-сплайнів
- •2.6.1. Головні властивості b-сплайнів
- •2.6.2. Базисні функції
- •2.6.3. Вузловий вектор
- •2.6.4. Приклади застосування b-сплайнів
- •2.7. Раціональні криві
- •2.7.1. Головні принципи раціональних кривих
- •2.7.2. Раціональні квадратичні сегменти конічного перерізу
- •2.7.3. Раціональні криві Без’є
- •Розділ 3. Опис і побудова поверхонь
- •3.1. Геометрія поверхонь
- •3.1.1.Поняття поверхні, дотична площина до поверхні
- •3.1.2. Перша квадратична форма
- •3.1.3. Друга квадратична форма поверхні
- •3.1.4. Нормальна кривина поверхні
- •3.1.5. Перетворення параметрів поверхні
- •3.2. Утворення і зображення поверхонь
- •3.2.1. Класифікація поверхонь
- •3.2.2. Лінійчаті поверхні
- •3.3. Поверхні Без’є
- •3.3.1. Параметричне рівняння поверхні Без’є
- •3.3.2. Властивості ділянок поверхні Без’є
- •3.4.1. Параметричні рівняння ділянок в-сплайн поверхні
- •3.4.2. Властивості ділянок бікубічних в-сплайнповерхонь
- •Розділ 4. Теоретичні основи та головні алгоритми растрової графіки
- •4.1. Створення базових геометричних форм
- •4.1.1. Пікселі
- •4.1.2. Рисування ліній
- •Input (x1,y1),(x2,y2)
- •4.1.3. Побудова кола
- •Input (r)
- •4.1.4. Побудова еліпса
- •4.2. Вирізання
- •4.2.1. Алгоритм серединної точки
- •4.15. Лінії до вирізання 4.16. Лінії після обрізання
- •4.2.2. Алгоритм Коена-Сазерленда
- •4.2.3. Алгоритм Лянга - Барського
- •4.3 Вирізання областей
- •4.3.1. Базовий матеріал
- •4.3.2. Алгоритм Сазерленда - Ходгмана
- •4.3.3. Алгоритми Сазерленда-Ходгмана вирізання поверхонь
- •Розділ 5. Застосування пакетів matlab у компютерній графіці
- •5.1. Головні відомості про matlab
- •5.1.1. Інтерфейс Matlab
- •5.1.2. Програмування в Matlab
- •If умова
- •5.1.3. Створення і застосування м-файлів
- •5.1.4. Робота з матрицями
- •5.2. Графіка в Matlab
- •5.2.1. Визначення точки споглядання
- •5.2.2. Об'єкти дескрипторної графіки
- •5.2.3. Побудова графіків. Команди Plot, Plot3
- •5.2.4 Примітиви
- •View(3); % 11
- •5.2.5. Алгоритми для примітивів
- •Image(x1,y,colour) % Lighting pixel
- •Image(X,y1,colour) % Lighting pixel
- •Image(X,y,colour) % Lighting pixel
- •Image(X,y-2*I,colour) % Lighting pixel
- •Image(X,y,colour) % Lighting pixel
- •Image(X-2*I,y,colour) % Lighting pixel
- •5.3. Перетворення
- •5.3.1. Геометричні перетворення
- •View(3);
- •5.3.2. Проекції тривимірного простору в
- •View(0,90);
- •View(3)
- •5.4. Вирізання
- •5.4.1. Алгоритми вирізання
- •5.4.2. Інші підходи
- •5.5. Зображення плоских кривих
- •5.5.1. Команда spline
- •5.5.2. Команда pchip
- •Список літератури
- •Покажчик
2.1.2. Дотична, головна нормаль і бінормаль до кривої
Виберемо точку P на заданій кривій L і проведемо через цю точку пряму g. Виберемо на кривій ще одну точку Q, позначимо через d і h, відповідно, відстані між точками P і Q та між точкою Q і прямою g.
Рис. 2.3. Дотична до кривої L в точці P
Називатимемо
пряму g
дотичною
до кривої
L
в точці P,
якщо
при
(рис.
2.3).
Якщо
крива L
в точці P
має дотичну, то пряма PQ
при
збігається до цієї дотичної. Навпаки,
якщо пряма PQ
при
збігається до деякої прямої g,
то ця пряма є дотичною. Зауважимо, що
відношення
є синусом кута, який утворюється прямими
g
і
PQ.
Гладка
крива
L
має в кожній своїй точці єдину дотичну.
Якщо
– векторне рівняння кривої, то дотична
в точці P,
яка відповідає значенню параметра t,
має напрям вектора
.
На
кривій лінії можуть бути точки, які
мають дві порізно напрямлені дотичні,
що не належать одній прямій, а утворюють
між собою якийсь кут. Якщо на кривій L
в точці P
кут між дотичними не дорівнює
,
то точку P
в цьому випадку називають точкою зламу.
Знаючи
напрям дотичної, складемо її рівняння.
Справді, якщо крива задана векторним
рівнянням
,
то вектор
довільної точки на дотичній можна подати
наступним чином
,
(2.1)
що є рівнянням дотичної в параметричній формі.
Позначимо одиничний дотичний вектор через
.
Отже,
дотична до кривої
в точці
- є прямою лінією, яка проходить через
точку
і має напрям
.
Рівняння цієї дотичної
має вигляд
,
де
-
відстань між точкою на дотичній
та точкою дотику.
Замінимо векторне рівняння (2.1) трьома скалярними рівняннями дотичної
,
або в еквівалентній формі
.
Для
просторової кривої нормальним вектором
є будь-який вектор, перпендикулярний
до дотичного вектора
.
Якщо
– одиничний вектор, то вектор
є перпендикулярним до вектора
.
Одиничний вектор
,
напрям якого збігається з напрям
,
називають вектором головної нормалі.
Векторний
добуток
визначає третій вектор, який є
перпендикулярний до
і
,
його називають вектором бінормалі
.
Три
вектори
,
і
утворюють
правосторонню трійку взаємно ортогональних
одиничних векторів
,
,
.
Площини, які проходять через задану
точку на кривій і містять вектори
і
,
і
,
і
,
відповідно, називають дотичною,
нормальною
та бінормальна
площинами [14].
2.1.3. Кривина, закручування кривої та формули Френе
Якщо регулярна крива задана рівнянням
,
то довжина її дуги визначена формулою
.
Отже, плоску криву лінію можна розглядати як траєкторію руху точки в площині; точка рухається по дотичній до кривої лінії, обходячи цю криву без ковзання.
Рух точки вздовж кривої L
пов'язаний з безперервною зміною двох
величин: відстані
S,
на яку віддалена точка від початкового
положення, і кута ΔΘ повороту дотичної
щодо початкового положення.
Якщо зі збільшенням шляху S безперервно збільшується і ΔΘ, то криву називають простою.
Виберемо
дві точки P
і Q
на заданій кривій L.
Позначимо через ΔΘ кут між дотичними
до кривої в точках P
і Q,
а
– довжину дуги відрізка PQ
кривої (рис. 2.4).
Рис. 2.4. Кривина кривої L
Кривиною
кривої
L
називають границю відношення
,
коли точка
Отже, кут ΔΘ між дотичними в двох нескінченно близьких точках кривої, віднесений до довжини дуги між цими точками, визначає ступінь викривлення кривої лінії, а саме – кривину кривої.
Кривина прямої в будь-якій її точці дорівнює нулю. Кривина довільної кривої лінії в різних точках різна, в окремих точках вона може дорівнювати нулю.
Регулярна
(двічі неперервно - диференційована)
крива має в кожній точці визначену
кривину
Якщо параметром є довжина
і
,
то
.
Пов’яжемо
одиничний вектор головної нормалі
з кривиною
:
.
А для кривої, яка задана векторним рівнянням маємо
,
або
.
Для
плоскої кривої, розташованої в площині
.
Радіус кривини обчислюють за формулою
.
Знайдемо всі криві, які мають в кожній точці кривину рівну нулю. Запишемо
.
Звідси
,
а отже
,
де
- постійні вектори.
Отже, крива, кривину якої є всюди рівна нулю, є або прямою, або відкритим відрізком прямої.
У
випадку просторової кривої вектор
бінормалі
не буде сталою величиною. Щоб визначити
характер цієї закрученої кривої, треба
обчислити похідну
,
для плоскої кривої
=0.
Зазначимо, що скалярний добуток векторів
а звідси
звідки отримуємо
,
оскільки
З огляду на те, що
– одиничний вектор,
.
Тому вектор
перпендикулярний до
і
,
а отже, він колінеарний вектору
.
Прийнято записувати
,
де
називають
закручуванням кривої. Оскільки
то
Звідси
випливає, що
крива має додатне закручування, якщо
закручування нормалі до кривої з дотичної
площини відбувається за додатним
напрямом вектора
Отже, ми навели всі головні рівняння диференціальної геометрії для просторових кривих. Нижче опишемо ці рівняння для кривої, у якій використано природну параметризацію. Ці рівняння в сукупності відомі як формули Френе:
(2.2)
